Вільнюс. Путівник: пам’ятки, транспорт, готелі, литовська кухня, маршрути прогулянок, цікаві місця.

  Автор:
  338

Одні міста вражають величчю та масштабами архітектури, інші – душевною атмосферою, маленькими площами і вузькими вуличками. Саме таким привітним і затишним ми побачили Вільнюс. Столицю Литви називають містом храмів і янголів, литовським Єрусалимом. За 2,5 дні ми побачили середньовічне й сучасне місто, побували у древній столиці держави – Тракай з мальовничим озерним замком. Що подивитись у Вільнюсі, пам’ятки, цікаві місця, як дістатись, де зупинитись, де поїсти.  Ділимось досвідом і маршрутами прогулянок у нашому путівнику по Вільнюсу “Вільним кроком у Вільно”.

Литва вперше згадується у літописах у 1009 році. Це найдавніша балтійська держава. Вільнюсу майже 700 років. Колись місто називалось Вільно і було столицею Великого князівства Литовського – країни, що займала у середні віки більшу територію Східної Європи, у тому числі землі України. Вільнюс на той час знаходився в центрі держави, тепер від нього до білоруського кордону лише 35 км.

Сьогодні Литва є країною-членом НАТО і Європейського Союзу. Шлях до Незалежності держави був нелегким. Після Люблінської Унії 1569 року була створена велика польсько-литовська держава – Річ Посполита, яка називалась ще Республікою Обох Народів. У 1795 році Литву захопила російська царська імперія. Як і в Україні, було заборонено видавництво, богослужіння, навчання, спілкування литовською мовою. Патріотів, що чинили спротив ув’язнювали або висилали на схід. Акт про незалежність Литви було проголошено у 1918 році, під час окупації країни Німеччиною. У 20-річне польське правління столицю перенесли у Каунас. Радянські репресії 1940-1953 років знищили третину населення держави.Після “співочої революції” 1990 року Литва першою з країн Балтії проголосила Незалежність.

Валюта Литви – євро. Мова спілкування – литовська. У туристичних місцях переходять на англійську, польську, російську мови. Навіть якщо ви не знаєте англійської, у Литві як турист будете почувати себе комфортно. Але людям будь-якої країни приємно, коли до них звертаються рідною мовою.

Короткий українсько-литовський словничок. Так – taip – таіп, Ні – ne – не, Дякую – ačiū – атсій, Будь ласка – prašau – прашау, Вибачте – atsiprašau – атсіпрашау, Все добре – viso gero -вісо геро, До побачення – atsisveikinimas – атсісвейкінімас, Добрий ранок – labas rytas – лабас рутас, Добрий вечір -labas vakaras -лабас вакарас, Вхід заборонено – Įėjimas draudžiamas – йе:йімас драіджіамас.


Зміст: 


Як дістатись до Вільнюса.

Літак– найшвидший і зручніший спосіб дістатись з України до Вільнюса. Ми летіли з Києва до Вільнюса авіакомпанією МАУ. За півроку до мандрівки купили на сайті авіакомпанії МАУ  недорогі авіаквитки по маршруту Київ – Вільнюс – Київ. У вартість включена ручна поклажа розміром 55*40*20 та вагою до 7 кг. Чим ближче до дати вильоту, тим дорожчий квиток. Придбати авіаквитки по дешевим лоукост-тарифам за 10, 8 та 6 місяців можна на сайті  авіакомпанії МАУ.   Знайти пропозиції до Вільнюса та інших  міст світу можна в розділі “Акції”, далі – “Лоукост”.

Крім МАУ, до Вільнюсу літають лоукости Wizz Air, Ryanair, AirBaltic.На момент написання статті: рейси Wizz Air до Вільнюсу прямують з Києва (Жуляни) та Львову, рейси Ryanair з Києва (Бориспіль) та Харкова. В цих лоукостах маленька ручна поклажа має бути розмірами 40*20*25. За більшу валізу треба додатково платити – від 6-8 евро.

Як знайти дешеві авіаквитки до Вільнюса. Ми користуємось сервісом Skyskanner.com.ua. Це відомий сайт – пошуковик. Він порівнює ціни на квитки більше 700 авіакомпаній (в тому числі лоукостів) і відбирає найвигідніші за ціною рейси. Для бронювання знайдених авіаквитків ви перенаправляєтесь безпосередньо на сайт авіакомпанії. Це добре, адже ви користуєтесь всіма акціями, бонусами, накопиченням “миль”.Саме в такий спосіб ми знайшли і придбали недороги квитки з Києва до Вільнюса.

Для пошуку дешевих авіаквитків до Вільнюсу (в тому числі лоукостів Wizz Air і Ryanair) просто введіть дані в форму пошуку сайту. Щоб знайти найбільш вигідні ціни (за умови гнучких дат вашої подорожі), на сайті Skyskanner , в датах замість параметра “Конкретна дата” виберіть опцію “Весь місяць”, а далі – тисніть місяць або “Найдешевший місяць”.

Потяг Київ – Вільнюс. З Києва курсує також потяг “чотирьох столиць”, що йде по маршруту Київ – Мінськ – Вільнюс – Рига. До Вільнюса їхати 15 годин, квиток коштує від 1050 грн в один бік. Придбати можна на офіц. сайті Укрзалізниці.

Автобус з України до Вільнюса. З різних міст України до столиці Литви курсують автобуси. У дорозі біля 13-14 годин. Недороги квитки можна знайти на міжнародному сервісі Infobus – це сайт, що порівнює цінові пропозиції різних автобусних кампаній і знаходить найдешевші варіанти.

Де зупинитись. Готелі Вільнюса.

Для знайомства з Вільнюсом оптимально зупинитись у готелі, хостелі чи апартаментах в історичному центрі або у пішій доступності до Старого міста. Ми забронювали готель Ivolita Vilnius. Рекомендуємо! Гарне розташування – на тихій вуличці, в 5 хвилинах пішки від Острої Брами, 10 хвилин до Ратушної площі, 3 хвилини до критого ринку. До Кафедральної площі і вежі Гедиміна можна дійти за 15-20 хвилин. Поруч зупинки громадського транспорту, у тому числі зупинка автобуса до/з аеропорту. Стійка реєстрації працює цілодобово. Мы прилетіли пізно ввечері. Нас гостинно зустріли і швидко поселили.

Номер з власною ванною кімнатою комфортний і чистий.

У номері пляшка води, електрочайник, чай і кава. Каву/чай можна також випити безкоштовно у лобі готелю, біля рецепції.

У вартість номеру включено ситний, смачний і різноманітний сніданок “шведський стіл”.

Забронювати цей готель можна за прямим посиланням:

Інші варіанти житла дивіться тут:

Спеціальні пропозиції і акції готелів Вільнюс дивиться тут:



Booking.com


Громадський транспорт Вільнюса.

Міський транспорт Вільнюса представлений автобусами і тролейбусами. Експрес-автобуси мають номера 1G – 6G. Номера маршруту нічних автобусів позначені літерою N.

Вартість проїзду у громадському транспорті 1 євро – при купівлі квитка у водія. Такий квиток діє на один проїзд. Ми користувались саме цим варіантом. За три дні у Вільнюсі їздили автобусами всього 3 рази: з/до аеропорту, один раз по місту. Адже столиця Литви – компактне місто, з яким приємно і зручно знайомитись пішки.

