Німеччина. Саксонія: Саксонська та Чеська Швейцарія. На машині по Европі. Частина 4.

Саксонія відома творами мистецтва, розкішною архітектурою міст, старовинними замками. Ще ця дивовижна земля багата прекрасною природою і затишними містечками – курортами. У кожній поїздці ми намагаємося урізноманітнити програму. Другий день нашої подорожі по Саксонії вирішили присвятити природним пам’яткам. Головна мета цього дня – відвідування національних парків Саксонської і Чеської Швейцарії.

Маршрут першого дня по Саксонії читайте тут:

=== Німеччина. Саксонія: Дрезден, Морицбург, Мейсен. На машині по Європі. Звіт-частина 3.

Саксонська Швейцарія знаходиться всього в 50 км на південний-схід від Дрездена і 80 км від Мейсена. І знову скажу про переваги самостійних подорожей. У Саксонську Швейцарію, на міст Бастай, заїжджають туристичні автобуси на шляху з Праги до Дрездена. А ось Чеська Швейцарія – незвіданий туристичний об’єкт для організованих туристів. У місто Грженско, відправну точку в маршруті по Чеській Швейцарії, прибувають в основному самостійні мандрівники. Ми об’єднали ці природні парки в один денний маршрут. Дорога проходила через містечко Пірна, куди ми заїхали на годинку. Але про все по порядку.

Зміст:

Пірна – затишне курортне «пряникове» місто.
Дивовижні ландшафти Саксонської Швейцарії. Міст Бастай.
Чеська Швейцарія, або розгублені в Загубленому світі.

а) Практична інформація по Чеській Швейцарії.

б) Маршрути по Чеській Швейцарії.

Дечин – миле чеське містечко.

Маршрут другого дня по Саксонії.

Мейсен – Пірна – Саксонська Швейцарія (біля Ломена) – Бад Шандау – Чеська Швейцарія (біля Hrensko) – Дечин (нічліг).

Пірна – затишне курортне містечко.

Першою зупинкою в нашому маршруті було м.Пірна. Містечко знаходиться в 25 км на південний схід від Дрездена на березі річки Ельби. По відмінній німецькій дорозі ми й не помітили як приїхали в Пірну.

Насамперед шукаємо де поставити машину. Дуже сподобалася організація парковок в цьому місті, як і в Німеччині в цілому.

Читайте також: На машині в Німеччину. Оплата доріг, ПДР, комплектація авто, вартість бензину, екологічні зони, парковки.

Багато паркувальних місць в центрі, поруч зі Старим містом. Є відкриті стоянки, але ми вибрали багатоверхову парковку. Цікаво, що замість ресторану або готелю в Пірні побудована така 4-поверхова парковка, приблизно на 80 -100 автомобілів.

Ціни на парковку доступні.

Усередині все компактно.

Коли поверталися – оплатили паркування в касовому автоматі при вході.

Для оплати парковки вставили в проріз паркувальний талон, який взяли в автоматі при в’їзді (на фото зліва). Сплатили в касовому автоматі готівкою. В результаті отримали чек про оплату. (На фото праворуч). При виїзді його вставили в проріз паркувального автомата.

Прогулянка по Старому місту Пірна зайняла у нас приблизно 1 годину. Але цього часу вистачило, щоб ми закохалися в містечко. Із задоволенням би залишилися тут на кілька днів. Ну як таке може не вразити ?! Головна площа Marktplaz.

Пірна – дивне колоритне стародавнє саксонське торгівельне містечко. Йому вже близько VIII століть. Глядачі популярного німецького телеканалу MDR назвали Пірну другим за красою містом Саксонії. У це курортне містечко з’їжджаються багато туристів. Пірну називають воротами в Саксонську Швейцарію – національний парк з безліччю піших, альпіністських та велосипедних маршрутів. Поруч з містом багато старовинних замків. Є в Пірні водний парк Geibeltbad Pirna з басейнами і саунами для релаксу після активного відпочинку.

Пірна славиться хорошим вином. З цього міста починається туристичний маршрут «Саксонський винний шлях», проходить уздовж Ельби і закінчується в Мейсені (містечку, про яке ми розповідали в попередній статті).

У Пірні великий вибір хороших готелів, апартаментів, гостьових будинків. Щоб знайти і забронювати житло, просто перейдіть за прямими посиланнями нижче:

Вигідні спецпропозиції та акції готелів у Пірні дивіться у формі нижче:

Booking.com

Відома Пірна ще й як світовий постачальник піщаника. Багато будинків і скульптур в місті зроблені з цього каменю. Піщаник вперше в світі став матеріалом навіть для сучасного місцевого дитячого майданчика. Блоки саксонського піщаника з Пірни поставлялися в безліч країн світу, як і в давні часи, так і зараз. Відомі європейські імператорські палаци були побудовані з каменю, видобутого в Пірні. Наприклад, розкішні палаци, скульптури і церкви Дрездена. Гасло сучасного міста «Pirna – Sandstein voller Leben», що означає «Пірна – піщаник, наповнений життям».

По торгівельній вуличці прямуємо від парковки до Старого міста Пірна. Курорт тільки прокидається. Деякі магазинчики все ж відкриті.

Дуже оригінальні і милі сувеніри.

Виходимо на головну площу Старого міста (Altstadt). Називається вона Marktplatz, що означає «ринкова площа». З давніх-давен тут були торгові ряди. Цікаво, що Старий квартал був відновлений відносно недавно – в 1990 і роки. Багато будівель було пошкоджено під час бомбардування союзниками в 1945 р . Також Пірна сильно постраждала від повеней 2002 та 2013 років. Але місто після затоплення водами Ельби знову приведено в порядок. Навколо – традиційний німецький «ordnung». Все якесь «ошатно-пряникове», дуже приємна атмосфера.

На площі є старовинний колодязь, з крана тече вода. Чи можна її пити ми не знаємо, але освіжитися спекотного літнього дня можна))

У центрі площі височіє Ратуша. Вона на фото зліва. Будівля була побудована в 1396 р Багато століть Ратуша була місцем для торгівлі. Тут містилися крамниці купців, шевців, сукноробів, пекарів. Зараз це міська адміністративна будівля.

Над головним входом в Ратушу – старовинний сонячний годинник і герб міста Пірна з червоними левами і золотими грошима на дереві.

