Верона – це не тільки про Джульєтту. Чим цікаве місто. На машині в Італію. Частина 5.

  Автор:
  192

Верона відома як місто кохання Ромео і Джульєтти. Події трагедії Вільяма Шекспіра відбуваються на вуличках цього італійського міста. Але Верона – це не тільки про Джульєтту. Місто має історію у дві тисячі років. Тут збереглись унікальні пам’ятки різних епох: найстаріший амфітеатр Римської імперії, найдавніша робоча бібліотека в світі, палаццо могутнього роду Скалігерів і, навіть, закам’янілості Юрського періоду. Щороку сотні тисяч людей відвідують Оперний фестиваль. Тож Верона відкрилась для нас як місто Скалігерів, місто художників, опери, смачних традиційних страв. Чим цікаве місто, що подивитись, де зупинитись – ділимось враженнями у цій статті.

Верона – комуна на річці Алідже, столиця провінції Верона. Знаходиться в італійському регіоні Венето в 120 км від Венеції, в 150 км від Мілану і Болоньї. Від Ріва-дель-Гарда до Верони лише 80 км. Читайте про наш відпочинок на озері тут:

Мальовниче Ріва-дель-Гарда. Відпочинок на озері Гарда. На машині в Італію. Частина 4.

По дорозі з Ріва до Верони відвідали неймовірно гарний Монастир Мадонна делла Корона. Читайте більше:

= Монастир Мадонна делла Корона – дивовижний храм у скелях. Десь між небом і землею.

В цій частині звіту про подорож на машині до Італії – наш авторський путівник по цікавим місцям Верони.


Зміст:


Як дістатись до Верони.

Літаком. Веронський аеропорт Valerio Catullo знаходиться в 10 км від центру міста. Серед компаній, які обслуговує аеропорт, Ernest, EasyJet, Alitalia, Volotea, Ryanair. Також ближчі до Верони аеропорти – у Мілані, Болоньї, Венеції, Тревізо. До них літають прямі рейси з України. Звідти до Верони можна доїхати потягом або автобусом.  Знайти дешеві авіаквитки до Італії можна на сервісі Skyskanner.com.ua. Це відомий сайт- пошуковик. Він порівнює ціни на квитки більше 700 авіакомпаній (у тому числі лоукостів) і підбирає найвигідніші за ціною рейси. Для бронювання знайдених авіаквитків ви перенаправляєтесь безпосередньо на сайт авіакомпанії. Це добре, адже ви користуєтесь всіма акціями, бонусами, накопиченням “миль”.

Потягом. Просто дістатись до Верони з різних міст Італії і Європи залізницею. Квитки на потяг можна придбати на сайті trenitalia.com або italotreno.it.

Автобусом. Квитки на автобус до Верони з України і різних міст Європи можна придбати на сайті Infobus – це міжнародний сервіс, що порівнює цінові пропозиції різних автобусних кампаній і знаходить найдешевші варіанти. Або на сайті найбільшого автобусного оператора Європи FlixBus.

На машині: На власній або орендованій. Орендувати автомобіль в Італії можна на міжнародному сервісі Rentalcars. Він порівнює пропозиції багатьох компаній і пропонує найвигідніші варіанти. Все, що потрібно знати для подорожі в Італію на авто читайте в нашій статті:

= На машині в Італію. Оплата доріг, ПДР, комплектація авто, парковки, вартість пального, місця відпочинку.

Для мандрівників на машині важливо знати про зону ZTL в історичному центрі Верони, куди заборонений в’їзд. Штрафи високі. Це потрібно враховувати також при бронюванні готелю. Можна знайти житло з парковкою за межами зони ZTL (як це зробили ми) або поставити машину на платному паркінгу і йти з валізами до готелю в історичному центрі пішки. На мапі – зона ZTL Верони.


Де зупинитись у Вероні.

Ми забронювали на одну ніч готель типу B&B  Alla RIva. Він має чудові відгуки гостей і недорогу ціну в порівнянні з історичним центром Верони. Знаходиться у тихому районі, в 20-30 хвилинах пішки від Старого міста, через дорогу від набережної річки Адідже. Трохи далеке розташування від центру – це єдиний маленький недолік готелю. У місто нам цікаво було йти пішки (можна також доїхати місцевим автобусом за 1,30 євро), а пізнім вечором після опери ми повертались за 10 євро на таксі. Готель Alla RIva  має власну безкоштовну парковку у дворі під накриттям. Для нас це було дуже важливо, адже у Старому місті Верони рух автомобілів заборонений, паркінги біля центру дорогі і не завжди мають вільні місця.

Наш номер чистий, комфортний, стильний. Це двомісний номер з 1 додатковим ліжком. Дуже зручні ліжка, тихо, тож ми якісно відпочили.

Завжди приємно відчувати турботу господарів. У міні-барі нас чекав вітальний напій і солодкий сюрприз. Також у номері були пляшка води, кавова машина з набором для приготування смачної кави.

Ванна кімната чиста, з сучасним стильним інтер’єром і сантехнікою, з необхідним набором засобів – шампунем, гелем для душу, феном.