Також у Вільнюсі діє електронний квиток “Vilniečio kortelė”. Це картка, яка коштує 1,5 євро. Її потрібно придбати та поповнити на потрібну вам сумму.  Вартість проїзду по електронній картці: 0,65 євро за 30 хв, 0,90 євро за 60 хвилин. Проїзний на 24 години коштує 5 євро, на 72 години – 8 євро. По цьому типу квитків можна робити пересадки з одного транспорту на інший, поки триває час дії квитка. На початку поїздки електронний квиток потрібно активувати. Для цього торкнутись до компостера. Після звукового сигналу на екрані прибору з’явиться інформація про вид і тривалість квитка. Придбати електронну картку і поповнити її можна у спеціальних пукнтах обслуговування у аеропорту і залізничному вокзалі, у кіосках з пресою, у поштових відділеннях, або через інтернет. Інформація на сайті.

Як дістатись до/ з аеропорту. Аеропорт Вільнюса знаходиться в 6 км від міста. Дорога до центру займає 10-20 хвилин. Доїхати можна міським автобусом, потягом, мікроавтобусами. Читайте:

Аеропорт Вільнюса. Як дістатись у центр міста.

Транспорт ходить за розкладом. Денні маршрути курсують приблизно з 5-00 до півночі. Як дістатись з однієї частини міста в іншу можна дізнатись за допомогою сервісу Google Maps або на офіційному сайті.

Литовська кухня. Де поїсти у Вільнюсі.

Цепеліни, жемайчу – картопляні млинці, кугеліс – картопляна запіканка, ковбаски з картоплею – ведерай, литовський холодний борщ, грибний суп, квас, пиво, медовуха, домашні сири, торт шакотіс, страви з риби, м’яса, дичини – стільки смачного можна скуштувати у Литві. Національна кухня – це також частина традицій і культури, цікава складова кожної мандрівки. Ми зробили добірку недорогих і колоритних  закладів Вільнюса. Читайте нашу статтю:

Де поїсти у Вільнюсі. 10 недорогих закладів із смачною литовською кухнею.


День 1. Маршрут пішої прогулянки Старим містом Вільнюса.

Старе місто Вільнюса, Senamiestis, – одне з найбільших у Східній Європі, охороняється ЮНЕСКО. Тут збереглись середньовічні будинки й храми. Старе місто вражає колоритними вулицями й площами.

Маршрут по Старому місту: ринок Halės Turgus – Остра Брама – Ратушна площа – колоритні середньовічні вулички – Вільнюський університет – Замкова вулиця Pilies – Катедральна площа – Вежа Гедиміна – Ужупіс.

На мапі: сині мітки – це пам’ятки Вільнюса, зелені мітки – музеї, жовті – ресторани литовської кухні.

Традиційна вечірня прогулянка по прильоту. Вільнюс опівночі загадково-романтичний.

Зранку – туристична прогулянка Старим містом. Оскільки наш готель Ivolita Vilnius був у 3-х хвилинах пішки до критого ринку, то саме звідси розпочався наш маршрут по Вільнюсу.

Halės Turgus – старовинний критий ринок, зведений у 1906 році. У Середньовіччі на цій вулиці Pylimo g, за міською стіною, вирував кінний базар. Сьогодні тут можна придбати литовські традиційні продукти, вироблені місцевими фермерами. Ринок працює з 7-00 до 18-00, понеділок вихідний.

Напроти ринку – оригінальний мурал Паперові пташки. Робота італійського художника Мілло.

Через дорогу від критого ринку Український скверUkrainos skveras.

Тут знаходиться пам’ятник молодому Тарасу Шевченку. Майже 2,5 роки ( з 1828 року) прожив юний Тарас у Вільно. Він приїхав у місто у якості козачка і “покоєвого маляра” поміщика Енгельгарда. Напевне, це була його перша велика подорож за кордон. Дружина пана, Софія, домовилась з професором Вільнюського університету Йонасом Рустемасом про приватні “неофіційні” уроки живопису, адже кріпак не мав права навчатись.

У Вільно юний Кобзар закохався у красиву польську дівчину, швачку Ядвігу, захопився романтикою творів Адама Міцкевича та ідеями польської революції. Тут він чи не вперше приходить до думки про несправедливість існування кріпацтва: «Чому і нам, нещасним кріпакам, не бути такими ж людьми, як і інші свобідні верстви».  Спогади про Вільно є у багатьох творах Т. Г.  Шевченка, серед яких “Щоденник”, “Варнак”, “У Вільні, городі преславнім». Приємно бачити пам’ятник українському митцю так далеко від рідної країни.

Aušros vartai, Остра Брама  – старовинні міські ворота. Єдині з 10 брам Вільнюса, що вціліли. Колись вони були частиною оборонної стіни, що збудували у 1503 році для захисту від татар. Дотепер збереглись бійниці на фасаді Острої Брами. Вгорі – герб Великого князівства Литовського, що має назву “Погоня”. На ньому зображений лицар на срібному коні з мечем та щитом у руках. Після будівництва ворота отримали назву Мядінінку, через них проходив шлях до міста Медінінкай. Пізніше вони стали називатись Остра Брама, за назвою цієї місцини на околиці Вільнюса.

У XVII столітті ченці-кармеліти з сусіднього Костелу Св. Терези звели над воротами капличку. Будівлі з’єднувались вузьким коридором. Відтоді у храмі знаходиться відома на весь світ Чудотворна ікона Діви Марії Милосердної матері. Вона благословляла подорожніх, що покидали місто через Остру Браму, та захищала Вільнюс від ворогів. Образ, написаний у XVII столітті спеціально для каплиці.

Вільнюська Мадонна, Остробрамська Божа Матір, Мадонна Воріт Світанку – так ще називають чудотворну короновану ікону. Це одна з найважливіших святинь Литви.  Її шанують православні і католики. У храм з’їжджаються паломники з різних країн. Просять про здоров’я, злагоду у родині. Копії Вільнюської Мадонни зберігаються у у Соборі Св. Петра у Римі, у Костелі Св. Северина в Парижі. У Львові на честь чудотворної ікони у 1930-х роках на вулиці Личаківській був зведений Костел Матері Божої Остробрамської, що існує донині.

Aušros vartai мають ще одну назву – Ворота Світанку. Вони дивляться на схід сонця, а Діву Марію називають Зіркою Світанку. “Aušra” у перекладі – “світанок”. У каплицю над Острою Брамою можна пройти через двері, у стіні праворуч. До неї веде вузький коридор і сходи. Ми потрапили у каплицю під час молитви. (з етичних міркувань світлин всередині не робили). У невеличкому храмі було багато парафіян. Остробрамська ікона Божої Матері вразила красою. На стінах храму – срібні знаки. Це подяка від людей, яких зцілила ікона. Такої проникливої й душевної молитви ми не чули у жодному храмі.

Костел Святої Терези – один з перших храмів Вільнюса у стилі бароко. Зведений у  1650 році. Був частиною монастирського комплексу чернечого ордену  босих кармелітів. Тут заснована перша у Литві пивоварня. Сьогодні це римо-католицький храм з розкішним бароковим інтер’єром. Служби проходять латинською, литовською і польскою мовами.