З іншого боку Ратуші – гарно видно красивий годинник з золотисто чорним циферблатом. На них є також місячний календар, зображені фази місяця. Під годинами – герб міста Пірна 1549, а нижче – старовинний саксонський герб 1555 року. Вони обидва зроблені з символічного міського каменю – піщаника.

Поряд – Canalettohaus з загостреним готичним дахом і віконцями, будівля була побудована на площі в 1520 р. Названий будинок в честь середньовічного венеціанського пейзажиста, придворного художника саксонського курфюрста Фрідріха Августа III Бернардо Беллотто, відомого як Canaletto. Він малював міські пейзажі. Пірна так сподобалася йому, що художник в 1753 -55 роках присвятив їй 11 картин. Деякі з цих творів представлені в Галереї Дрездена.

У цьому мальовничому будинку на Marktplatz зараз – виставка копій картин Каналетто і туристичний центр. У ньому ми взяли безкоштовну карту міста, по якій побудували подальший маршрут прогулянки по Пірні.

Є в історії Пірни дуже трагічний і жахливий момент. Пов’язаний він з замком, який височить на пагорбі над Старим містом. Добре його видно з багатьох вулиць і з центральної площі. На фото – високо справа за білим будинком Каналетто. До нього ми підніматися не плануємо, але про його трагедію розповімо.

Це замок Зоннентшайт, його назва німецькою Sonnenstein, дослівно перекладається як «сонячний камінь». Збудований замок на горі в XIII столітті. З 1811 року по 1942 рік у ньому розміщувалася психіатрична лікарня.

У роки Другої світової війни замок Зонненштайн став випробувальним полігоном, на якому розроблялися методи масового знищення людей. Почалося все в 1934 році після приходу до влади націонал-соціалістів на чолі з Гітлером. У той час в країні втілювали ідеї «чистоти раси». Як непридатних стерилізували або вбивали людей, які страждають спадковими, психічними, тяжкими захворюваннями, інвалідів. Офіційно процес називали «евтаназією» або «смертю на благо». Це відбувалось в декількох лікувальних центрах і психіатричних лікарнях Німеччини. У їх числі був Зонненштайн. Методи були різні: хворих морили голодом, давали в великих дозах ліки, робили смертельні ін’єкції.

Психіатрична лікарня Зонненштайн стала однією з перших, в яких запустили «програму смерті Т-4», почали масово знищувати хворих людей в газових камерах. Тут же були побудовані печі крематорію. За два роки, з 1940 по 1942 р, тут було вбито майже 15 тисяч осіб, з них понад 1000 військовополонених. Після таких «випробувань» газові камери для «расових чисток» були встановлені в Освенцімі та інших концтаборах. У 1947 р головний лікар і санітари лікарні Зонненштайн були засуджені до смертної кари.

З 1970 р в замку працює реабілітаційний центр для інвалідів. А з 2012 р після реконструкції окремі зали і сад замку Зонненштайн відкритий для відвідувачів. На фото – на горизонті в кінці вулички видніється замок на пагорбі.

Від площі Markplatz ми попрямували до головної міської церкви Святої Маріі. Це великий красивий лютеранський храм, зведений в 1546 р Її готичну 60 метрову вежу видно здалеку.

Усередині церкви є унікальні пам’ятки XVI століття: оригінальний 10- метровий кам’яний вівтар, кам’яна купіль для хрещення з 26 мініатюрними скульптурами дітей. Вони створені (як і весь храм) з місцевого піщаника. Також в церкві Святої Марії зберігаються картини 1544 -1546 років з сюжетами з Біблії і старовинний орган. У церкві проводяться концерти класичної музики.

Видно, що містечко курортне – пізно прокидається. Нам не вдалося потрапити в собор Св. Марії. Виявилося, що він відкривається тільки в 11-00. Ранкова курортна Пірна разом з магазинами і кафешками тільки прокидається (і це в 10! ранку).
Головний вхід до міської церкви Святої Марії.

Прогулянка по ранковій Пірні дуже приємна. Туристи тільки прокидаються і можна насолодитися майже пустими вуличками і площами міста. Навколо багато старовинних будинків. Кожен з них має свою історію, зберігає свої таємниці.

У будівлі на фото праворуч зараз ресторан, а в середні віки з 1578 р тут була аптека «Золотий Лев».

Над входом в будинок – фігура золотого лева і пам’ятна табличка. Вона присвячена герою Пірні – міському аптекарю Феофілу Якобаеру. На ній написано: «Тут жив T.H. Jakobaer – рятівник нашого міста 25 вересня 1659 г. ». Під час 30-літньої війни шведські війська захопили Пірну – все грабували, руйнували, знущалися над жителями. Вони запланували спалити місто. Аптекар, дізнавшись про це, поїхав в Дрезден і через суд звернувся до саксонської принцеси Магдалени, подруги королеви Швеції, з проханням скасувати рішення про знищення міста. Пірна була врятована, а Феофіл Якобаер став героєм і отримав в нагороду привілеї в фармацевтичній і пивоварній справі.

Міська бібліотека Пірни розмістилася в старовинному будинку XVII століття. Над входом – портал з головою лева 1770 року, вирізаний з саксонського піщаника.

На багатьох будинках Пірни можна побачити вишукані старовинні балкончики. Вони збереглися з XVI – XVII століть.

А в цьому будинку по дорозі на курорт Marienbad зупинявся в квітні 1813 р відомий німецький поет Гете. У 1925 виступав з промовою лідер німецьких комуністів Ернст Тельман.

Цей оригінальний пам’ятник встановлений в Пірні недавно. Він присвячений найвидатнішим громадянам міста за всю його історію: бургомістру, першому єпископу, трубачу, торговцям, простим людям, які кожен день виконували свою роботу.

Цікавий Міський музей Пірни розмістився в стародавній будівлі Домініканського монастиря, заснованого тут в 1300 р. (адреса – вул. Klosterhof 2/3).

Домініканський монастир і церква Святого Генріха були реставровані і відкриті для прихожан в 1990-і роки.

Висока стела зведена в Пірні за наказом курфюрста Августа Сильного в 1722 р. На ній герб королівської сім’ї. До речі, вона зображена на картинах Каналетто. На цьому стовпі вибиті старовинні назви різних німецьких міст і відстані до них від Пірни в годинах. 1 година дорівнює приблизно 4,5 км. Наприклад, до німецького містечка Annaburg – 25 годин, або майже 112 км. До Meisen, звідки ми сьогодні приїхали, 17 годин або 76 км. Цікава система вимірювання відстаней))) Все логічно, найбільш практична на той час інформація про кількість часу в дорозі. Навіщо в XVII столітті ці кілометри))

Німці дбають про екологію, до електромобілів додалися електровелосипеди. Ось безкоштовна зарядка для таких велосипедів.