У вартість номеру входив сніданок: яєшня, солодкі тости, йогурт, мюслі, пластівці, джем, тістечка, соки, кава/чай/капучіно. Сніданок проходив у стильній світлій кімнаті. Все було дуже смачно. Особливо приємною була гостинність і увага господаря готелю Ріккардо. Він приготував нам сніданок, дав мапу міста, порадив що подивитись, де поїсти, як дістатись. Ми почували себе затишно, наче в гостях у хорошого друга. І це чудово!

Тож впевнено рекомендуємо цей готель у Вероні. Забронювати його можна за цим посиланням:

Інші варіанти житла у Вероні можна забронювати за цими посиланнями:

З акціями і спеціальними пропозиціями готелів Верони можна ознайомитися тут:



Booking.com


Верона. Що подивитись за день.

Вероні майже 2 тисячі років. Тут, на берегах річки річки Адідже, були поселення ще у IV столітті до н.е.  В епоху римлян, з I століття н.е., Верона як римська колонія, розташована на торгових шляхах, перетворилась на великий економічний і політичний центр. Фортеця міста використовувалась для захисту від варварів. З тих часів залишились кілька визначних споруд. Наприклад, арена, римський театр. У VI cт. Верона стала важливим містом Королівства лангобардів, германського племені “довгобородих”, від якого пішла назва італійського регіону Ломбардія.

З 1260 до 1387 року Вероною правив знаменитий рід Скалігерів (делла Скала). Вони розбудували місто, укріпили фортецю. Після короткого правління двох аристократичних сімей Вісконті та Каррара, Верона у XIV ст. опинилась під владою Венеціанської республіки. Зображення символа Венеції крилатого лева Сан Марко можна побачити на багатьох будівлях міста.

У 1796 році місто захопила Наполеонівська армія. Згодом Верона була поділена на дві частини – правобережну французьку та лівобережну – австрійську. З 1815 року місто було під володарюванням Габсбургів, розбудовувались військові укріплення. З 1866 року Верона приєднана до Італії. Сьогодні Верона вражає унікальним поєднанням пам’яток різних епох: від Риму до сучасності. Історичний центр міста належить до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Маршрут прогулянки по Вероні.

Що ми встигли подивитись у місті за півдня. Старе місто Верони невелике й компактне. Його можна обійти пішки за півдня. За цей час ми побачили основні пам’ятки і визначні місця Верони. Якщо до нашого основного маршруту додати відвідування музеїв, то потрібно буде мінімум цілий день, а краще два.

Маршрут нашої прогулянки на мапі:

Наш готель Alla RIva знаходиться біля набережної річки Адідже (Adige). Це друга за довжиною річка Італії (перше місце займає  річка По).  Вона несе свої води з австрійських Альп через міста Больцано, Тренто, Верона до Адріатичного моря. На берегах Адідже у давнину з’явилось місто Верона, тож ріка є свідком історичних подій і людських доль. По річці на вантажних човнах між північчю та Адриатикою перевозились товари. У Вероні з XIII століття був річковий порт і діяла корпорація човнярів. Дотепер у річці знаходять старовинні предмети, монети, прикраси, цінні артефакти. У XIX cтолітті Адідже вийшла з берегів і затопила велику частину міста. Згодом, щоб запобігти новим трагедіям, влада міста укріпила береги камінням.

Посеред річки Адідже біля мосту Risorgimento височіють залишки вежі Torre della Catena XIV століття. Ця споруда була частиною фортифікацій міста і захищала його з води. “Catena” перекладається як “ланцюг”. У випадку нападу ворогів між вежею і берегами натягувався міцний ланцюг і перешкоджав руху кораблів. Вежа Torre della Catena також була митним постом Верони.

Буденна сучасна Верона. Житловий район недалеко від історичного центру.

Арсенал Франца Йосифа І (Arsenale Franz Josef I). В середині XIX ст, під час австрійського правління, Верона була важливим військовим об’єктом. Фортифікації міста розбудовувались і зміцнювалися, щоб захищати кордони Габсбургів від П’ємонту. У цей період був побудований арсенал. У ньому зберігалась стрілецька зброя, артилерійські снаряди. Арсенал планувався як частина міста, мав свої вулиці й площі. Сьогодні комплекс знаходиться у занедбаному стані. Але в деяких будівлях проводилась реконструкція. В них проходять виставки, розміщається відділ поліції.

Міст Скалігерів (Ponte di Castelvecchio) – побудований приблизно у ХІV ст. за наказом Скалігерів, звідси і назва. Родина Скалігерів, або делла Скала – це знатний рід, що правив Вероною з 1260 по 1387 роки. Міст з’єднує лівий берег Адіджде з замком Кастельвеккіо.

У Другу Світову війну під час відступу німецький військ міст був практично зруйнований. Його відбудували, максимально використавши знайдені оригінальні матеріали.

Міст Скалігерів захищав замок від вторгнення ворогів і народних повстань.

Замок Кастельвеккіо (Castelvecchio) перекладається як “старий замок”. Його теж побудував рід Скалігерів (делла Скала) як свою резиденцію. Сучасну назву отримав у XV ст, коли був зведений новий замок на пагорбі Сан П’єтро. З 1923 року тут розміщається міський музей Кастельвеккіо. У ньому представлена велика колекція середньовічного живопису, скульптур, зброї, дзвонів, знайдених кладів. На жаль, у листопаді 2015 року музей був пограбований. Злочинцями вкрадено 17 цінних картин. Це шедеври відомих художників Рубенса, Тінторетто, Мантеньї, Белліні, Пізанелло, Карото.  Години роботи: понеділок з 13-30 до 19-30, з вівторка по неділю з 8-30 до 19-30. Останній вхід о 18-45. Квиток коштує 6 євро для дорослого і 1 євро для дитини. Внутрішній двір замку Castelvecchio і музей.

