Буцький каньйон – справжнє диво природи.

  Автор:
  731
буцький каньйон фото 27

Серед валунів і грандіозних скель тече річка Гірський Тікич. Буцький каньйон – справжнє диво природи. Вражає його велич і краса. Буцький каньйон порівнюють зі Швейцарією або норвезьким фьйордом. Але це далеко від дійсності. Каньйон у Буках сьогодні є популярною туристичною локацією, тут знімають фільми і “зіркові” кліпи, приїжджають на фотосесії. Як дістатись, де зупинитись, який оптимальний маршрут прогулянки по каньйону і про наші неоднозначні враження розповімо у цій статті.

Буцький каньйон знаходиться у смт. Буки на Черкащині. До нього 180 км від Києва, 50 км від Умані, 160 км від Черкас. Оригінальна назва селища пов’язана за однією версією з деревом бук, а за другою зі словом “бук”, що значить –  вир на річковому порозі. с. Буки засноване у XVI столітті брацлавським, звенигородським, вінницьким старостою Єжі (Юрієм) Струсем. У 1613 році воно вперше було позначене на мапі, тоді відоме як Струсьгород. Юрій Струсь побудував тут замок. Він був зруйнований татарами.

Цікаво, що ми знайшли Буки, як і наше наше рідне місто Богуслав, на старовинній мапи територій Великого князівства Литовського та Речі Посполитої XVI-XVII століть. Мапу ми побачили у Вільнюському університеті під час подорожі до столиці Литви.

Читайте: Вільнюс. Путівник: пам’ятки, транспорт, готелі, литовська кухня, маршрути прогулянок.

Вільнюський університет фото 70

Біля напису Buki (на мапі внизу) – позначка скель або села та зображення вершників. Поруч з поселенням проходив Чорний шлях, по якому татари вели у Крим полонених людей Галичини і Поділля.

У XVIII ст. містечко відновилось. Протягом століть у нього змінилось багато власників. Буки XIX століття славилось як торгове містечко. Щовівторка тут проходили базари. Це був один з центрів торгівлі хлібом і борошном на Київщині. У Буках на річці Гірський Тікич діяло 6 водяних млинів. Один з них залишився в історії. Його намалював у 1781 році під час мандрівки Україною французький художник Жан-Анрі Мюнц, архитектор Станіслава Понятовського, автор проекту палацу і парку в Корсуні.

Читайте: Корсунь-Шевченківський – самобутнє місто над Россю

До речі, село Буки є також у Київський області. Ландшафтний парк у цих Буках є популярним серед туристів. Читайте про нього більше в цій статті:

=Поділля – мальовничий край: пам’ятки, фортеці, цікаві місця, дороги. Звіт про подорож по Україні.

Буцький каньйон. Фото-прогулянка.

Каньйон на річці Гірський Тікич тягнеться майже на 3 км. Скелі тут досягають висоти 25-30 метрів. Їм майже 2 млрд. років. Вони належать до Українського кристалічного щита. Це найбільший каньйон Черкаської області. Цікаво, що Гірський Тікич в основному тече рівнинною місцевістю. Звідки ж назва, пов’язана з горами? Колись це був Угорський Тікич. За століття назва трансформувалась у Гірський.

Буцький каньйон – пам’ятка природи, що охороняється законом. Тут дивовижно гарно. Наш маршрут по каньйону починається від автомобільного мосту і греблі колишньої ГЕС. Спочатку ідемо по правому березі через ліс до ГЕС. Біля неї переходимо річку по камінцям на протилежний берег. Виходимо до найгарнішого місця каньйону. Потім піднімаємось крутою стежкою на пагорб. У зворотньому напрямку повертаємось лівим берегом.

Запрошуємо з нами на фото-прогулянку. Нижче греблі старої Буцької ГЕС і автомобільного мосту – маленький водоспад Вир. Його висота біля 2 м. Раніше тут було більше води. На жаль, Гірський Тікич міліє через господарську діяльність людей, так само як багато маленьких річок в Україні, у тому числі і наша Рось.