Знайомство з затишним курортним містом Пірна залишило теплі враження. А ми прямуємо до природних пам’яток Саксонії. Переїхали через міст. По дорозі розглядаємо сучасну частину Пірни вже на іншому березі Ельби.

Саксонська Швейцарія. Міст Бастай.

Саксонська Швейцарія – національний парк з приголомшливо мальовничим гірським ландшафтом в 30 км на південний-схід від Дрездена. Він займає територію в 9,5 тисячі га на кордоні Німеччини і Чехії. Його сусід – національний парк Чеська Швейцарія. Обидва парки – це частина Ельбських піщаникових гір, які є частиною Східних Рудних гір.

Звідки така назва і при чому тут «Швейцарія»? До XVIII століття ця місцевість називалася «Мейсенським плато». Швейцарські художники Антон Граф і Адріан Цинги, що викладали в Дрезденській академії мистецтв, облюбували ці місця. Гірська місцевість над Ельбою з ущелинами, водоспадами і старовинними замками нагадувала їм рідну Швейцарію і гірський масив Юра. Звідси і назва «Саксонська Швейцарія».

За такою красою ми сюди приїхали)))

В 1800-ті роки швейцарські художники сюди їздили самі і запрошували інших пейзажистів за натхненням і прекрасними видами. У Саксонську Швейцарію майстри пензля і фотографії їдуть і сьогодні. По всьому парку, через всі основні природні і архітектурні пам’ятки, на 112 км тягнеться один з найкрасивіших туристичних маршрутів сучасної Німеччини Malerweg, що означає «Стежка художників». З неї відкриваються захопливі краєвиди на навколишній ландшафт. Цікаво, що в 2016 році вона увійшла до трійки найпопулярніших маршрутів світу.

У XVIII столітті слідом за художниками сюди потягнулися туристи і альпіністи. Для них відкрилися магазини, ресторан, готель. У 1824 році між скелями побудували знаменитий міст Бастай. Сьогодні він входить до числа найпопулярніших пам’яток Саксонії.

Зручніше за все добиратися до моста Бастай на машині, також це можна зробити на поїзді S-Bann ( сайт –https://www.bahn.de/p/view/index.shtml ) до м. Raten або р. Wehlen, на автобусі з Пірни (№237, 238) та Бад Шандау (№253), або влітку на кораблику з Дрездена. Якщо ви подорожуєте на автомобілі, то простіше і швидше потрапити в парк Саксонська Швейцарія через містечко Ломен. Що ми і зробили.

За вказівниками заїхали на парковку біля головного входу в парк. Вартість паркування 3 євро. Вхід в парк Саксонська Швейцарія безкоштовний. Плата береться тільки за прогулянку по залишкам фортеці XIII століття Neurathen. Це містки між горами далі моста Бастай. Ціна на нас 4-х – 12 євро.

Корисна порада: для прогулянки по Саксонській або Чеській Швейцарії обов’язково потрібно мати зручний одяг, закрите взуття, вода, і влітку бажаний головний убір. Хоч було жарко, ми всі перевзулися в спортивні кросівки. У парках багато кам’янистих стежок.

Поруч з паркуванням – вхід в Національний парк Саксонська Швейцарія. Тут встановлені інформаційні стенди з картами та інформацією про парк на різних мовах.

Далі потрібно йти пішки хвилин 10 по такій лісовій тінистій дорозі.

Ми звернули з головної дороги на бічну стежку. Ось така захоплююча панорама відкрилася. Гори такої витягнутої форми з плоскою верхівкою і крутими краями називаються столовими. Сто мільйонів років назад, в мезозойську еру, на цьому місці був древній океан. Пісок осідав на дно на сотні метрів і в кілька шарів. Коли води океану зникли, вулкани розкололи піщане дно на багато частин. Завершили формування унікального ландшафту вода і вітер.

Головна доріжка привела нас до готелю, сувенірних магазинчиків і ресторанчиків. У 1812 році біля моста Бастай побудували перший ресторан, трохи пізніше – готель Berghotel Bastei. Цей готель має багату історію, відмінну репутацію. Сьогодні готель Berghotel Bastei – володар численних нагород. Він вважається одним з найкращих в Саксонії.

Навіть для песиків свій сервіс є)))

За рестораном і готелем починаються кілька кам’янистих стежок, на них багато сходинок, все обладнані перилами. Хоч і ходиш між вершинами гір, відчуваєш себе в безпеці (це інформація для тих, хто висоти боїться))). А глянеш вниз і кругом – дух захоплює від нереальної краси.

Насамперед вирушили на оглядовий майданчик з неймовірними краєвидами. Він знаходиться на високій скелі, що здіймається на 194 м над Ельбою. Це ми мріяли побачити, коли планували подорож!

Людей на майданчику, як оселедців в у бочці. Пробралися до поручнів. «Фото мрії» на фоні і на самоті тут рідкісна удача. І це в будній день. Куди ж без «рожевої кофтинки» на задньому плані))).

Вдалині гора Ліліенштайн – найбільша столова гора Саксонської Швейцарії. Праворуч від неї на горі поменше височить фортеця Кенигштайн – могутня фортифікаційна споруда XII століття. У різні часи вона служила як оборонна фортеця, монастир, в’язниця, табір військовополонених і місце зберігання картин Дрезденської галереї в роки Другої світової війни. У Кенігштаті в’язень фортеці алхімік Йоганн Бетгерр, зачинений в ній за наказом курфюрста Августа Сильного, в 1709 р винайшов першу європейську порцеляну. З цього почалося виробництво знаменитої Мейсенської порцеляни. Зараз фортеця Кенігштайн – популярна туристична пам’ятка Саксонії.

Мальовничий вигин Ельби. Внизу видно поромну переправу і два береги міста – курорту Ратен. Це маленьке стародавнє містечко – кліматичний курорт. Тут чисте повітря, спокійна атмосфера, унікальна природа Саксонської Швейцарії з горами, водоспадами, озером Amselsee, парком рододендронів, недалеко стародавні фортеці Кенигштайн, Штольпен і Ломен, водоспади, міст Бастай, атракціон «Мініатюрна залізниця», літній Ратенський театр серед скель.