Corso Cavur – вулиця, що завершується біля виходу з замка Кастельвеккіо  і починається біля античних воріт Порта Борсарі. У римську епоху , ІІ ст. до н.е., тут проходила древня дорога Віа Постумія, що вела від Генуї у Аквілею і була довжиною 450 км. Протягом століть у палацах і будинках на вулиці Кавур проживали лише заможні веронські родини. Навпроти виходу із замку – пам’ятник графу Камілло Бенсо Кавуру (Statua di Camilllo Benso Conte di Cavour) – першому прем’єр-міністру Італії, який відіграв величезну роль в об’єднанні країни. На його честь названа вулиця.

По вулиці Via Roma ми попрямували до популярної серед туристів площі Piazza Bra і Арени. Ворота Бра (I portoni della Brà)  і вежа поручце залишки середньовічних міських оборонних стін ХІІІ століття.

Площа Piazza Bra – найбільша площа Старого міста Верони. На ній знаходиться знаменита Арена ді Верона, муніципалітет міста у палаццо Barbieri, старовинні розкішні будинки, унікальний тротуар Лістон. В римській період це місце з амфітеатром було за межами міських стін. У XII столітті тут був ринок худоби, сіна й деревини. У XIX столітті на площі розміщався один із найбільших кінських ярмарків Італії. Також тут проходили військові огляди. Будинки навколо Piazza Bra почали зводити у XVI столітті. Кожен має свою історію і легенди. Площу описав Гете у своєму щоденнику “Подорож до Італії”.

У Вероні унікальні пам’ятки можна знайти навіть під ногами. Варто лише придивитись! Тротуар Лістон (Liston) знаходиться із західного боку площі Бра. Його почали укладати на площі Бра у 1770 році з мармурових плит, привезених із сусідніх каменярень.Це улюблене місце прогулянок веронців. Він вимощений незвичайними мармуровими плитами, що містять закам’янілі древні молюски Юрського періоду. Цим мушлям 175 мільйонів років, справжня геологічна пам’ятка.

Арена ді Верона (Arena di Verona)  – четвертий за розміром амфітеатр в Італії, що зберігся донині. Він на кілька десятиліть старший за легендарний римський Колізей. Побудований у середні I століття за межами міських стін. В Арені проходили гладіаторські бої і бої з хижими екзотичними тваринами. У Середні віки тут відбувались страти, турніри, фестивалі. З XVIII-XIX ст.- бої з биками. Слова “арена” за латини перекладається як “пісок”. Ним засипали центр амфітеатру, так приховували сліди крові вбитих людей і тварин. Дві тисячі років тому амфітеатр вміщав 30 тисяч глядачів, сьогодні – максимум 15 тисяч. Глядачі розміщались на кам’яних сходах. Арена є одним із символів Верони, вона відкрита для відвідувачів. Години роботи: 8-30-19-30, пн. 13-30 -19-30. Квиток коштує 6 євро, дитячий – 1 євро.

Завдяки прекрасній акустиці, сьогодні у стінах Арени ді Верона звучать оперні вистави і концерти відомих співаків. Наприклад, на виступ Адріано Челентано у 2012 році квитки розкупили за пів години. У такому історичному й легендарному місці з червня по вересень проходить знаменитий щорічний оперний фестиваль, започаткований у 1913 році. Тож Верона є містом опери. Нам пощастило побувати на виставі оперного фестивалю. Про це читайте наприкінці цієї статті.

Колоритні середньовічні вулички Верони. Цікаво ними гуляти, роздивлятись оригінальні фасади будинків, барельєфи, фрески на стінах. Як і кілька століть тому тут вирує життя. Популярна торгова вулиця Via Mazzinі з’єднує дві важливі площі Верони: площу Бра і площу Ербе. Тут завжди багато туристів. Але ми пішли іншим шляхом – по Via Anfiteatro.

Церква Сан Ніколо (Chiesa di San Nicolò) XVII століття височіє на вулиці Via Anfiteatro, на північ від Арени. Фасад храму був відновлений після бомбардування під час Другої світової війни.

Від Арени по вулиці Via Anfiteatro, яка переходить у Via Stella, ми вийшли на Via Cappello, 23. Саме за цією адресою знаходиться Будинок Джульєтти – ще один символ Верони, до якого з’їжджаються закохані з усього світу. Події трагедії Вільяма Шекспіра “Ромео і Джельєтта” відбуваються у середньовічній Вероні.  Звісно, Ромео з роду Монтеккі і Джул’єтта з роду Капулетті – це вигадані літературні герої. Але закоханим людям притаманно вірити у дива. Цим скористалась влада Верони і створила казку.