На вулиці Aušros vartai 17 є оригінальний дворик, який прикрасив відомий литовський художник по дереву Jonas Bugailiškis. Тут знаходиться його арт-студія. Різьблення по дереву – це традиційне литовське народне ремесло. До речі, виготовлення дерев’яних хрестів у Литві занесене до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Через старовинні ворота заходимо у Вільнюський православний монастир. Це єдиний православний монастир у Литві. Він існує майже 450 років, не був закритий навіть за радянських часів. Монастирський комплекс складається з чоловічого Свято-Духовного монастиря і жіночого монастиря Св. Марії Магдалини. У давнину при ньому діяли школа і друкарня.

Церква Святого Духу – частина монастирського комплексу. Тут покояться мощі святих мучеників Віленських: Антонія, Іоанна та Євстафія. Вони були страчені язичниками у 1342 році.

Церква Святого Духу – єдиний православний храм у Литві,  зведений у стилі бароко.

Середньовічна вулиця Aušros vartai вранці дуже атмосферна. Колись по ній проходив шлях від Острої Брами до Князівського палацу. Звідси видно дзвіницю Церкви Пресвятої Трійці – греко-католицького храму, служби в ньому проходять українською і білоруською мовами. Дивовижно, на одному “куточку” міста розташовані поруч католицькі і православні церкви, у яких люди звертаються до Бога литовською, латинською, польскою, російською, білоруською, українською мовами. Так склалось протягом століть.

Засновник Вільнюса князь Гедимін запрошував поселитись у  новому “Королівському місті” ремісників, торговців,  ченців з різних міст Європи, звільнив їх від податків на 10 років. Кожна громада будувала свій район і парафіяльний храм. У історичному центрі було 4 квартала – католицький, протестантський, єврейський і православний. Гедимін писав у XIV столітті, що “всі ми звертаємось до одного Бога, тільки кожен за своїми звичаями». У Старому місті збереглось багато старовинних церков різних конфесій, тож Вільнюс є справжнім містом храмів.

Монастир Ордена Святого Василя Великого збудували у 1350 році на місці страти Святих мучеників Віленьских: Антонія, Іоанна та Євстафія. Вони були православними християнами, придворними князя Ольгерда, сина Гедиміна. Спочатку мощі Святих покоїлись у Василіанському монастирі. У 1655 році їх перенесли до православної Церкви Св. Духу. Вхід до  стародавнього монастирського комплексу через розкішну Браму Василіанського монастиря.

Церква Пресвятої Трійці – частина Василіанського монастиря, історія якого пов’язана з Україною. Храм збудували у 1514 році на честь перемоги над московським військом у битви під Оршею на кошті командувача – волинського князя, Великого гетьмана Литовського Костянтина Острозького. У 1609 році церква перейшла до католиків. Вона збереглась у первісному вигляді. Сьогодні це духовний центр українців Литви, греко-католицький храм. Служби проходять білоруською та українською мовами.

У будівлях монастирського комплексу діяла православна друкарня. Тут, у 1596 році видали один з перших букварів Лаврентія Зизанія, українського мовознавця, педагога, богослова.

У XIX столітті російський уряд розмістив у келіях монастирського комплексу в’язницю. Тут відбували покарання учасники польсько-литовського повстання проти царської влади. Серед них – відомий литовський поет Адам Міцкевич. “Келія Конрада” – так називається музей митця, що відкритий у старій монастирській будівлі.

Повертаємось на вулицю Aušros vartai. Вражає вишуканістю будівля Національної Філармонії Литви. Афишу концертів дивіться на сайті.

Поруч з філармонією – Пам’ятник Сиру. Знаходиться біля крамниці сирів Džiugo. Джюгас – знаменитий литовський твердий сир, схожий на пармезан. У крамниці можна продегустувати різні його види.

Навпроти філармонії – площа і пам’ятник Йонасу Басанавичюсу, литовскому історику и фольклористу.

З цієї площі гарно видно Корону, що увінчує купол Костелу Святого Казимира. Це корона Великих князів Литовських з династії Ягеллонів.

А ось і елегантний Костел Св. Казимира, що знаходиться на Ратушній площі Вільнюса. Це важливий єзуїтський храм Великого князівства Литовського, перша барокова церква країни. Побудований ченцями-єзуїтами у 1604 році на честь покровителя Литви Св. Казимира. За століття руйнувався і відновлювався. У радянські роки у храмі розміщався музей атеїзму. Сьогодні це діючій храм, який знову повернули єзуїтам.  Щонеділі о 13-00 тут проходять безкоштовні концерти класичної музики. Всередині костел неймовірно гарний. (з етичних міркувань світлини під час служби ми не робили).

Rotušės aikštė-  Ратушна площа – одна з найстаріших площ Вільнюса. У XV столітті тут вирував ринок. Навколо зводились постояли двори і дома торговців.

Найдавніші на площі – будинок Малої гільдії і будинок Масальского (під номером 26), початку XV століття. У них розміщались майстерні ремісників, аптека, трактири, склади товарів. Сьогодні тут відкрито Будинок-музей литовського художника й колекціонера Казіса Варняліса.

У XVI столітті на головній площі збудували першу Ратушу. В ній розміщались магістрат, суд, казна, склади зброї, у підвалах – в’язниця. Поруч на площі стояв ганебний стовп, шибениця та ешафот. Пізніше ці засоби страти перенесли за межі міста. У середині XVIII століття була побудована нова Ратуша у елегантному класичному стилі. Сьогодні в ній проходят концерти, фестивалі, виставки. Тут розміщений Туристичний центр, у якому можна взяти безкоштовну мапу Вільнюса.

На площі можна знайти Компас.Він встановлений в пам’ять про Паломницьку подорож на Святу Землю у 1582-1584 роках відомого литовського князя, мандрівника, топографа, письменника Радзивілла Сирітки.  Він одним з перших у Литві побував на Близькому Сході, на півночі Африки і середземноморських країнах Європи,про це написав книгу “Подорож до Єрусалиму”.

На протилежній від Ратуші стороні площі височіє дзвіниця Церкви Св. Миколая. Це перша християнський храм у Вільнюсі. Його звели на цьому місці у 1350 році. Зруйновану церкву наказав відбувати у XV столітті українській волинській князь, Гетьман Великого князівства Литовського Костянтин Острозький. Кілька століть храм належав уніатам. Сьогодні це знову православна церква.

До Ратушної площі, як у давні часи, сходяться вулички. Деякі з них збереглись з часів Середньовіччя. Цікаво прогулятись старовинними колоритними вуличками  Вільнюса. Спочатку звернемо у найближчу до Ратуші вулицю Vokiečių. У сквері – Пам’ятник  Барбарі Радзивілл, яку називали у XVI столітті найкрасивішою жінкою Європи. У Литві є свої Ромео і Джул’єтта. Це юна литовська княжна Барбара Радзивілл і польській король Сигізмунд ІІ Август. Майбутній правитель Польщі закохався у красуню. У 1547 році молоді таємно обвінчались. А через рік у Кракові зійшли на польській престол. Мати Сигізмунда була проти цього шлюбу з родом Радзивіллів. Молода королева раптово померла. Є припущення, що її отруїли. Барбару Радзивілл поховали у Катедральному Соборі Вільнюса. Про трагічну історію закоханих у Литві написано багато творів.

На вулиці Vokiečių навпроти пам’ятника є музеї, цікаві дітям: Історичний “Немузей” і “Музей ілюзій“. Звернули у вузеньку вулицю Mėsinių.  Разом з вулицями Dysnos та Rūdninkų вони утворюють  середньовічний єврейській район Вільнюса. Це перший відновлений квартал Старого міста. У часи Другої світової війни, 3 1941 по 1943 роки, тут було Велике Гетто. Про це свідчить меморіальна таблиця на вул. Rūdninkų 18. На маленькій території розмістили майже 29 тисяч євреїв, більша частина яких була страчена.