буцький каньйон фото -10

На правому березі річки височіє водяний млин XIX століття. Це велика мурована будівля. Напевне, на цьому колись потужному млині вироблялось багато борошна.

буцький каньйон фото -5

буцький каньйон фото 17

Вид  на Водоспад Вир і автомобільний міст від млина.

буцький каньйон фото 18

Граніти утворюють великий кам’яний пляж. Влітку тут плавають і засмагають, лежачі на теплих камінцях.

буцький каньйон фото -28

За територією з альтанками ми вийшли на стежку. Через ліс попрямували до будівлі колишньої ГЕС.

буцький каньйон фото 20

Стежка “протоптана” паралельно до річки і каналу старої Буцької ГЕС.

буцький каньйон фото 19

Буцька ГЕС – одна з перших в Україні малих гідроелектростанцій. Її будівництво почалось у 1927 році під лозунгом совітів про”електрифікацію всієї країни”. До робіт залучили місцевих селян, Люди змушені були голіруч, без машин і обладнання, копати котловани і канали, тягати каміння, замішувати величезну кількість бетону. У листопаді 1929 року ГЕС вперше запустили. Це була подія для того часу. Спочатку станція забезпечувала електроенергією Буки і Маньківку. Згодом – більше 30 навколишніх населених пунктів. У 1979 році Буцька ГЕС була закрита. Потреби в електриці збільшувались, а станція вже не виробляла достатньої її кількості. У 1990-х роках обладнання ГЕС розікрали. Тепер від станції залишились руїни.

буцький каньйон фото 16

буцький каньйон фото -25

Вузькою стежкою поруч з ГЕС спустились до мальовничого берега річки. По валунам перейшли на протилежний берег.

буцький каньйон фото 21

Неймовірно гарна долина серед високих сірих скель. На галявині облаштували наметовий табір альпіністи.

буцький каньйон фото 15

Цікаво спостерігати, як альпіністи підкорювали височенні скелі Буцького каньйону.

буцький каньйон фото 14

буцький каньйон фото 22

Це одне з найгарніших місць Буцького каньйону. Тут час ніби зупинився. Краса річки, міць скель вражають.

буцький каньйон фото -23

Через річку перекинута дерев’яна конструкція. Це залишки декорації до зйомок фільму про козаків “Абсолютно брехлива історія”. Буцький каньйон “знімається” також у кліпах і телепередачах. Наприклад, кліп Грохоцького “Будь зі мною”, один з випусків “Битви екстрасенсів”.

буцький каньйон фото 27

Справжній господар каньйону – місцевий рудий кіт. Він “тусується” біля наметового містечка, де його підгодовують. Поважно проходить біля туристів, що прагнуть погладити котика. Але він не дається просто так. Рудий працює за їжу. Дозволив себе почухати тільки коли зжер мої пів бутерброда))).

буцький каньйон фото 26

Стежкою піднялись на скелі Буцького каньйону на лівому березі.

буцький каньйон фото -24

Зі скель відкривається дивовижний краєвид на каньйон. Це найвища його частина.

буцький каньйон фото 9

буцький каньйон фото 13

буцький каньйон фото 12

каньйон буки фото 2

Буцький каньйон ще продовжується далі на 1-1,5 км. Висота скель поступово зменшується.

буцький каньйон фото 8

Стежкою, що іде по скелям лівого берега, повертаємось до водоспаду. По дорозі милуємось красою каньйону з висоти. Буцька ГЕС.

каньйон буки фото 3

Скелястий пляж на річці Гірський Тікич, старий млин, водоспад і міст.

каньйон буки фото 6

На скелі над пляжем облаштовано оглядовий майданчик. Поруч – кафе. Тут ми випили кави з чудовим краєвидом.

каньйон буки фото 7

Як дістатись до Буцького каньйону.

До каньйону в селі Буки можна доїхати на автобусі або на машині.