Будинок Джульєти – це палаццо ХІІІ століття. Він належав багатьом веронським сім’ям, серед них рід Даль Каппелло, що дав назву вулиці. За легендою, саме він став прообразом родини Капулетті, тут народилась Джульєтта. У ХІХ ст. у будівлі розміщався заїжджий двір, про який  Чарльз Діккенс писав як про “дуже поганий низькосортний готель” . Після виходу у 1936 році фільму муніципалітет Верони придбав і реконструював старий палаццо, добудував “балкон Джульєтти” з плити XIV століття, відкрив музей і сувенірні крамниці. Тепер всі задоволені)). Закоханим – романтика, місту – гарне поповнення бюджету.

Будинок Джульєтти – справжній “туристичний магніт”, популярна пам’ятка Верони.  Тож якщо ви на вулиці Via Cappello шукаєте Будинок Джульєтти – йдіть за натовпом. Він “занесе” вас у двір. І перше, що ви побачите – це розфарбовані стіни арки з приклеєними до них жуйками записками “культурних” закоханих. Виглядає це все жахливо. Влада Верони бореться з таким варварством, встановила штраф 500 євро.

А ще цьому є прекрасна і добра альтернатива – “Клуб Джульєтти”.  Це організація ентузіастів, яких називають “секретарями Джульєтти”. Вони відповідають на листи з переживаннями закоханих, що адресовані героїні Шекспіра. Вперше ми дізнались про клуб з фільму “Листи до Джульєтти” (2010 р.). Романтична історія кохання на фоні колоритних вуличок Верони  і краси італійської природи надихає на подорож. У дворі будинку встановлена поштова скринька і комп’ютери. Тож кожен може надіслати листа до Джульєтти і згодом отримати відповідь.

У дворі під балконом встановлена статуя Джульєтти – ще одна туристична атракція. Вважається, якщо потерти праві груди скульптури, то буде успіх у коханні й вдача. До статуї черга з туристів. Це копія. Оригінал, виготовлений у 1964 році до 400 річниці народження Шекспіра, перенесли у музей. Скульптура стала настільки популярна і туристи так “загадували бажання”, що на грудях і руці утворились тріщини. Копія теж виблискує натертими частинами. Я приєднався до туристичної традиції.  Існує ще така прикмета – закоханим треба поцілуватись під балконом Джульєтти, щоб зберегти своє кохання на все життя. Як на мене, у тисняві людей біля будинку Джульєтти просто неможливо відчути хоч якусь романтику. Але тут варто побувати. Краще приходити зранку або ввечері, коли менше туристів.

У будинку створено дім-музей Джульєтти з середньовічними інтер’єрами і костюмами з фільму. З кімнат музею можна вийти на легендарний балкон. Години роботи: вт-нд з 8-30 до 19-30, пн з 13-30 до 19-30. Квиток коштує 6 євро, дитячий – 1 євро. Є комбінований квиток з гробницею Джульєтти – 7 євро.

Справжня романтика Верони в її атмосферних вуличках і площах. Piazza Della Erbe – “площа трав”, друга за значенням площа міста. У римську епоху тут розміщався храм Капітолій і форум – центр античного міста. Століттями на площі Ербе був осередок культурного і політичного життя Верони. Як у давні часи, сьогодні на ній вирує ринок.

На площі Ербе збереглись пам’ятки багатьох періодів в історії Верони. Більшість споруд належать до епохи Скалігерів, знаменитого веронського роду делла Скала. За колоною Сан Марко з крилатим левом-символом Венеції – Годинникова вежа Дель Гарделло (Torre del Gardello)  побудована у XIV ст. по рішенню Кансіньйоріо Делла Скала. На ній можна побачити найстаріший дзвіночний годинник Верони. Поруч з вежею – бароковий Палац Мофеі (Palazzo Mafei) 1668 року, прикрашений 6 статуями римських богів. За останніми дослідженнями у римську епоху на цьому місці був храм Капітолій – головний храм поселення. На жаль, палац ми не побачили. Будівля на реставрації.

Фонтан Мадонна Верона височіє посеред площі Ербе з 1368 року, коли у місті збудували новий водогін. Скульптуру Мадонни переробили, ймовірно, зі статуї давньоримської богині Мінерви, що у І столітті прикрашала форум або Капітолій. Їй замінили голову з шоломом і руки, що тримали спис і щит. Велика чаша фонтана у II столітті розміщалась в римських термах. Фонтани колись використовувались як джерело питної води містян і як засіб для гасіння пожеж. На світлині також – Дім Маццанті ( Case dei Mazzanti) –  розписаний фресками Альберто Кавалі у 1500 роках. За часів делла Скала, у XIV ст, у домі були крамниці, приватне житло, а на другому поверсі – зерносховище.

Навпроти – кілька будинків, що відрізняються від традиційних веронських. Вони мають 5-8 поверхів. Це залишки “нового гетто”. Євреї селились у Вероні з V ст. Вони займались торгівлею, лихварством, швацькою справою. За прикладом венеціанського гетто єпископ і влада Вероні вирішили у XVI ст. обмежити територію проживання єврейських сімей. Для цього виділили квартал міста поруч з площею Ербе. На початку створення гетто у Вероні жили біля 400 євреїв, що володіли 25 крамницями. У XVII ст. у місто прибуло ще півтисячі вигнанців з Іспанії та Португалії. Тож на маленький території гетто вони змушені були надбудовувати нові поверхи. Крім того, євреїв Верони зобов’язали нашивати на одяг особливі круглі знаки червоного, жовтого і білого кольорів. З 1925 року, у період італійського фашизму, єврейське гетто знесли. Залишились як нагадування про таку сторінку історії Верони лише ці кілька будівель.