Вулиця Mėsinių веде до скверу, у якому встановлено пам’ятник прообразу Айболіта.

Пам’ятник Цемаху Шабаду – легендарному лікарю, державному діячу, засновнику організації охорони здоров’я у Вільнюсі. Він народився на цій вулиці. Поруч – будинок, у якому лікар жив і приймав пацієнтів на початку XX століття. Цемах Шабад лікував бідних людей. Одного разу маленька дівчинка принесла до пана лікаря свого котика. Свідком цього випадку став поет Корній Чуковський, що гостював у свого друга Цемаха Шабада. Так народилась ідея створення відомих дитячих казок, головний герой яких – “добрий Доктор Айболіт”.  Його прообраз  – вільнюській лікар Цемах Шабад. Котику можна потерти ніс на удачу. По вулицям Dysnos та Rūdninkų повертаємось до Ратушної площі.

Як ми не знайшли найвужчу вулицю Вільнюса. І таке буває у подорожах))) З Ратушної площі звернули на вул. Savičiaus g. В путівниках прочитали, що у будинку №10 або №9 є найвужча вулиця міста. Нам не вдалось її відшукати, хоч ми заглядали у всі колоритні дворики.

Але знайшли ось таку старовинну Церкву Пресвятої Діви Марії. Колись вона була дуже гарна. Храм у стилі віленського бароко XVIII століття знаходиться у жахливому стані. За радянських часів тут розміщався овочевий склад.  Сьогодні церкву намагаються відродити. У ній проходять художні виставки й екскурсії.

Вуличка Stiklių стала найулюбленішою у Вільнюсі. Колоритна, цікава, автентична. Звернули з Ратушної площі і попали у Середньовіччя. Тут збереглись будинки XV-XVI століть. У 1547 році на вулиці була заснована перша у Великому князівстві Литовському скляна мануфактура. Тому і назва вулиці – Стіклю. У будинку №6 розмістилась Галерея Вітражу –Vitražo Manufaktūra. Мистецтвом вітражу Вільнюс славиться здавна. На вулиці Stiklių знаходяться художні галереї, крамниці, ресторани й кав’ярні. Одним з найцікавіших закладів литовської кухні для нас став паб Alinė Leičiai. Тут спробували оригінальне конопляне пиво й вино з кропиви.

Цікаво заглянути у дворики XV століття. У дворі будинку №4 – Пам’ятник литовському першодрукарю й літописцю Франциску Скорини.

У сусідньому дворі Мисливської асоціації – символічна Скульптура Медейни на ведмеді. Це язичницька богиня тварин, що захищає ліс від мисливців.

Кондитерська Poniu Laime на розі вулиць Stiklių і Gaono популярна локація для фото Вільнюса. До речі, саме на цих вулицях можна побачити найбільше оригінальних середньовічних будинків, що збереглись дотепер. Варто прогулятись й сусідніми вуличками кварталу.

Вузькі, криві вулички з арками – приблизно так виглядав Вільнюс кілька століть тому. Вул. M. Antokolskio.

Але в цього мальовничого вільнюського кварталу є своя трагічна історія. З часів Середньовіччя тут селились євреї. У Другу світову війну, з вересня по жовтень 1941 року, район був перетворений на Мале Гетто, у якому в нелюдських умовах проживало близько 12 тисяч людей. Мапу гетто можна побачити на меморіальній дошці.

На вулиці Žydų 5 встановлено Пам’ятник Гаону – видатному єврейському мудрецю Еліяху Бен Соломону Залману (1720-1797 р). Завдяки йому Вільнюс став одним із світових духовних єврейських центрів світу. У місті було близько сотні синагог, а євреї складали третину населення міста. Поруч з пам’ятником, на місті теперішнього дитячого садочку, до Другої світової війни була Велика Синагога, а також – одна з найбільших бібліотек іудізму, зібрана Матітьяхом Страшюнасом. Недаремно Вільнюс колись називався “Литовський Єрусалим”. Сьогодні у місті залишилась лише одна синагога, на вулиці Pylimo g. 39.

Прямуємо до Вільнюського Університету.

На вулиці Šv. Jono височіє Дзвіниця університетського Костелу Св. Іоанів. З травня по вересень за 3 євро можна піднятись на її оглядовий майданчик. Також у дзвіниці можна побачити Маятник Фуко.

Трохи далі по вул. Šv. Jono – оригінальний Пам’ятник Ліхтарнику. У XVIII столітті для освітлення нічного Вільнюса найняли 15 ліхтарників. Щовечора, у будь-яку погоду, вони запалювали ліхтарі з конопляним маслом, а зранку їх гасили.

Вулиця Universiteto – Університетська.

Цілий квартал у центрі Старого міста займає Вільнюський університет – найстаріший вищій навчальний заклад Литви. Заснований Орденом Єзуїтів у 1579 році на базі колегії, яку ченці створили 10 років до цього. Протягом століть університет розбудовувався і згодом перетворився на великий навчальний комплекс, що складається з 13 дворів. Вони названі на честь відомих професорів та випускників закладу. Кожен двір залишився у архітектурному стилі своєї епохи. Тут є готика, бароко, ренесанс, класицизм. Сьогодні на 12 факультетах університету навчається приблизно 23 тисячі студентів.

Вхід для туристів на територію Вільнюського університету платний – 1,50 євро дорослий/0,50 євро дитячий. На 12-00 ми замовили на сайті екскурсію російською мовою за 8 євро з особи (2 євро -дитина), щоб подивитись старовинні зали комплексу. Екскурсія не була інформативною й цікавою. На жаль, один з знаменитих залів знаходиться на реставрації. Проте ми змогли побачити інші цікаві приміщення університету.

Меморіальна дошка на честь Тараса Шевченка, що навчався у Вільнюському університеті “малярству”.

Цікаві “історичні” двері. Не тому, що старовинні, адже встановлені у 1997 році. А тому що тут зображена історія Вільнюського університету.

Дворики Вільнюського університету.

Університетський храм – Костел Св. Іоанів, названий на честь Св. Іоана Богослова і Св. Іоана Хрестителя. Перша церква на цьому місці була зведена у XIV столітті. У 1571 році вона була передана ченцям-єзуїтам, що відбудували і збільшили храм, звели поруч Дзвіницю. У Костелі Св. Іоанів проходили урочисті королівські прийоми, свята академії, захист наукових праць. За століття храм страждав від пожеж і війн. Його знову і знову відновлювали. У радянській період тут влаштували музей науки. Сьогодні Костел знову університетський діючий храм, яким керують єзуїти. Тут проходять важливі заходи, концерти, посвята в студенти, вручення дипломів.

Костел Св. Іоанів, Дзвіниця та Аула.

Всередині храму урочисто-гарно.

Зал ректора. Тут проходять ректорські наради.

Бібліотека університету заснована у 1570 році. Вона займає багато приміщень і залів комплексу.

Біла зала. Доступ до старовинних наукових книг у цій залі мають тільки викладачі університету.

У Білій залі і у Костелі Св. Іоанів ми побачили старовинні мапи XVI-XVII століть з територією Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Знайшли  на них і наше рідне місто Богуслав. Колись воно було важливою фортецею на кордонах цієї держави.