  • На автобусі – складніший варіант. З центрального автовокзалу Києва ходять прямі автобуси через Буки: Київ-Маньківка та Київ- Тальне. Зранку виїжджають, ввечері – зворотній рейс. З Черкас їде прямий автобус Черкаси – Монастирище і Черкаси -Умань через Буки. Є також варіанти з пересадкою – через Жашків, Умань, Звенигородку. Точний розклад дізнавайтесь на автовокзалах.
  • На машині – найзручніший варіант. Але маршрут треба обирати ретельно. Це пов’язано зі поганим станом доріг.

Варіант 1. Київ-Жашків -Буки. З Києва до Буцького каньйону через Жашків – 180 км, але дорога від Жашкова до села Буки жахлива, підійде тільки для позашляховиків.

Варіант 2. Київ – Маньківка – Попівка – Буки. На 40 км довша дорога, але кращої якості. Тож варто їхати цим варіантом. Він підійде і для маршрута з боку Одеси.

Варіант 3. Це туристичний варіант для поїздки на вихідні: Київ – Кагарлик – Богуслав – Медвин – Лисянка -Виноград – Рубаний міст – Буки.

Ми живемо у Богуславі, тож їхали цим маршрутом. До с. Буки: через Лисянку -Звенигородку – Водяники. Дорога в Черкаській області погана – з ямами і напливами. Коли їхали у зворотньому напрямку спитали у місцевих дорогу. Вони порадили їхати через с. Рубаний міст. Дійсно, ця дорога в цілому краще, але на ділянці від Винограда до Медвина (точніше кордону з Київською областю) теж зустрічаються ями.

каньйон буки як доїхати

Для такого туристичного маршруту потрібно мінімум 2 дні.

  • Перший день – м. Богуслав і с. Медвин з місцем сили – горою Тотохою. Що подивитись і де зупинитись на Богуславщині, читайте тут:

Богуслав. Індивідуальні екскурсії “Туристичне намисто Богуславщини”. Пам’ятки, легенди, місця сили.

= Де зупинитись в Богуславі. Готелі і садиби Богуславщини

  • Другий день – Буцький каньйон. Його можна об’єднати з м. Тальне і с. Легедзине. Читайте:

= Тальне. Старовинний Палац Шувалова

=Легедзине. Музей Трипільської культури.

  • Третій день – Умань. І це не тільки парк “Софієвка”. Читайте про цікаві пам’ятки міста в цій статті:

=Пам’ятки Умані. Літній та осінній шарм Софіївки

Буцький каньйон на карті.

Маршрут через від траси Е 95, Київ-Одеса, через Маньківку.

Де зупинитись. Готелі і садиби.

Багато туристів, альпіністи їздять до Буцького каньйону з палатками. Це “дикій” кемпінг. Якщо ви надаєте перевагу більш комфортним умовам, то потрібно шукати житло. На жаль, в інтернеті майже не представлені місцеві садиби, тому що їх, на диво, дууууже мало. На разі, знайшли лише одну садибу у селі.

  • Bukska Sadyba – садиба із спільним душем, туалетом, кухнею недалеко від Буцького каньйону.

У сусідніх містах і селах готелі з більшим комфортом.

  • Reikartz Aquadar – SPA-готель в с. Маньківка, 18 км від Буцького каньйону.
  • Родичі – готель з чудовими відгуками у м. Жашків.
  • готелі Умані – готелі поруч з парком “Софієвка”.



Booking.com

Наші враження.

Наперед скажу, ми не вибагливі, не прискіпливі туристи, не претендуємо на готель 5*, можемо подорожувати з різним рівнем комфорту, і з палатками у тому числі. Але ми за цивілізований туризм, що гідний людини. За екологічний туризм, що зберігає природу і пам’ятки. За успішний розвиток саме такого туризму в Україні. Тому мусимо написати цей відгук.

  • Парковка – не організована, знаків немає.