Палаццо делла Раджоні (Palazzo della Ragione) – палац правосуддя, палац громад, величний комплекс XII століття, епохи  делла Скала. Давній центр вільного міста Верона. Його фасад виходить на дві площі Ерба і Сінйорії. У палаці знаходився муніципалітет і суд. У XIX ст. тут розміщалась резиденція академії мистецтв Сіньяролі. Після реставрації палаццо знову став осередком культурного життя міста. Тут відкрито Галерею сучасного мистецтва Galleria d’Arte Moderna з колекцією творів  XIX-XX століть. Години роботи: вт-пт 10-00 – 18-00, сб-нд 11-00 – 19-00, пн – вихідний. Квиток коштує 4 євро, дитячий (8-14 років) – 1 євро. Є комбінований квиток з підйомом на вежу Torre dei Lamberti  за 8 євро.

У дворі Палаццо делла Раджоні, де у середні віки вирував Старий ринок міста, ми побачили оригінальний і цікавий виступ. Схоже дійство ми бачили у Празі. А з яким задоволенням діти грають! Атмосфера чудова! На відео також видно готичні Сходи Розуму XIV століття. Сьогодні це популярне місце для фотосесій.

Над площею Ербе і сусідньою площею Сіньйоріі височіє вежа Torre dei Lamberti. Це одна з веж Палаццо делла Раджоні. Вона є приватною. ЇЇ почала будувати у 1172 році родина Ламберті (звідси і назва). З часом додавали нові поверхи. Це можна побачити по різним матеріалам. Тепер Вежа Ламберті – найвища вежа Верони, її висота 84 м. На вершині – 2 середньовічних дзвони. У менший Marangona били у годину завершення робочого дня ремісників або попереджали про пожежу. Більший дзвін Rengo повідомляв про збір людей міською радою. Під час напад ворогів дзвін закликав жителів Верони брати зброю і ставати на захист міста.

На оглядовий майданчик Torre dei Lamberti з чудовим краєвидом на Старе місто можна піднятись по 368 сходам або панорамним ліфтом. Квиток коштує 8 євро (дит. 1 євро) і включає вхід у Галерею сучасного мистецтва. Години роботи такі ж як в галереї (у статті вище). У понеділок, коли музей закритий, підйом на вежу 5 євро, з 10-00 до 18-00.

Ще одна візитівка Верони – площа Сіньйорії. До неї можна пройти через арку Arco della Costa з незвичною прикрасою – ребром кита.

Кістка кита висить над головами перехожих з XVII століття, а можливо і з XV. Вона дала назву вуличці між площами Via della Costa – вулиця ребра. Колись тут торгували спеціями і прянощами. Їх аромат було чути усюди. Існує багато версій і забобонів щодо цього ребра. За однією – кістку привезли у Верону хрестоносці з Святої Землі. Інша розповідає ще це ребро дракона, що жив у горах навколо Верони. Можливо кістка була оригінальною рекламою крамниці чи аптеки. У Середні віки окремою вулицею Корса судді і працівники магістрату ходили на роботу з резиденції у Domus Nova на площі Сіньйорії у палац правосуддя Palazzo della Ragione. Так вони уникали зустрічей із звичайними, нижчими за статусом людьми. Звідси і виник забобон китового ребра – “ніхто не без гріха”. Кажуть, воно впаде на першу цілком невинну і чесну людину. Як бачимо висить кістка тут століттями))).

Як колись це робили судді, ми пройшли по Via della Costa на площу Сіньйорії – Piazza dei Signori.

Мальовнича площа Piazza dei Signori – давній адміністративний квартал Верони. Століттями тут розміщався муніципалітет міста, були резиденції суддів і правителів. Архитектура площі збереглась з XIII ст, з часів делла Скала (Скалігерів). Палац із зубцями – Palazzo dell Podesta – резиденція видатного представника роду – Кангранде делла Скала. За влади Венеціі будівля прикрашена білим порталом Сан Мікеле і крилатим левом Сан Марко.  Ліворуч – Лоджія Ради – Loggia del Consiglio – зведена у XV cт. Спочатку в ній засідала міська рада, згодом відкрито бібліотеку і художню галерею, сьогодні це приміщення ради провінції Верона.

Дах Лоджії Ради прикрашений скульптурами видатних громадян міста. На арці поруч – скульптура Джироламо Фракосторо – лікаря, поета, астронома XV ст. Він народився у Вероні, став автором терміну “інфекція”, “сифіліс”, “полюс Землі”, вперше започаткував ізоляцію хворих під час епідемій. Статуя Джироламо Фракосторо Тримає в руці кулю. За легендою, вона впаде до рук першої безгрішної людини, що пройде під аркою. Виявляється, арки Верони – це випробовування на чесність))).

В центрі площі Piazza dei Signori – пам’ятник Данте Аліг’єрі, відомому італійському поету XIII cт, автору “Божественної комедії”, засновнику літературної італійської мови. Після вигнання з Флоренції Данте Аліг’єрі опинився у Вероні. Тут він отримав тимчасовий притулок від правителя міста делла Скала. 13 років прожив поет у палаці Подеста (з зубцями). Друга назва площі – Piazza Dante.