Біла зала знаходиться у колишніх приміщеннях обсерваторії. Тут організована виставка старих астрономічних пристроїв.

Вузенькими крутими сходами можна піднятись на високу Вежу обсерваторії.

Хол філологічного факультету з розписами сучасного литовського художника. Пори року.

Вразила  красою і атмосферою  університетська книгарня. Крамниця прикрашена цікавими розписами.

Навпроти Вільнюського університету розташований Президентський Палац. Його відвідаємо в інший день. Ми вийшли на історичну вулицю Pilies. Вулиця Pilies, або Замкова – одна з найстаріших вулиць Вільнюса. Вона з’єднувала Вільнюський замок і Ратушу. Колись по цій вулиці крокували королівські і церковні процесії. Сьогодні від Катедрального скверу до Ратушної площі прогулюються туристи, милуються будинками, заходять у чисельні крамнички й ресторани. Над вуличкою височіє університетський Костел Св. Іоанів.

Біля Ратушної площі наприкінці вулиці Pilies знаходиться православна Церква Св. Параскеви. Це перший кам’яний християнський храм, зведений у 1345 році. У ньому князь Ольґерд, син Ґедиміна, хрестив своїх синів. Серед них – майбутній польській король Ягайло. Обряд хрещення також пройшли придворні князя – святі віленські мученики: Антоній, Іоанн та Євстафій. За століття церква горіла в пожежах і знову відновлювалась. Сучасна будівля зведена на початку XIX століття.

У Церкві Св. Параскеви на знак подяки за перемогу над шведами відслужив молебень Петро I. Тут він хрестив військового інженера арапа Ганнібала, прадіда О. С. Пушкіна. Біля церкві встановлено Пам’ятник О. Пушкіну і А. Ганнібалу.

На маленькій площі перед Церквою Св. Параскеви здавна розміщався Рибний ринок. Сьогодні тут торгують сувенірами, картинами, одягом, традиційними литовськими виробами.

На вулиці Pilies мали право селитись тільки заможні городяни. З відкриттям Вільнюського університету у цьому кварталі жили професори. Кожен старовинний будинок має свою історію. Палац сигнаторів – Signatarų namai  датується XVI століттям. У ньому 16 лютого 1918 року був підписаний Акт про незалежність Литви. Сьогодні тут Музей національного відродження.

Заглянули у дворик будинку №32. Його називають Двором антикваріату. Колоритне місце. Напис “Сідабрінас” значить срібний.

Час спробувати литовську кухню. Ми заздалегідь забронювали столик у ресторані Etno Dvaras на вулиці Pilies, тож пройшли поза чергою на вході. Цікавий етно-інтер’єр, старовинні подвали, приємне обслуговування і смачна національна кухня.

По вулиці Pilies прямуємо до центральної Катедральної площі Вільнюса.

Звідси гарно видно Вежу Гедиміна на високому пагорбі.

Катедральна площа – місце, де “народився” Вільнюс. Тут у XIII- XIV столітті збудували перші замки нової столиці Великого князівства Литовського. На горі Гедиміна звели Верхній замок, а біля її підніжжя – великий Нижній. Внизу розміщався Князівський палац, Катедральний Собор і Єпископський палац, палац Трібуналу, будівлі Арсеналу, розкішний парк. Оборонні мури досягали висоти 10 м. Залишки найстарішої вежі Нижнього замку стали основою для Дзвіниці Катедрального Собору.

Довгі століття Вільнюський замок був духовним і адміністративним центром Литви. Сьогодні на площі розташовані – головний Катедральний Собор Вільнюса з Дзвіницею, Палац Великих Князів Литовських, Старий і Новий Арсенал.

До Катедральної площі “сходяться” головні вулички міста. Проспект Гедиміна.

У центрі площі Пам’ятник князю Гедиміну – засновнику Вільнюса, від якого пішов великий рід литовських князів Гедиміновичів . За 25 років його правління територія Литовського князівства збільшилась удвічі. Він приєднав землі Волині, Вітебськ, частину Київської Русі. Гедимін налагоджував зв’язки з іншими європейськими державами. Він був талановитим дипломатом. Збереглись 6 листів князя до правителів інших держав. У листі до папи Римського, написаному Гедиміном у 1323 році, вперше згадується Вільнюс. Ця дата вважається роком заснування міста. За кілька років князь переніс столицю Литовської держави з Тракаю до Вільнюса.

Ну яке ж місто без легенди?! Колись на місті Вільнюса росли густі ліси. Ця місцевість у гирлі річки Вільни була священою і називалась долиною Свинторога, на честь литовського правителя. Тут спалили його тіло після смерті за давнім язичницьким звичаєм. Пізніше проходили обрядові поховання князів. У лісах священої долини водилось багато дичини. Гедимін вирішив тут полювати і залишився на нічліг. Князю наснився дивний сон. На високій горі, де він вполював тура, стоїть залізний вовк і неймовірно голосно виє на місяць. Язичницький жрець князя розтлумачив сон так: вовк – це символ міцної фортеці і майбутнього міста, слава про яке “голосно” пролунає на весь світ. На цій горі, тепер на ній Вежа Гедиміна, заснував князь столицю Литви і назвав “Вільно”, так само як називається річка. А на пам’ятнику князю можна побачити вовка, що виє.

Катедральний собор-Базиліка Святих Станіслава і Владислава – головний храм Литви, зведений на честь святих покровителів країни. Тут проходять важливі релігійні й урочисті державні заходи. До XIII століття на цьому місці був язичницький храм. Литовське князівство одним з останніх у Європі прийняло християнство. Хрещення країни відбулось у 1387 році. Тоді князь Ягайло наказав зруйнувати язичницький храм і збудувати тут новий християнський.  А Вільнюс отримав статус міста.

За століття собор неодноразово перебудовувався. Теперішній вигляд збережено з XVIII ст. Найвищій для храмів статус “Базиліка” костел отримав у 1922 році. У крипті Катедрального собору покояться визначні люди Литви, серед них королі і князі:онук Гедиміна – Вітовт, Барбара Радзивілл, Ягеллончик, в урні зберігається серце короля В. Вази. У підземеллях можна побачити кам’яні залишки язичницького храму.

Меси у Базиліці проходять у будні з 8- 00 до 10-00 та з 17-30 до 19-30, щонеділі -у першу половину дня. У крипту собора можна потрапити тільки з екскурсією. Квиток коштує 4,5 євро / 2,5 євро. Комбінований квиток крипта +дзвіниця 7,5 євро/4 євро. Актуальна інформація – на сайті.

Цікава будова Дзвіниці Катедрального Собору. У давнину це була найдавніша вежа у високий захисній стіні Вільнюських замків. Підземна частина дзвіниці датується XIII століттям, перший круглий поверх має бійниці, що залишились від оборонної вежі XVI століття. Більше 300 років тому над нею збудували ще три поверхи. На останньому у XVII ст. встановили годинник без стрілки, що показує хвилини. Кожні 15 хвилин б’є дзвін, сповіщає про час. Раніше щотижня спеціальна людина заводила механізм старовинного годинника. Тепер діє автомат. На Дзвіницю веде 92 сходинки. На горі – оглядовий майданчик з гарним краєвидом на Вільнюс. Працює з 10-00 до 19-00. Підйом коштує 4,5 євро.