Ми під’їхали до каньйону з боку Черкас, але знаків де можна припаркувати машину так і не побачили. Всі паркуються хаотично. Поставили машину біля греблі, навпроти криниці. Вже після походу по каньйону побачили галявину над скелями, заповненою вщент автомобілями.  На неї заїжджали машини, що прибули з боку Жашкова. Вказівника на цю “парковку” теж не побачили. Чому б не організувати нормальну платну парковку. Ці кошти як мінімум пішли би на ремонт доріг.

  • Туристичні вказівники.

Вказівників і інформаційних стендів з мапою маршруту також ми не знайшли. Родина сусідів по парковці запитала нас де ж цей каньйон, куди потрібно йти, де починається маршрут. Добре, що ми заздалегідь вивчили Гугл мапс і допомогли зорієнтуватись таким же туристам як ми.

  • Їжа. 

У лісі, на правому березі каньйону, збудовані альтанки, зона відпочинку, фотозона з возом. Тут спостерігали “процес” організації їжі для туристичних груп. На одному столі – великі “робочі” каструлі з стравами. З них жіночка насипає їжу по тарілкам, що розносять на столи туристам. Тобто весь “комплексний обід” приготовлений деінде. Помити руки можна в рукомийничках типу “сам пан склепав”.  Ось такий неапетитний місцевий “кейтерінг”.

Недалеко є продуктовий магазин. В старовинному млині, певне, колись намагались відкрити кафе, але… Було б атмосферне місце за умови хороших інвестицій. Літнє кафе з гарним видом на каньйон працює на лівому березі. Тут можна випити кави. Біля кринички, біля “парковки” над каньйоном – стихійний ринок: бабці продають пиріжки, вареники, яблука, городину. Добре, що ми взяли з собою бутерброди.

  • Туалет.

Актуальне питання для будь-якого туристичного місця. Поруч з каньйоном є туалет “типу сортир еМ і Жо”. У прямому сенсі слова “заходь – не бійся, виходь – не плач”. Це просто жах! Також вздовж каньйону побачили кілька дерев’яних будок з поламаними дверима.

  • Житло.

Ми завжди бронюємо житло заздалегідь через інтернет. При цьому читаємо відгуки гостей. Не бачимо сенсу витрачати дорогоцінний час у мандрах на пошук житла на місці (при наявності інтернету це вже минуле століття) і вибирати “з того, що залишилось”. На жаль, в інтернеті представлена лише одна місцева садиба.  Але й садиб для відпочинку тут практично немає. І це у популярному туристичному місці! Варто розуміти – найбільшу вигоду громаді села принесе турист, що приїхав у Буки не на кілька годин, а залишився тут на кілька днів.

На Буцький каньйон часто приїжджають з палатками. Приємно дивитись як організовують собі такий дикий відпочинок цивілізовані туристи. Прибирають місцевість навколо, вивозять потім своє сміття. Але, на жаль, дуже багато “диких” туристів. Після них залишається гори сміття, і воно є всюди на каньйоні. При такому туристичному потоці просто необхідно організувати цивілізований кемпінг і парковку. Бо ще трохи і природа не витримає такого сміттєвого й автомобільного навантаження.

каньйон буки фото 1

  • Екскурсії. Сувеніри. Розваги.

Бачили як хлопчина проводив екскурсію для туристичних груп. Біля криниці – столик із сувенірами. По приїзду додому знайшли в інтернеті хороший сайт місцевих ентузіастів з пропозицією екскурсій по каньйону, прокату човнів, поїздки на місцеву пасіку. Ось цей сайт: buky.com.ua/uk. 


Після відвідин Буцького каньйону згадалось, як виглядає організація туристичної локації біля популярних природних пам’яток у Європі. Наприклад, Чеська та Саксонська Швейцарії.

Німеччина. Саксонія: Саксонська та Чеська Швейцарія. На машині по Европі. Частина 4.

Відвідування цих пам’яток безкоштовне. Потік туристів великий, дороги хороші. Тут організовані парковки, туалети, сувенірні крамниці, кав’ярні, ресторани, дитячі майданчики біля них. Є інформаційні таблиці з мапами маршрутів і вказівники. Піші маршрути промарковані. Навколо чистота. Кошти до місцевого бюджету залучають з оплати організованої парковки, із закладів харчування, сувенірних крамниць. Є окремі обладнані ділянки і оглядові майданчики з символічним платним входом.