Ще одна вежа височіє над площею Сіньйорії – Вежа делла Скала. Вона є частиною Палаццо Капітана, або Palazzo di Cansignorio. Комплекс був збудований як фортеця у 1363 році за наказом правителя Верони Кансіньйоріо делла Скала. На його честь названий палац. Від 4-х веж фортеці залишилась лише одна. За правління Венеції у палаці знаходилась резиденція капітанів –  намісників Верони, звідси друга назва. Палац трибуналу  – третя назва комплексу у австрійський період, тоді тут був суд, а у вежі – в’язниця. Сьогодні у Палаццо Капітана розміщаються органи муніципальної влади.

За аркою праворуч від Palazzo dell Podesta знаходяться Гробниці Скалігерів – Arche Scaligere – важлива готична пам’ятка епохи Відродження. Поруч – невеличка тисячолітня церква Санта-Марія Антіка (Chiesa Rettoriale di Santa Maria Antica). У VIII ст. вона була частиною монастиря. У XIII ст.- частиною комплексу палаців і приватною каплицею – мавзолеєм роду делла Скала. Тут поховані його видатні представники. Делла Скала правили Вероною з 1260 по 1387 рік, сприяли її розбудові, збільшенню територій, культурному розвитку. Сходи  і пес – символи династії. Вони зображені на палаццо і саркофагах. “Скала” в перекладі “сходи”. Після захоплення Верони міланськими герцогами Вісконті у 1387 році делла Скала втекли у Баварію. Їх прізвище змінилось на Скалігери. Остання представниця роду померла у XVI ст.

Гробниці вражають багатим оздобленням. На кожній – барельєфи і скульптури з зображенням героїчних вчинків, релігійних сюжетів, символів цих представників родини. Перша гробниця засновника роду  Мастіно І делла Скала датується 1277 роком.Саркофаг Кангранді делла Скала встановлений над порталом церкви. Над ним – кінна статуя правителя. Поруч з храмом – ще два розкішні монументальні саркофаги – Мастіно ІІ (1345 р.), Кансіньоріо (1375 р.) і кілька гробниць інших Скалігерів. Вхід до гробниць – 1 євро. Години роботи з червня по вересень: вт-нд 10-00 – 13-00, 14-00 -18-00, пн. – вихідний.

Дім Ромео розташований навпроти Гробниць Скалігерів, на вул. Via Arche Scaligere, 2. Будинок-фортеця з червоної цегли і зубцями збудований сімейством веронських графів Ногарола у XIV ст. За легендою, справжня сім’я Монтеккі мешкала у цьому кварталі. Середньовічний будинок Ногарола добре зберігся, тому він прекрасно підійшов би для “ролі” Дома Ромео у трагедії Шекспіра. Але приватні власники не бажають перетворювати свій будинок на чергову туристичну атракцію. Тож всередину доступ закритий.

На багатьох будинках XV- XVI століття можна побачити старовинні фрески. Цікаво гуляти мальовничими вуличками і роздивлятись середньовічні розписи. З 1580 по 1630 роки Верону називали містом художників.

Церква Святої Анастасії (Chiesa di Santa Anastasia) – одна із найбільших і найгарніших церков Верони, шедевр італійської готики. Перший храм на цьому місці був присвячений великомучениці Анастасії. За допомогою Скалігерів у 1290 році ченці-домініканці почали зводити монастир і поруч – нову церкву Св. Петра. Але веронці продовжували називати її Санта Анастасія. Будівництво тривало майже 200 років.

Між Церквою Санта Анастасія і Церквою Св. Петра – підвісна Арка Гульельмо ді Кастельбарко. У саркофазі похований правитель Верони 1285 року і радник Скалігерів. Колись це були ворота монастиря домініканців, тепер вхід у двір Консерваторії. За аркою є ще три саркофаги. Арка Гульельмо ді Кастельбарко встановлена у 1320 році. Це перше таке поховання у Вероні, згодом подібні саркофаги стали гробницями роду делла Скала.

Вражає інтер’єр церкви. Тут збереглись середньовічні витвори мистецтва. Найбільш відомі серед них – фреска Пізанелло “Сан Джорджіо і Принцеса”, скульптури горбунів, що тримають мармурові купелі для святої води. Храм відкрито для туристів з 9-00 до 18-00, у нд. з 13-00 до 18-00. Квиток – 3 євро, включено аудіогід. Є також комбінований квиток “Маршрут чотирьох церков”. З ним  можна відвідати: Базиліку Сан-Зено, Катедральний комплекс, Базиліки Санта-Анастасія та Сан-Фермо.  Коштує 6,00 євро. Включено аудіогід. Комбінований квиток можна придбати у касі однієї з чотирьох церков.

Колоритною вулицею Via Duomo ми вийшли до головного Кафедрального собору Верони – Duomo di Verona. Він присвячений Санта – Марія – Асунта.

У римську епоху тут були вілли і терми. На початку ІV ст. на цьому місці збудували дві перші ранньохристиянські базиліки Верони. Їх освятив веронській єпископ Святий Зенон, мощі якого поховані у Мальчезіне. Кафедральний собор зведений у XII ст. За століття розбудовувався. Від першого романського храму залишились гаргуйлі і портал 1138 року над входом.