Пором в Ратен – унікальний екологічний вид транспорту, який до цих пір працює за технологією, придуманою голландцями ще в XVII столітті. Він рухається без двигуна і без забруднюючих природу вихлопних газів. Це тросовий паром. Він утримується на довгому тросі, який тягнеться на кілька сотень метрів вгору за течією вздовж річки і закріплений біля берега.

Пором регулярно ходить з одного берега Ратену на інший. Це зручно для самостійних мандрівників, які приїжджають сюди поїздом, катером з Дрездена або зупинилися в готелях Ратену. Щоб від Ратену потрапити на міст Бастай, потрібно на поромі перепливти Ельбу. Квиток на пором коштує 1 євро (дит. 0,50 євро) в одну сторону, в обидві сторони – 1,8о євро (дит. 0,80 євро). Далі по знаменитій «Стежці художників» потрібно піднятися до мосту Бастай. Підйом по крутий доріжці з численними сходами може зайняти 30-60 хвилин, в залежності від вашої фізичної форми.

А ми продовжуємо прогулянку по доріжках і сходинках парку. Черговий місток і чудова панорама Саксонської Швейцарії.

А вам колір цих гір нічого не нагадує? Знаменитий благородний відтінок палаців і церков Дрездена! Вони були зведені з саксонського піщаника, який добувався в цій місцевості. Видобуток каменю йшов такими темпами, що під загрозою опинилось існування Бастая і околиць. У XVIII столітті люди встали на захист унікальних гір. Поступово створювалися заповідники, а після падіння Берлінської стіни і об’єднання Німеччини, цю територію об’єднали в величезний Національний парк Саксонська Швейцарія, а в сусідній державі – Національний парк Чеська Швейцарія. Тепер оригінальний природний ландшафт під захистом держави, а видобуток піщаника регулюється законом.

Знаменитий міст Бастай зведений на висоті 40 метрів над ущелиною. Його 7 арок органічно вписалися в гірський ландшафт. Довжина моста 76,5 м – такий довгий оглядовий майданчик з чудовими видами на околиці! Перший дерев’яний міст побудований на цьому місці в 1824 р. З часом він руйнувався, по дошках стало небезпечно ходити. За два роки в 1854 р звели новий кам’яний міст з місцевого піщаника.

Міст Бастай – однин з найбільш відвідуваних визначних пам’яток Саксонії. Тут завжди багато туристів.

Оригінальний круглий оглядовий майданчик на мосту. Дивом сфотографувалися без туристів на фоні))

На скелях – пам’ятні таблички.

З іншого боку моста Бастай – за дерев’яним частоколом залишки чеського замку XIII століття Neurathen. (Вхід сюди платний – 3 євро). Він охороняв кордони Чехії і торгові шляхи на Ельбі. Це була одна з найбільших неприступних фортець того часу. Вона займала територію довжиною 700 і шириною 100 м. На плоских вершинах скель, з’єднаних між собою мостами з колод, були побудовані укріплення. Існував тут також підйомний міст. Замок був знищений пожежею 1469 р. З 1485 р перейшов від Чехії у володіння саксонського маркграфства Мейсен. Зараз від нього практично нічого не збереглося: залишки стін, древнє сховище води, катапульта і великі кам’яні ядра, якими обстрілювали колись з висоти фортеці ворогів.

З доріжок замку фортеці Neurathen (на фото праворуч) відкриваються дивовижні види на околиці.

Прекрасні картини природи Саксонської Швейцарії та з моста Бастай.

Саксонська Швейцарія дуже популярна серед альпіністів. Альпініста видно?

А він є))

Хоч туристів тут багато, так що іноді виникала затор на стежках, але парк обов’язково варто відвідати. Саксонська Швейцарія – дуже затишна, красива і незвичайна.

Ми рухаємося до наступної мети сьогоднішнього денного маршруту – Чеської Швейцарії. Дорога проходить через курортне містечко Бад Шандау. Віно відоме відмінними реабілітаційними та оздоровчими санаторіями, Wellnеss – центрами, цілющими термальними купальнями, хорошими курортними готелями. Цікаво, що Бад Шандау – найменше місто в світі, в якому ходить трамвай. Ще в Бад Шандау (.Dresdner Str. 2 B) є інформаційний центр Національного парку Саксонська Швейцарія. Це інтерактивна виставка, яка розповідає про флору і фауну, про історію та сучасність парку.
В’їжджаємо в місто Бад Шандау.

Дорога проходить уздовж Ельби.

Зупинилися в місцевому супермаркеті, накупили німецького пива і смакоти за хорошими цінами. Для прикладу, пляшка 0,5 л знаменитого саксонського пива Radeberg коштує близько 0,50 центів. Для порівняння пляшка Кока Коли в два рази дорожче))

Ось такий вигляд з парковки супермаркету на Ельбу.

І ось ми знову в Чехії. Колишній КПП на кордоні Німеччини і Чехії. Тепер Ельба змінює назву – звучить на чеському «Labe»))) Дорога тут дуже мальовнича: з одного боку – води річки Лабе, а з іншого височіють скелі Ельбського каньйону.

Чеська Швейцарія, або розгублені в Загубленому світі.

На кордоні з Німеччиною розкинувся не менш прекрасний «сусід» Саксонської Швейцарії – Національний парк Чеська Швейцарія. Це частина Ельбських піщаникових гір на території Чехії. Приголомшлива природа, унікальний гірський ландшафт, глибокі ущелини, печери, чисте повітря, тиша, безліч піших і велосипедних маршрутів, старовинні замки і автентичні будинки, казкові скульптури та місцеві легенди – ось чим багата Чеська Швейцарія.

Ми приїхали в м. Hřensko (Грженско, Чехія). Його називають воротами в Національний парк Чеська Швейцарія. Містечко знаходиться в 55 км від Дрездена, в 130 км від Праги, в 40 км від моста Бастай в Саксонській Швейцарії та всього в 10 км від м Дечин, в якому плануємо зупинитися на нічліг.

Чим унікальний Грженско: Це найнижча місцевість в Чехії. Місто розташоване всього в 115 м над рівнем моря, хоча завдяки оточуючим скелям немає такого відчуття. Природа і клімат навколо Грженско також незвичайні – в низовині прекрасно себе почувають гірські рослини. Екзотики додає те, що в цьому містечку китайців більше, ніж місцевих жителів. Що тут роблять китайці? А продають сувеніри і китайський одяг.