Між Катедральним Собором і Дзвіницею є плитка Stebukla, що значить “Диво”. Сьогодні це традиційна туристична атракція із загадуванням бажань: потрібно стати на плитку, задумати щось і тричі повернутись навколо себе по годинниковій стрілці. Плитка Stebukla – це пам’ятний знак про мирну демонстрацію “Балтійський шлях”. 23 серпня 1989 року громадяни трьох балтійських країн, Литви, Латвії та Естонії, взялися за руки і утворили на знак єдності великий живий ланцюг. Участь в акції взяли більше 2 мільйонів людей. Початок демонстрації знаходився на Катедральній площі Вільнюса, на місці цієї плитки.

Від Катедрального Собору ми попрямували до Нового і Старого Арсеналів.

Новий Арсенал і Пам’ятник королю Міндовгу. Будівлі Нового і Старого Арсеналів звели у XVI столітті. Тут зберігалась зброя. Сьогодні в них розміщені експозиції Національного музею Литви. Про історію культури й традицій країни можна дізнатись у Новому Арсеналі. Прадавня історія Литви і Балтії – в експозиціях Старого Арсеналу. У дворі Старого Арсеналу знаходиться фунікулер на Вежу Гедиміна. Квиток в один музей коштує 3 євро/1,5 євро. Години роботи: 10-00 – 18-00. З вересня по травень – понеділок вихідний.

Перед будівлею Нового Арсеналу Пам’ятник королю Міндовгу – засновнику литовської держави і першої князівської династії. Міндовг тримає в руках королівські регалії – скіпетр і державу. Це був перший і єдиний король Литви. День його коронації, 6 липня  1253 року, став Днем Держави – Національним святом країни. У 1251 році литовський князь Міндовг прийняв християнство. Через 2 роки був коронований папою римським. Королем Міндовг пробув 10 років. Потім знову повернувся у язичницьку віру. На постаменті пам’ятника – сонячний календар стародавніх балтів з найважливішими язичницькими та християнськими святами.

Біля Катедрального Собору височіє Палац Великих Князів Литовських. З XIII – до XVIII століття, майже 500 років, тут розміщалась резиденція правителів Литви. Палац розбудовувався, поруч заложили прекрасний парк. У XVII столітті Вільнюс був одним з найбільших європейських міст. З приходом російської влади палац знесли. І тільки після проголошення Незалежності Литви символ литовської державності –  Палац Великих Князів Литовських – відбудували знову.

Сьогодні у палаці розміщений Національний музей “Палац Великих Князів Литовських”. У ньому діє 4 постійні експозиції – 4 маршрути. Можна обрати будь-який або кілька на вибір.Вартість квитка від 3 євро. Години роботи з 10-00 до 18-00.  З вересня по травень – понеділок вихідний. Обрати маршрут і квитки можна на сайті.

Двір палацу красивий й елегантний.

Через Палацовий парк прямуємо до Замкової гори. По дорозі побачили милу скульптуру песиків. Це порода литовська гонча, яка була спеціально виведена для полювання на диких тварин.

На Замковій горі височіє Вежа Гедиміна. Колись це була Західна вежа Високого замку. Названа на честь князя Гедиміна, що заснував тут місто Вільнюс. Саме на цій вежі вперше, у січні 1919 року, встановили державний литовський прапор. На Замкову гору можна піднятись безкоштовно доріжкою, що починається з боку річки Вільни, від скверу Швянтарагіса. Підйом не важкий (ми йшли пішки), але бруківка може бути слизькою, тому важливо мати зручне взуття.

Інший варіант підйому на Замкову гору – за 2 євро фунікулером. Нижня станція знаходиться у дворі Старого Арсеналу, з боку річки Няріс (або Вілії). Ось тут:

Можна безкоштовно помилуватись містом з Замкової горі. Ще краще піднятись на оглядовий майданчик Вежі Гедиміна. Всередині вежі  розміщений невеликий історичний музей. В експозиції – старовинна зброя, обладунки, макети стародавнього міста. На екранах можна подивитись фільм про історію Вільнюса. Вхід у вежу коштує 5 євро/ 2 євро. Години роботи: 10-00 – 21-00.

З Вежі Гедиміна гарно видно Старий і Новий Вільнюс.

На високому пагорбі видно білосніжний Пам’ятник “Три хрести”. Колись це місце називалось Гола Гора. На ньому стояв третій замок молодого міста Вільно “Кривий” . У 1390 році його захопили і спалили Тевтонські лицарі. За легендою вони стратили тут ченців-францисканців. В пам’ять про християнських мучеників на горі встановили дерев’яні хрести. У 1916 році їх змінили на кам’яні, які згодом підірвала радянська влада. Після проголошення Незалежності Три хрести знову встановили як символ свободи народу Литви. Біля цього пам’ятника є оглядовий майданчик з чудовим краєвидом на Вільнюс.

Між Замковою горою, річкою Вільнею та Бернардинським монастирем знаходиться старовинний Бернардинський сад. Його заснували у XVIII столітті ченці-бернардини. На згадку про них посаджена ботанічна експозиція з лікувальними й пряними травами. Тут зберігся найстаріший дуб Вільнюса, якому вже 400 років. Приємне місце для прогулянок у центрі міста. Ввечері тут діє музичний фонтан.

Готичний Костел Св. Анни вражає красою та величчю.  Храму майже 500 років.  За переказами, він дуже сподобався імператору Наполеону. Кажуть, що три гострі шпилі костелу є символами трьох видатних гілок князівського роду Гедиміновичів. Поруч з храмом – Пам’ятник Адаму Міцкевичу.

Костел святого Франциска і святого Бернардина, або Костел Бернардинів, XVII століття розташований позаду храму Св. Анни. Це визначна пам’ятка культурної спадщини Литви.

У давнину храм мав також оборонну функцію. Дотепер збереглись бійниці на північному фасаді. У радянські часи у Костелі влаштували склади. Цікаво, що попри заборону комуністами чернечі ордени діяли у Вільнюсі підпільно. Францисканці повернулись до храму після відновлення Незалежності країни.

Двір Костелу Бернардинів.

Навпроти Костелу Св. Анни височіють Костел Св. Михаїла Архангела та колишній жіночий Монастир бернардинок. Збудував храми видатний литовський політик Ляонас Сапега у 1625 році. Костел став усипальнею  родини Сапег. Сьогодні у будівлях діє Музей церковної спадщини. Працює з 10-00 до 18-00, нд – вихідний. Квиток коштує 4,5 євро.Є комбіновані квитки з криптою та дзвіницею Катедрального Собора Вільнюса. Інформація – на сайті.

Між Костелом и Замковою вулицею Pilies – колоритний середньовічний квартал Вільнюса з старовинними будинками і вузенькими вуличками Bernardinų, Literatų, Rusu, Šv. Mykolo. Ми з задоволенням прогулялись ними. Вулиця Literatų названа на честь поета Адама Міцкевича. Знаменита Літерату стіною з оригінальними творами литовських художників. Всі вони пов’язані з літературою.

Автентична історична вуличка Бернардіно з XVI століття зв’язувала Вільнюські замки і Бернардинську браму – міські ворота, що знаходились біля монастиря.

Починається Бернардину від замкової вулиці Pilies. Арка – особливість старовинної вільнюської архітектури. На розі вулиць Pilies і Bernardinų- оригінальний арт-об’єкт – Керамічні чайники на стіні.