Всередині собору можна побачити шедеври мистецтва епохи Відродження – твори художників Фальконето, Ліберале, Джольфіно, “Вознесіння Діви Марії” Тіціана, аналог його роботи для Собору Санта-Марія деі Фрарі у Венеції. Собор відкритий для туристів з 10-00 до 17-30, у нд і свята з 13-30 до 17-30. Квиток – 3 євро. Вигідно придбати за 6 євро комбінований квиток для 4-х храмів.

Навколо площі Duomo – цілий архітектурний комплекс, що є частиною Кафедрального собору. До нього входять Церкви Sant’Elena, San Giovanni in Fonte, монастир Канонів, Капітулярна бібліотека, Канонічний музей, резиденція єпископа. Ліворуч на світлині – Biblioteca Capitolare of Veronaнайдавніша робоча бібліотека світу. Вона заснована у 380 році при єпископі Сан Зеноні Веронському як місце написання і зберігання ранньохристиянських рукописів. Її називають “королевою церковних колекцій”.  Тут зберігаються картини, рукописи, перші друковані книги 1450 року, понад 70 тисяч томів різних епох, музичні і друкарські інструменти.  Найдавніший код Капітулярної бібліотеки- “Код Урсічіно” датується 517 роком. У ній  навчались Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка. Для туристів бібліотека відкрита у сб -нд с 10-30 до 17-30. Екскурсії за запитом з 11-30 до 16-00. Квиток без екскурсовода 5 євро, з екскурсією – 10 євро. Актуальна інформація на сайті: bibliotecacapitolare.it.

Праворуч від собору – Церква Сан-Джаванні ін Фонте – San Giovanni in Fonte. Зведена у 1123 році як баптистерій – місце хрещення при Кафедральному соборі. У ній знаходиться восьмигранна купель XII ст.

За собором – Єпископській палац – Palazzo Vescovile – діюча резиденція єпископа Верони XII ст. Так само виглядала будівля 400 років тому. Над входом зберігся портал 1502 року роботи Джованні да Верона.

Вуличками ми вийшли до набережної річки Адідже і мосту Понте Пьєтра – Ponte Pietra, що значить “Кам’яний міст”. Найстаріший міст Верони побудований римлянами біля 89 року до н.е. З тих часів залишились перші дві арки з білого вапняку. За століття міст не один раз перебудовувався. У XIII cт. за наказом делла Скала по обидва береги зведені сторожові вежі. Дотепер збереглась лише одна, з боку Кафедрального собору. У 1945 році міст був зруйнований німецьким військами. Відбудували Понте Пьєтра лише у 1957 році з оригінальних матеріалів, що дістали з дна річки.

Береги Адідже були укріплені після руйнівної повені XIX ст. На світлині – Дзвіниця Кафедрального собору і вдалині – бенедиктинський Монастир Сан-Джорджио ін Браїда – San Giorgio in Braida – XI століття.

Вид з мосту на пагорб Св. Петра із замком Сан П’єтро і римським амфітеатром. Це наступний пункт нашого маршруту по Вероні.

На пагорб San Pietro можна піднятися пішки або на фунікулері Castel S. Pietro. Нижня станція знаходиться на вул. Via Fontanelle Santo Stefano 6, біля Церкви Сан Стефано XIV ст, за кілька хвилин ходьби від мосту. Верхня станція  – з панорамним оглядовим майданчиком біля Замку Сан П’єтро. Середня станція – вихід до Римського театру і Археологічного музею. Режим роботи: квітень-жовтень з 10-00 до 21-00, листопад- березень з 10-00 до 17-00. Вартість – 1 євро вгору, 2 євро – проїзд в обидва боки.

У римський період пагорб Св. Петра називався Монте-Галло, що значить “гора півня”. Тут знаходився храм і театр. У середньовіччі на рештках давньоримського храму побудували Церкву Св. Петра. Відтоді пагорб отримав нову назву. Перші військові фортифікації тут звели за наказом Кангранде делла Скала у 1321 році. Замок Вісконті, нового правителя Верони, “зріс” на пагорбі у XV cт. У 1801 році війська Наполеона зруйнували старовинні будівлі. За австрійських часів на місті руїн церкви Св. Петра звели казарми і потужну фортецю. Castel San Pietro – історична назва архітектурного комплексу на пагорбі.

Біля замку Сан П’єтро – оглядовий майданчик з чудовим краєвидом на історичний центр Верони. Звідси гарно видно дві вежі, що височіють над містом: Дзвіниця Церкви Санта Анастасія  і Вежа Ламберті.

Міст Понте П’єтра і Дзвіниця Кафедрального собору.

На схилі пагорбу Сан П’єтро –Римський театр – Teatro Romano, I ст. до н.е. Внаслідок потужних повеней в середні віки антична будівля була похована під землею. На цьому місці зводились палаццо, церкви й житлові будинки. У 1834 році старі споруди знесли і виявили під ними римський театр. Влітку на колишній античній сцени театру проходять концерти і фестивалі.