Грженско складається практично з однієї вулички вздовж маленької річечки Кам’яниці, яка впадає в Лабе.

Дуже колоритна архітектура старовинних будинків Грженско. Поруч з розкішними палацами – готелями XIX століття, тут під навислими скелями стоять охайні сільські будиночки старші за віком.

Містечко було засновано тут в XV столітті. По Ельбі пролягав великий торговий Чеський шлях. Спочатку на місці Грженско була корчма, куди заїжджали купці і сплавщики дерев відпочити і попоїсти. Пізніше біля сховищ зерна і деревини, солі і скла робочі побудували собі хатини. C XVII століття Грженско став великим торговим містом. У цих місцях заготовляли і переробляли деревину, перемелювали на трьох великих млинах зерно, добували піщаник, торгували грибами, сіллю, деревним вугіллям, і навіть промишляли контрабандою. Влітку 1838 р по Ельбі почали курсувати перші пароплави.

Зліва на фото – старовинні будівлі Грженско і костел Св. Яна Непомуцького, зведений в 1787 р

Тільки в XIX столітті підприємливий власник панства князь Едмунд Клари – Альдрінген зрозумів, наскільки приваблива для туристів його земля. Він почав активно розвивати туристичний напрям. У 1830-х роках в Грженско будувалися готелі, постоялі двори. У 1862 в місті з’явилася фірма, яка продавала фотографії та листівки з пам’ятками Грженско.

У 1879 р склалося Гірське співтовариство Чеська Швейцарія. Його члени будували і обладнали поручнями, сходинками, лавками, мостами туристичні стежки та оглядові майданчики, також видавали популярні журнали, проводили зустрічі. У 1898 р відкрилися для відвідувачів дві ущелини з човновими переправами. Під час Другої світової війни в штольнях Грженско працювала філія гітлерівського авіаційного заводу. Місто і парк Чеська Швейцарія відродилися для туристів після 1964 року, коли після реконструкції знову відкрилися стежки і ущелини.

Одна з визначних пам’яток парку – Правчіцькі ворота, або Правчіцька Брана, чеською – Pravčická brána. Це величезна арка з піщанику, яку сформували мільйони років тому природні «скульптори» – вулкани, вода, вітер. Її максимальна висота 21 м. 8-ми метровий міст арки з’єднує дві піщані гори. Стежка до Правчіцької Брани була відкрита для туристів з 1830-х років. Цікаво, що сюди піднімався відомий казкар Ганс Християн Андерсен.

Поруч замок «Соколине гніздо» 1881 р – колишня літня резиденція князя Едмунда Клари-Альдрінгена, засновника туристичного напрямку в розвитку Чеської Швейцарії. Замок звели за рік італійські майстри на місці дерев’яної пивної. Зараз тут на другому поверсі – Музей національного парку, а на першому – ресторан, в якому зберігся оригінальний розпис стін. З Правчіцької Брани відкривається чудовий вид на околиці.

Багато джерел стверджують, що це найбільший «природний міст» в Європі і світі, але ми бачили і побільше на Мальті. На о. Гозо є Лазурне вікно. Кам’яна арка піднімається над морем на 28 м. Цифри звучать сухо, але ні з чим не порівняти те захоплення і здивування, коли бачиш поруч таку неймовірно потужну і величну природну споруду.

Сьогодні ми вже милувалися гірським ландшафтом з моста Бастай в Саксонській Швейцарії, тому для різноманітності решту половину дня вирішили заповнити прогулянками по дну ущелини Едмунда і поплавати на човнах по річці Кам’яниці.

Практична інформація про Чеську Швейцарію:

Обов’язково – зручний одяг, закрите спортивне взуття, головний убір влітку, вода з собою.

Вхід в парк Чеська Швейцарія – безкоштовний. На човни і Брану оплата приймається в кронах та євро.

Правчіцька Брана (Pravčická brána)

Час роботи: з квітня по жовтень з 10-00 до 18-00, березень і листопад – з 10-00 до 16-00.

Ціна прогулянки по доріжкам і оглядовим майданчикам Правчіцької Брани- 75 крон (3 євро) – дорослий, 25 крон (1 євро) – дитячий квиток.

Ущелина Едмунда (Edmundova soutěska)

Час роботи: З квітня по вересень човники працюють з 9-00 до 18-00, в жовтні – з 9-00 до 17-00 щодня. Останній човен в напрямку до Грженско відправляється о 18-00, а в бік Межни – в 17-30. (В жовтні відповідно на годину раніше)

Вартість катання на човні: 80 крон (3 євро) – дорослий, 40 крон (1,5 євро) – дитячий квиток.

Дика ущелина (Divoká soutěska)

Час роботи: З квітня по вересень з 9-00 до 17-00, в жовтні з 9-00 до 16-00 щодня. Останній човен в напрямку до Грженско відправляється о 17-00, а в бік Межни Луки – в 16-30. (В жовтні відповідно на годину раніше)

Ціна катання на човні: 60 крон (2,5 євро) – дорослий, 30 крон (1 євро) – дитячий квиток.

Як дістатися до м. Грженско громадським транспортом: Сюди ходять практично кожну годину регулярні автобуси з Дечіна (в дорозі 15-20 хвилин) і Бад Шандау. Ними можна доїхати і вглиб парку, до селищ Межно або Межно Лука, від яких починаються піші маршрути по парку. Також доплисти можна на катері з м Дечін, з німецьких міст Бад Шандау, Дрездена і Мейсена. А до цих міст зручно доїхати поїздом.

По парку ходять автобуси, місця зупинок відзначені на карті знаком BUS.

Парковки: В Грженско є 4 муніципальні парковки і кілька приватних. Всі вони зображені на карті. Вартість паркування: 30 крон (1 євро) на годину, 120 крон (4 євро) в день.

Готелі Чеської Швейцарії: У Грженско і навколишніх селах парку є готелі і пансіони. При цьому ви зупинитеся в самому серці Чеської Швейцарії і зможете насолоджуватися природою, спокоєм, зайнятися активним пішим і вело-туризмом. Житло ви можете забронювати за цим посиланням:

готелі Грженско

Дивіться також спецпропозиції зі знижками готелів Чеської Швейцарії.

Booking.com

Маршрути по Чеській Швейцарії.