 

На вулиці Бернардіно знаходиться Музей Адама Міцкевича. Експозицію відкрито у будинку, в якому жив поет, коли навчався у Вільнюському університеті. Адреса: вул.Bernardinų g 11. Години роботи: 10-00-17-00,  сб-нд 10-14-00. Квитки 2 євро/1євро.

Історична вулиця Šv. Mykolo. Литва славиться виробами з бурштину. За легендою камінь – це частинки зруйнованого замку Юрате, богині Балтійського моря. Вона закохалась у юного рибалку. Бог Грому дізнався про їх кохання, розсердився і поцілив у бурштиновий замок Юрате.  У будинку №8,  у підвалах XV століття, розмістився Музей-галерея бурштину. У ньому проходить виставка творів сучасних художників. Мистецький центр Балтійського бурштину знаходиться у будинку № 12.  Тут можна побачити інклюзи, археологічні знахідки, бурштинову історія Вільнюса з XV століття.

Незалежна республіка Ужупіс. Вуличками пройшли до річки Вільні. На протилежному березі знаходиться унікальний район Вільнюса, найменший у місті. Це Республіка Ужупіс, або Заріччя. У давнину тут жили єврейські купці й торговці. На початку 1990-х років район мав недобру славу. Згодом тут поселились митці, художники і студенти Вільнюської художньої академії. Вони неординарно прикрасили вулиці й будинки, відкрили тут свої майстерні, крамниці й галереї. Ужупіс перетворився на оригінальний богемний квартал.

1 квітня 1997 року мешканці Ужупісу оголосили про незалежність. Швидко придумали гімн, конституцію, валюту, прапор і обрали керівництво республіки. Тож у календар вільнюських свят додали ще одне: 1 квітня – День Незалежності республіки Ужупіс.  Щороку у цей святковий день на “прикордонному” мосту через річку Вільню діє митниця. Цілий рік міст прикрашають замками закохані пари. Влітку під ним можна покататись на гойдалці долі. У будівлі за мостом – Туристичний центр і Ужупіська пошта. Звідси можна відправити листівку з унікальною місцевою печаткою.

Одним із символів Ужупіса стала Русалонька, або Ундіна, що причаїлась під мостом. Кажуть, що вона притягує сюди людей з різних країн, а особливо вразливі до її чар поселяються тут на все життя.

Прогулянка по Ужупісу вражає. Ти наче перенісся у паралельний світ. Навколо стільки цікавого й незвичного. Навіть старий мотлох може стати предметом мистецтва. Наприклад, цей “рояль в кущах”.

Проект Ужупіський інкубатор мистецтва заснований студентами Вільнюської художньої академії. Це місце з неординарними скульптурами.

Ангел Ужупіса – символ незалежної республіки і творчої свободи. Знаходиться на невеличкий площі на вулиці Užupio. У середньовіччі на цьому місці була невеличка церква Петра і Павла.

На стіні по вулиці Paupio знаходиться Конституція республіки Ужупіс. Майже 50 табличок на різних мовах.

У Конституції Ужупіса всього 41 оригінальний пункт. Ось перші 10 правил))).

На вулиці Užupio – старовинні будинки купців і ремісників. В багатьох відкриті готелі й ресторани.

На вулиці Užupio 17 – Костел Св. Варфоломія XVIII  століття. Тут служби проводяться білоруською та польскою мовами.

Незвичний арт-об’єкт знаходиться навпроти Костелу Св. Варфоломія, на вулиці Užupio 24. Протяг Йонаса Мекаса пов’язує район Ужупіс з будівлею Вільнюської художньої академіі, що знаходиться через річку біля Костелу Бернардинів. Це алея вуличного авангардного мистецтва. На стінах – твори художників з різних країн. Названа на честь засновника американського авангардного кіно, литовця Йонаса Мекаса.

Далі ми планували вийти через міст до Ринку Тімо на вул. Aukštaičių g./Maironio g. Потім через парк піднятись до оглядового майданчика біля Артилерійського бастіону міської оборонної стіни та оглядового майданчика на пагорбі по вулиці Subačiaus. 

З  XVI по XIX століття на місці Ринку Тімо був квартал майстрів, що займались вичинкою шкіри. Сьогодні в теплу пору року щочетверга на ринку продають фермерські продукти, а у п’ятницю та суботу проходить фестиваль вуличної їжі під відкритим небом “Open Kitchen”. Але відкриття фесту, що планувалось на цей квітневий день, перенеслось на наступний тиждень через дуже холодну погоду. Ми й справді змерзли, тому в наші плани внесли “теплі” зміни – вечерю у пивному ресторані Alinė Leičiai на вулиці Stiklių.

День 2. Маршрут пішої прогулянки Новим містом Вільнюса + Тракай.

Місто Тракай.

В першу половину дня ми відвідали Тракай – стародавню столицю Великого князівства Литовського. Чим цікаве місто, як дістатись і що подивитись – читайте в нашій статті:

= Тракай – край озер і середньовічних замків.

Нове Місто (NAUJAMIESTIS)

У другу половину дня ми знайомились з Вільнюсом сучасним. Нове Місто – район Вільнюса на захід від Старого Міста. Хоч і називається “нове”, але це один з найстаріших кварталів столиці Литви. У 1875 році відкрили залізницю Санкт-Петербург-Вільнюс-Варшава. Це стало причиною розбудови і розвитку Вільнюса. Зводились нові проспекти, житлові і адміністративні будинки, фабрики і заводи. NAUJAMIESTIS став індустріальним кварталом. Сьогодні всі промислові виробництва вивезли за межі центра Вільнюса, а у будівлях колишніх заводів відкрили сучасні галереї, мистецькі майстерні, торгівельні і бізнес-центри, створили квартири у стилі лофт. Тож район Нового міста перетворився на культурний центр Вільнюса.

На протилежному березі річки Няріс (Вілії) виріс сучасний квартал з хмарочосами і бізнес-центрами. З нього ми й почнемо наш маршрут по сучасному Вільнюсу.

Маршрут: Оглядовий майданчик у Skybar – парк Сакур – проспект Гедиміна – вулиця Vilniaus – вулиця Trakų – вулиця Pylimo.

На мапі: сині мітки – це пам’ятки Вільнюса, зелені мітки – музеї, жовті – ресторани литовської кухні.

На автобусі дістались до зупинки Žaliasis tiltas на протилежному від Старого міста березі ріки Няріс. Поруч – красива неоготична будівля Палацу Радушкевича. Зведена у 1900 роках як житло і особиста приймальня лікаря Гилярія Радушкевича.

Оригінальна будівля Вільнюського планетарію.

Бар Skybar знаходиться на 22 поверсі готеля Radisson Blu Hotel Lietuva.  Звідси відкривається чудова панорама на Старе місто Вільнюса. Можна безкоштовно піднятись ліфтом і роздивитись місто з вікон коридору. А можна зайти в бар на коктейль чи каву з краєвидом.

Skybar – атмосферний заклад з лаунж музикою і дорогими коктейлями. Тут приємно спілкуватись з друзями, милуючись краєвидом міста. Коктейлі – від 9 євро. Адреса: Konstitucijos pr. 20, 18:00- 1:00. Дітям до 18 років не дозволено входити до бару після 20:00.