Археологічний музей Верони розмістився у приміщеннях колишнього монастиря Сан Джіроламо, побудованого ченцями-єзуїтами над римським театром у XV ст. Цікаво, що назва “єзуїти” походить від частого вживання імені Христа. Ченці виготовляли безкоштовні ліки для бідних, продавали лікери та парфуми. Джерела води на пагорбі сприяли такому виробництву. Крім цінних античних артефактів у музеї можна побачити старовинну монастирську церкву Св. Ієроніма і шедеври середньовіччя. Графік роботи музею: вт-нд з 8-30 до 19-30, пн з 13-30 до 19-30, останній вхід до 18-30. Квиток коштує 5 євро/ 3 євро.

Атмосферними веронськими вуличками і площами ми повернулись до історичного центру.

На завершення туристичного дня – вечеря і опера в Арена ді Верона.

Де поїсти у Вероні.

Італійська кухня – наша улюблена. За рекомендацією Ріккардо, власника нашого готелю Alla RIva, ми відвідали ресторан традиційної веронської кухні Greppia. Він знаходиться у маленькому провулку Vicolo Samaritana 3, в кількох хвилинах від Будинку Джульєтти і площі Ербе. Що нам сподобалось  – ресторан не є туристичним місцем. Ми заклад не одразу знайшли))). Але майже всі столики були зайняті і більшість гостей – місцеві жителі.  Тож ресторан орієнтований не на потік туристів, а на якісну їжу для постійних відвідувачів. Тут панує приємна домашня атмосфера.  Сайт: ristorantegreppia.it.

У ресторані Greppia ми їли найсмачнішу лазанью зі всіх, що куштували в різних містах Італії.

Коли плануєте вечерю чи обід, враховуйте особливості роботи закладів Італії з перервами на сієсту і вихідними днями. Наприклад, ресторан Greppia працює з 12-00 до 15-00 і з 19-00 до 22-30. Понеділок – вихідний.

Оперний фестиваль у Вероні.

Кожного літа, з червня по серпень, у Арені ді Верона проходить один із наймасштабніших оперних фестивалей світу. Заснований він у 1913 році до сторіччя з дня народження Джузепе Верді. Першою постановкою стала опера Верді “Аїда”. Сьогодні Верона приймає більше півмільйона шанувальників оперної музики на рік. На сцені фестивалю свого часу виступали – Лучано Паваротті, Пласідо Домінго, Анатолій Солов’яненко.

Колориту фестивалю додає той факт, що він проходить в одному з найстаріших амфітеатрів Італії. І через дві тисячі років тут збереглася чудова акустика. Квитки на оперний фестиваль ми придбали задовго до поїздки на сайті: www.arena.it. Можна також купити у касах Арени.

Ціна квитка залежить від сектору і стартує від 24 євро. Ми придбали квитки на постановку легендарної Аїди, з якої і почав життя оперний фестиваль Верони. Найдешевші – за 25 євро – без місця, тільки вибрали сектор. Ми зайняли вільні місця на кам’яних сходах вгорі, як це робили у давнину мешканці Верони. За 5 євро на вході можна орендувати м’яке сидіння, але більшість людей приходила із своїм.

Атмосфера на фестивалі дуже демократична. У партері бомонд – всі одягнуті у вечірні сукні, дорогі костюми. А на сходах – глядачі у звичайному одязі. Верона ввечері нас зустріла невеликим дощем. Звісно, парасолі ми залишили в готелі))). Хвилювались, як бути на виставі під відкритим небом. Але місцеві підприємці мають рішення на цей випадок – продають дощовики за 3 євро. На відміну від аристократичної Віденської опери під час зміни декорацій робітники Арени пропонують пиво, напої, закуски, як на стадіонах. Опера звучить італійською мовою, по обидва боки сцени встановлені монітори з лібрето італійською і англійську.

У вечірніх сутінках почалась вистава. Неймовірно грандіозне і масштабне дійство! Вражають кількість учасників, костюми, декорації, майстерність виконавців, атмосфера древнього амфітеатру.

Опера “Аїда” у стародавній Арені ді Верона. Це дійство – краще побачити і почути. Дивіться відео :

На такій високій ноті, у прямому і переносному значенні))) ми завершили знайомство з Вероною – унікальним містом, що цікаве пам’ятками різних епох, середньовічним колоритом вулиць, атмосферою кохання Ромео і Джульєтти. Наступного дня ми направились у Венецію здійснювати давню мрію Олени. Про наші венеційські пригоди читайте у продовженні звіту:

= Венеція.

До речі, у подорожах ми користуємось сайтом Booking – це надійний сервіс по бронюванню житла.


Booking.com

 

Читайте також:

Сколе, Виноградів, Маріапоч, Будапешт. Звіт про подорож на машині до Італії. Частина 1.

=Цікаві розваги Клагенфурта. Атмосферне місто Удіне. Звіт про подорож на машині в Італію. Частина 2.

Автентичне Тренто. Мольвено – найгарніше озеро Італії. Звіт про подорож на машині в Італію. Частина 3.

=Мальчезіне – місто, що дарує натхнення. Гора Монте Бальдо. Відпочинок на озері Гарда. Італія.

Секрет міста Лімоне. Екстрім на Страда делла Форра. Тремозіне і Тераса Брівідо. Відпочинок на Гарді.

 

Вам сподобалась стаття? Поділіться, будь ласка, нею з іншими. Це найкраща оцінка нашої натхненної праці)))
Підпишіться на Нові Статті
Залиште Ваш коментар або запитання