Ось тут – найскладніший момент для тих, хто вперше їде в Чеську Швейцарію. І якщо з Правчіцькою браною все просто (крім часу в дорозі), то з ущелинами ми «попали». Всі оптимальні маршрути прогулянок ми покажемо вам на мапі в кінці цього звіту. А поки розповімо про наші пригоди в Чеській Швейцарії. Ми назвали їх «Розгублені у Загубленому світі».

Поставили машину на першій парковці. Приємна жінка – білетер, яка прекрасно розуміла українську, подарувала нам план-карту Чеської Швейцарії. Ми попередили, що паркуємось на 2 години. (Судячи по карті … Ох! Оптимісти.!))) Вона посміхнулася і сказала, що цього мало, але можна за парковку доплатити потім.

Ось карта Чеської Швейцарії, яку ми отримали. Вона німецькою та чеською мовами.

Коли ми планували маршрут по Чеській Швейцарії, читали відгуки інших мандрівників. Багато йшли по великому колу: від пункту 1 – через всі пункти – до пункту 6. Всі писали, що прогулянка забирає багато часу, але конкретно ніхто нічого не розповідав, виглядало приблизно так: “пройшов, подивився». Єдине що писали – за день все встигається. Але так як ми приїхали після обіду, і були в горах Саксонської Швейцарії, то пункт 2 (Брана) вирішили не оглядати. Хотіли пройтися містом Грженско від пункту 6 (парковки) і покататися на човнику в ущелині Едмунда між пунктом 5 і 4. А далі повернутися тим самим маршрутом або пройтися до зупинки в с. Межно і приїхати на парковку автобусом.

«Підводні камені» цієї карти.

На ній не зазначено, де підйом або спуск, що незручно при плануванні маршруту.
Відстань в км показано тільки на автомобільних дорогах, а довжина ВСІХ піших маршрутів вимірюється в хвилинах, а не в метрах або кілометрах. Ось тут і «хитрість».

Практика показала, що на прогулянку пішки по маршруту йде насправді мінімум в два-три рази більше часу, ніж написано на карті. Враховуйте також, що в дорозі трохи часу йде на фото-паузи, адже навколо дивовижна краса.

3. Що людина відчуває, коли обмануті очікування? Неприємні відчуття розгубленості, втоми від очікування і роздратування від того, що насправді все не так. Це наші почуття під час проходження другої половини нашого маршруту, коли інформація на карті зовсім не співпадала з реальністю. Тому ми були «розгублені в Загубленому світі».

А тепер все по порядку. Наш приклад того, яким маршрутом не варто йти.
Грженско – цікаве містечко. Із задоволенням пройшлися його єдиною вуличкою, розглядаючи будинки і милі садові фігурки, які продаються вздовж дороги.

Ми в передчутті. За мостом і готелем Pension Soutěsky (праворуч на фото) починається красива стежка до ущелини. Машину можна було б і тут припаркувати, але так ми краще оглянули Грженско.

На початку стежки – інформаційний стенд з картою, відстанями, розкладом роботи човників і їх останнім відправленням, щоб турист не йшов марно. Написано все оптимістично))) Тут видно, що перша жовта ділянка довжиною 1 км забирає 20 хвилин. У міському режимі ми ходимо швидше. Але тут щось пішло не так. Ми його пройшли до ущелини і човників за 50 хвилин (це правда від парковки, від неї – 1 км).

Перейшли місток над річкою Кам’яниці.

Після нього починається лісова стежка. Вона обладнана поручнями, сходинками, лавками.

Цікаво, що до XIX століття гірську місцевість з ущелинами уздовж річки Кам’яниці називали Кінець Світу. Коли стежки закінчувалися, місцеві жителі боялися йти далі в густий ліс, повний таємниць і легенд. Ну чим не казковий Загублений світ ?!

Навколо нереально красиво.

Тут хочеться присісти і просто насолодитися спокоєм, дзюрчанням води, співом птахів, зеленню лісу в сонячних променях.

А лісова стежка по кам’яній ущелині уздовж річки все не закінчується.

Ну нарешті – видно місце посадки на човник. Далі стежка переривається і рухатися по маршруту можна тільки по воді.

Почалася історія цих човників і ущелини річки Кам’яниці з суперечки. У 1877 р п’ятеро сміливців, гарненько випивши в Грженській таверні, уклали парі, що пропливуть по бурхливій річці на плотах. Три плота впевнено подолали відстань. Після цього власник місцевих земель князь Едмунд найняв італійських робітників і побудував доріжки, мости, тунелі, греблі. У 1890 р відкрилося для туристів плавання на човнах по першій ущелині довжиною 500 м. Спочатку вона була Тихою, тепер її в честь князя назвали Ущелина Едмунда. Через кілька років обладнали другу – Дику ущелину, довжина маршруту по неї – 250 м. Тоді туристів катали на човнах переправщики в красивій формі моряків.

Ми сьогодні пропливемо по першій довгій ущелині Едмунда. В касі купили квитки. На нашу сім’ю квитки коштують 9 євро. Прогулянка займає всього 20 хвилин.

У касира запитуємо як нам вчинити, чи далеко і довго йти після човників до пункту 4 – с. Межно ? Він каже – ні, там близько. Дійсно, на мапі на зеленому лівому маршруті намальований зигзаг і написано 15 хвилин. У нас було два варіанти 1. Повертатися назад човником, знову платити 9 євро і знову крокувати 50 хвилин до парковки. Або 2. –подивитись більше Чеської Швейцарії. Ми вибрали другий варіант: після човників пройти 15 хвилин і 500 м (якщо вірити карті) до села Межно, сісти там на автобус і повернутися до парковки. (Можна було ще піти далі по жовтому маршруту, проплисти на човні по Дикій ущелині і піти до с. Межно Лука і автобусу, але це було б набагато довше).

Прогулянка на човнику була дуже мила і душевна. Човняр на трьох мовах (англ.чех. рос.) Розповідав кумедні й веселі історії про ущелину, таємничі легенди.

З берегів на нас дивилися місцеві казкові жителі. Добрі і не дуже))

А там, де не було скульптур, все дружно включали фантазію. Адже обриси скель і каменів дуже схожі на казкові персонажі.

Змію бачите?

Човняр смикнув за мотузочку і полився зі стін ущелини водоспад.

Прогулянка вийшла цікавою. Припливли на човнову станцію. На причалі є ресторан. Тут можна перекусити і відпочити.

Ціни в чеських кронах.