По каньйону у Чеській Швейцарії катають на човнах туристів. Послуга платна. Але це не просто прогулянка. Протягом поїздки (а це 15-20 хвилин в один бік вздовж каньйону) човняр проводить цікаву екскурсію, бадьоро і з гумором. Про кожен камінчик на шляху розповідає легенду. Потягнув за мотузку – ось тобі штучний водоспад. Подорож каньйоном перетворюється на казкову мандрівку. У нас залишились яскраві спогаді. Чому ж подібне не організувати у Буцькому каньйоні. Тут стільки скель із загадковими обрисами.

А ось так організоване відвідування природної пам’ятки в Австрії. Читайте:

=Ліхтеншейнська ущелина. Австрія. Місце народження райдуги.

Мальовничий Буцький каньйон – яскравий приклад популярного туристичного місця з відсутнім туристичним сервісом і інфраструктурою. Тут великий потік туристів. Але місцева влада не знає чи не вважає за потрібне перетворити його на користь для збереження екології, для поповнення бюджету і покрашення життя села. На жаль… Але ми завжди сподіваємось на краще.

Бажаємо яскравих подорожей!

 

Читайте також:

=Загублені Маєтки Київської області: Мироцьке, Копилів, Руде Село.

Чернігів – путівник. Козелець, Седнів, Батурин. Маршрут мандрівки на вихідні.

=Кам’янець-Подільский — місто сонця. Що подивитись за один день. Туристичні пам’ятки, історія, екскурсії.

=Мукачівський замок «Паланок»: як дістатися, історія, легенди, фото.

 

Вам сподобалась стаття? Поділіться, будь ласка, нею з іншими. Це найкраща оцінка нашої натхненної праці)))
Підпишіться на Нові Статті блогу. Буде цікаво!
Коментарі на Блог
5 коментарів
  1. Олександр

    Доброго дня ! Читаю Ваші публікації. Дуже уважно прочитав про Буки,так як сім*єю збираємось найближчим часом відвідати цю місцевість. Мене цікавить,чи можна /дозволено / на своєму човні / байдарка або надувний/ пройти по каньйону ?

    • Добрий день, Олександре!Дякуємо, що читаєте))).Думаємо, що можна. Але, це не точно)) Про всяк випадок, краще уточнити цю інформацію у місцевого гіда. Посилання на його сайт є в статті. Гарного Вам відпочинку!

  2. Віталія

    Добрий день!
    Відвідали це чудове місце ще в 2016 році. Враження від Буцького каньйону такі ж: красиве туристичне місце і ніякого сервісу ( відсутність вказівників та мапи маршруту, парковка ” хто де зупиниться, там і стоїть”, дерев”яні туалети без вхідних дверей). Прочитавши Вашу статтю зрозуміла: за 4 роки нічого не змінилося. Шкода.
    До с. Буки ми їхали автомобілем з Богуславського району: через с. Чайки ( поблизу в с. Бородані відвідали Мар”їну Кручу) – Медвин -Лисянку-Виноград- Рубаний міст – Буки). До речі, дорога була непоганою.

  3. Вячеслав

    ДОБРОГО дня ! Уточнюю автора…. Нема водоспаду вир ! (хто це пидумав ???) Якась абракадабра ! Завжди було місце – ВИР-водоворот-. (нижче млина) Багато фото на весні чи паводок після дощів. От так ! З зовагою_ колишній житель Антонівки(правобернжжя Гірського Тікичу).

    • Добрий день, В’ячеславе! Дякуємо за Ваш коментар. Власне, інформація про водоспад Вир взята з Вікіпедії. Оскільки ми були восени, то світлин після паводку чи навесні не маємо. Писали про те, що побачили. Буцький каньйон, дійсно, унікальне місце в Україні.

Залиште Ваш коментар або запитання