Далі нас чекав черговий етап пішої прогулянки. І ми знову занурилися в красу місцевої природи. Ну чим не казка з хатинкою на курячих ніжках в густому таємничому лісі)))

По дорозі вмилися, освіжились в річці.

Стежка веде через тунелі.

Ці тунелі прорубали в скелі спеціально запрошені з Італії робочі. Їх називали варавви. Вони були відомими майстрами гірничих робіт в Альпах. У формуванні тунелів використовували особливу технологію – взимку скелі нагрівали, потім охолоджували різко водою. Так кам’яні стіни тріскалися і піддавалися обробці.

Це місце нагадало мені ще одну кам’яну ущелину в Австрії – Ліхтенштейнську. Читайте про неї тут:

=== Ліхтенштейнська ущелина. Австрія. Місце народження Райдуги.

Далі за вказівниками дорога прямо вела до човника в другій Дикій ущелині. Ми ж повернули ліворуч в сторону с. Межно і перейшли міст. Карта обіцяє нам прогулянку довжиною в 500 м за 15 хвилин.))

Виявилося, нас чекав підйом, пам’ятайте зигзаг на карті? Це був не простий підйом, а дуже крутий і довгий. Таке враження що ми піднялися на хмарочос. А йшли ми серпантином по таких сходах.

Ну, думаємо, потерпимо, скоро сядемо на автобус. Але коли сходи закінчилися, підйом все одно продовжився лісовими стежками. 15 хвилин давно пройшли, а конця-краю не видно)) Озирнулися, там внизу – ущелина річки Кам’яниці.

І коли ми нарешті дійшли до села Межно, до ресторанчику, сили нас покинули. Часу від човнової станції до цього фінішу пішло знову 50 хвилин.В тому числі на підйом витратили 30 важких і довгих за відчуттями хвилин, а було анонсовано 15.

Судячи по карті, тут повинна бути автобусна зупинка. Але офіціант ресторану і кілька людей в ньому, нічого про це не знали. Дивно! Зупинку ми все ж знайшли в 100 м. Посиділи, відпочили, почекали. Побачили розклад і зрозуміли, що автобуси тут ходять дуже рідко і найближчий чекати 3 години. Вирішили йти в село Межно Лука – це приблизно 2 км. Асфальтована дорога вела по рівнинній красивій місцевості.

Коли прийшли на іншу зупинку в с. Межно Лука поруч з парковкою, прочитали розклад і зрозуміли, що сьогодні автобусів вже не буде))) А до Грженско ще 6 км топати. Сил йти вже не було, всі втомилися. Думали включати «план Б»: мені потрібно автостопом дістатися до парковки і повернутися за своїми на нашому авто. Пішли до головної дороги. І тут навпроти готелю Mezní Louka виявилася ще одна зупинка, і на ній багато туристів чекали автобус. Ура! Ми врятовані! Поки чекали автобус, діти розважалися.

На автобусі ми добралися до свого автомобіля. Наша прогулянка по Чеській Швейцарії зайняла приблизно 3,5 години. Пригоди, які ми ніколи не забудемо! Зараз згадуємо зі сміхом))) Але тільки завдяки такій важкій прогулянці, ми зможемо допомогти іншим мандрівникам спланувати маршрут по парку. Сюди не завозять організованих туристів, тому що їх потім нереально зібрати))) Адже тут легко стати «Розгубленим в Загубленому світі»))). Звичайно, якщо не знаєш, як оптимально і правильно побудувати маршрут.

Маршрути по Чеській Швейцарії.

У парку дуже багато піших і вело-маршрутів. Заблукати складно – скрізь багато вказівників. По головних дорогах, зазначених білим кольором на карті, ходять автобуси. Зупинки – значок BUS на плані. Можна комбінувати піший маршрут з поїздкою на автобусі. Ми покажемо на карті маршрути до основних визначних пам’яток Чеської Швейцарії.

Маршрут до Правчіцькой Брани.

Цей маршрут для тих, хто хоче насолодитися гірськими пейзажами Чеської Швейцарії. На карті – пункт 2 і коричневий маршрут. На повороті з головної дороги – вказівник на Pravčická brána. Поруч – платна парковка і автобусна зупинка «Три джерела». Звідси оптимально почати підйом. Довжина маршруту від повороту до Брані 3 км, на карті тривалість – 45 хвилин. Насправді розраховуйте, що підйом займе в середньому 1 годину 20 хвилин з фото- паузами по дорозі. Весь маршрут разом з прогулянкою до Правчіцької Брані і поверненням цієї ж дорогою може зайняти приблизно 3,5 – 4 години. (Якщо ви йдете від Грженско – пункт 1 або пункт 6 – додайте в розрахунок відстань і час.)

Від Правчіцької Брани є стежка до селища Межно Лука, пункт 3. Довжина – 7 км, час в дорозі близько 2,5 – 3 годин. Її здолають фізично підготовлені мандрівники.

Маршрут до ущелини.

Він підійде тим, хто хоче побачити «Загублений світ» річки Кам’яниця і покататися на човнах в ущелинах. Але багато ходити теж доведеться)) Ми його розділимо на три варіанти: 1. Легкий варіант – Ущелина Едмунда (+ за бажанням Дика Ущелина), 2. Ущелина Едмунда, 3. Дика Ущелина + Ущелина Едмунда.

Варіант 1 – Легкий і простий маршрут по ущелинах з катанням на човнах.

А) Шлях, який пройшли ми спочатку, але з поверненням тією ж дорогою назад. На прогулянку піде в середньому 2,5 години без урахування часу на відпочинок в ресторані. Жовтий маршрут на карті: з Грженско від пунктів 6, 1 і 5 на мапі йдете по лісовій стежці до човнової станції в Ущелині Едмунда пункт 4-В. Час в дорозі приблизно 50 хвилин. Пливете на човні 20 хвилин в одну сторону, відпочиваєте в ресторанчику (за бажанням), повертаєтеся на човні назад – ще 20 хвилин. Пішки йдете назад в Грженско – близько 50 хвилин.

Б) Свою прогулянку можете доповнити катанням на човні в другій – Дикій Ущелині пункт 4-А. В цьому випадку розраховуйте, що на всю прогулянку по двом ущелинах потрібно близько 4-х годин, не враховуючи відпочинок в ресторані. Від станції в Ущелині Едмунда до човнів Дикої ущелини йти 30 хвилин туди і 30 хвилин назад. Плавання на човні займе 15 хвилин туди і 15 хвилин назад.

*** При плануванні маршруту уважно ознайомтеся з графіком роботи човнів і дізнайтеся час останнього відправлення човнів в напрямку Грженско.

Варіант 2 – Маршрут Ущелина Едмунда.

Цей короткий маршрут – наш пройдений шлях навпаки)). На карті – білий + жовтий маршрут: пункт 3 с. Межно Лука – пункт 4 с. Межно – пункт 4-В Ущелина Едмунда і човнова станція – пункт 5 Грженско. Загальний час на маршрут – близько 3-х годин.

Автобусом доїжджаєте до с. Межно Лука – пункт 3 (а якщо пощастить з автобусом, то до с. Межно пункт 4). Якщо ви на машині, то краще поставити її на парковках Грженско (пункт 1 і пункт 6) і до початку маршруту в с. Межно Лука їдете автобусом. Від с. Межно Лука (пункт 3) йдете 2 км до с. Межно (пункт 4). Там буде легкий підйом по асфальтованій дорозі. Час в дорозі – близько 40 хвилин. Далі за рестораном за вказівниками на «Soutěska» (що означає «ущелини») спускаєтеся хвилин 20 по стежці вниз до пункту 4-В.

За містком над річкою – розвилка з вказівниками на дві ущелини. Ви повертаєте направо до Edmundova soutěska. До човнової станції і ресторанчику йти ще близько 15 хвилин. Відпочиваєте і купуєте квитки. Човник пливе по ущелині Едмунда 20 хвилин.

*** Обов’язково врахуйте, що влітку останній човен в напрямку до Грженско звідси вирушає в 18-00, в жовтні – в 17-00. Якщо не встигнете, доведеться підніматися назад до с. Межно, адже далі по ущелині можна просуватися тільки на човні, стежки вздовж берега немає !!!

Після човна лісовою стежкою прямуєте в Грженско (пункт 5, 1, 6). Час в дорозі з фото-паузами близько 50 хвилин.

Варіант 3 – Маршрут Дика Ущелина + Ущелина Едмунда.

Довший маршрут, в порівнянні з першим варіантом, включає плавання на човнах по двом мальовничим ущелинам Чеської Швейцарії. На карті – синій + жовтий маршрут: пункт 3 с. Межно Лука – пункт 4-А Дика ущелина і човнова станція – пункт 4-В Ущелина Едмунда і човнова станція – пункт 5 Грженско. Загальний час на маршрут – близько 4-х годин.

Від с. Межно Лука (пункт 3) йдете по покажчиках на Divoká soutěska. Спуск по дорозі займе приблизно 30 хвилин. Далі повертаєте направо на стежку вздовж річки до Дикої ущелини. Ідіть за вказівниками ще хвилин 30. На човновій станції купуєте квитки. Човен по Дикій ущелині пливе 15 хвилин.

*** Обов’язково врахуйте, що влітку останній човен в напрямку до Грженско звідси вирушає в 17-00, в жовтні – на годину раніше – в 16-30. Якщо не встигнете, доведеться підніматися назад до с. Межно Лука, адже далі по ущелині можна просуватися тільки на човні, стежки вздовж берега немає.

До наступної човнової станції в Ущелині Едмунда і ресторанчика йти близько 30 хвилин. Купуєте квитки і відпочиваєте. Човник пливе по ущелині Едмунда 20 хвилин.

Після човна лісовою стежкою прямуєте в Грженско (пункт 5, 1, 6). Час в дорозі з фото – паузами близько 50 хвилин.

Туристам у відмінній !!! фізичній формі реально пройти весь маршрут по Чеській Швейцарії від пункту 1 та до пункту 5 за день, відвідавши Правчіцьку Брану і обидві ущелини. Але краще розбити шлях на 2 дні))

Дечин. Чехія.

Ми зупинилися в стародавньому чеському містечку Děčín. Воно знаходиться всього в 15 км від Грженско і Чеської Швейцарії. Заснували місто в 993 році князі Пржемисловічи – перші королі Чехії. Про них ми писали в цій статті про Прагу:

=== Прага. Путівник: пам’ятки, готелі, їжа, транспорт, маршрути, відгуки.

До речі інформація для туристів без авто, через Дечин проходить залізнична гілка Прага – Дрезден. А звідси зручно на автобусі або катері добиратися до Чеської Швейцарії.

Дечин оглянули з вікна авто. Дуже миле старовине містечко.

Під’їжджаємо до центральної площі Старого міста.

А це Дечинський замок, зведений в XIII столітті над річкою Лабі. Це головна визначна пам’ятка міста. З XIX століття замок був культурним центром регіону. Їм володіли представники впливового роду тунів. Тут приймали багатьох іменитих письменників, художників, композиторів, серед них Вальтер Скотт і Фредерік Шопен, який написав Дечинський вальс. Гостей вражав величезний сад орхідей. Його вважали одним з найбільших в Європі. Зараз на алеях замку можна побачити прекрасний розарій – Дечинський трояндовий сад.

Поруч з Дечинським замком ми забронювали ось ці апартаменти – Czech Switzerland Castle Apartments.

Апартаменти- студія в старовинному будинку на 3-му поверсі, з кухнею і безкоштовною парковкою у дворі. На поверх піднімає ліфт. Заброньована нами квартира з балконом. На фото – праворуч. На ньому – салатові стільці.

Нас зустрів господар – приємний життєрадісний хлопець Давид, показав житло і розповів про найцікавіші пам’ятки міста та околиць. Квартира дуже сподобалася. Все чисто і охайно , оригінальний інтер’єр.

На першому поверсі – затишне кафе з солодощами і напоями. У фонтані радісно плескається малеча. Через дорогу – невелике озеро. Вид з нашого балкону.

Дечинський замок розглядаємо з балкона апартаментів. На його відвідування сил вже не було взагалі))) Шкода, що недооцінили ми туристичний потенціал Дечина і зупинилися тут всього на одну ніч. У місті є також зоопарк, аквапарк, старовинні будівлі й мости, в 15 км – найбільша гора Чеської Швейцарії – Дечинський Снежник. У Давида в апартаментах – багато брошур з описом маршрутів і пам’яток Дєчина.

Сил вистачило тільки на похід до супермаркету, щоб поповнити запаси їжі на наступний день і купити щось на вечерю і сніданок. Але навіть на шляху до супермаркету і назад ми примудрилися обійти навколо озера.