Парк Сакур ми побачили з вікна Скайбару. Це невеличкий сад сакур на схилі, поруч з високою будівлею Swedbank. На жаль, у квітні на деревах не з’явилось навіть листячко, тому до парку ми не пішли. А в Україні сакура вже починала розквітати. У Литві холодніший клімат. Квітне вільнюська сакура у травні))).

По пішохідному мосту Baltasis tiltas перейшли через річку Няріс. Звідси до центрального проспекту Гедиміна 10-15 хвилин пішки.

З моста – прекрасний вид на сучасні Вільнюські хмарочоси.

Площа й затишний парк Lukiškių aikštė знаходиться поруч з проспектом Гедиміна.

Елегантна будівля Литовської Академії музики і театру.

Меморіал на площі. Позаду – Костел Св. Апостолів Пилипа і Якова та комплекс домініканського монастиря XVII століття.

Недалеко від площі, на вулиці Aukų g. 2A, знаходиться Музей окупації і боротьби за свободу і Пам’ятник жертвам політичних репресій. Експозиція розміщена в будівлі колишнього штабу і в’язниці КДБ. Музей присвячено загиблим тут під час і після Другої світової війни литовцям. Не рекомендуємо дітям!Музей працює з 10-00 до 18-00. Квиток 4 євро/1 євро.

Проспект Гедиміна – центральна вулиця Вільнюса, що пов’язує – Катедральну площу з будівлею Сейму. Вона стала частиною проєкту розбудови міста після відкриття у 1875 році залізниці між Санкт-Петербургом і Варшавою. Перша назва – вулиця Св. Георгія. За радянських часів це був проспект Сталіна, Леніна. Після відновлення Незалежності Литви – проспект отримав сучасну назву на честь великого князя литовського Гедиміна. Вздовж вулиці – розкішні будівлі й палаци XIX-XX століття.

У сквері  Пам’ятник литовській письменниці Жемайте (Юлії Бенюшявічюте-Жимантене). Поруч на стіні намальована мексиканська художниця Фріда. За задумом художника цим двом творчім жінкам було б про що поговорити, якби вони зустрілись.

На перехресті проспекту Гедімінаса і вулиці Вільняус під відкритим небом можна побачити незвичну виставку творів кераміки. Тут представлені роботи майстрів Галереї GOBIS.

Повечеряли в ресторані литовської кухні Bernelių Užeiga. Розташований поруч з Національним оперним театром. Смачні страви, жива музика на вихідні. Приємно вразила “Смерека” литовською мовою))).

Приємно прогулятись вечірнім Вільнюсом.

Вулиця Vilniaus: вдень – елегантна, ввечері  -“тусовочна” вулиця столиці.

На стіні будівлі №10 – готелю «Novotel» – невеличкий бронзовий барельєф – Пузо удачі. Можна потерти, щоб збулись бажання))). Куди ж туристам без цього атракціону)))

Костел Святої Катерини – один з найгарніших барокових костелів Вільнюса. Це перший храм, який відреставрували після відновлення Незалежності Литви. У 1620 роках тут був заснований жіночий монастир Ордена Бенедиктинців. Монахині прибули у Вільно з білоруського міста Несвіж. Костел монастиря зберігся з XVII століття. У радянський період тут розмістили склад. Після реставрації Костел Св. Катерина став культурним центром. Тут проходят виставки й концерти класичної музики. Дуже атмосферне місце. Поруч з храмом – пам’ятник польському композитору Станіславу Монюшко.


День 3. Президентський Палац і вулички Старого міста.

День третій ( точніше пів дня) виявився дуже душевним. Ми просто гуляли колоритними вуличками Старого міста, насолоджувались його атмосферою. Вільнюс в цей день був особливо урочистим. Все місто святкувало Пальмову (Вербну) неділю. Нам цікаво було дізнатись про місцеві традиції святкування. А завершили перебування у Вільнюсі – пізнавальною екскурсією у Президентський Палац.

Недалеко від нашого готелю, на вулиці Šv. Stepono, встановлено Пам’ятник Писанці. Це символ відродження цього кварталу Вільнюса. Важить писанка майже 300 кг.

Навпроти височіє Костел Всіх Святих – католицький храм 1630 року. Колись він був частиною великого монастиря кармелітів. Від нього у бік Ратушної площі веде вулиця Кармеліту.

Вулички Старого міста. Вул. Arklių з цікавим муралом.

Вільнюський театр “Lele”.

Біля готичного Костелу Св. Анни багато людей – Пальмова неділя. У всіх костелах міста проходять святкові богослужіння.

Біля кожного католицького храму у Вільнюсі у цей день  продають традиційні литовські святкові атрибути – оригінальні букети з сухоцвітів, ялин, пшеничних колосків. Верба зустрічається рідко. Дуже гарні.))

Біля Костелу Св. Анни на вулиці Šv. Mykolo знайшли маленький дворик з янголом. Цікаво, що у столиці Литви ми помітили багато скульптур янголят. Маленький ангелик є навіть на в’їзді у Вільнюс. Він сидить на літерах з назвою міста і зустрічає гостей. (На жаль, не встигли сфотографувати, коли повертались з Тракаю.) Під літерами Vilnius написано литовською мовою – “місто низько літаючих янголів”.

Виявляється, Ангелики – один з символів Вільнюса. Створив їх вільнюський художник Вайдас Рамошка у 2003 році. Це була соціальна акція. Перші 10 янголів “розмістили” у Старому місті. Згодом їх почали замовляти і встановлювати на будинках і офісах жителі Вільнюса. Так у столиці Литви з’явився новий чарівний “бренд”.

Катедральна площа особливо урочиста на свято Пальмової неділі. Перед Катедральним Собором і на проспекті Гедиміна – святковий ярмарок.

Історична вулиця Dominikonų (домініканська) – дуже мальовнича. Названа на честь Домініканського монастиря, що розміщався на цій вулиці.

Костел Св. Духа на вулиці Dominikonų має чудовий бароковий інтер’єр. З XIII cтоліття,  коли правив  Великий Князь Гедимін, на цьому місці була невеличка дерев’яна церква. Костел Св. Духа зведений у 1408 році. За 600 років неодноразово перебудовувався. У XVI столітті храм був переданий Домініканському Ордену. Російський царський уряд розмістив у костелі й монастирі в’язницю, Тут відбували покарання учасники литовсько -польского повстання. У 1993 р. у Костелі Св. Духа побував Папа Йоанн Павло II.

Вулиця Dominikonų  переходить в Universiteto – Університетську. На ній розташований Вільнюський Університет і Президентський Палац. На вул. Universiteto № 4 А  варто зайти у романтичний ренесансний дворик – Двір Алумната, або Двір Аркад. Алумнат – це місце проживання студентів Вільнюського університету (старовинний гуртожиток), побудований ченцями – єзуїтами в XVII столітті.  У дворі є арка, що веде в інший двір. З нього відкривається панорама внутрішнього двора Президентського палацу. На жаль, нам потрапити в другий двір не вдалось, решітка була зачинена. У теплу пору року двір і мальовничий сад Президентського Палацу відкриті для всіх.

Президентський Палац – канцелярія Президента Литви. Тут відбуваються важливі зустрічі з делегаціями інших держав та прийоми на вищому рівні. Вишуканий палац з XVI століття був резиденцією єпископів Вільнюса. У період царського російського правління у ньому знаходилась резиденція генерал-губернатора Вільнюса. Палац за свою історію побачив чимало знаменитих людей. У 1997 році будівлю відреставрували. Відтоді тут працює президент Литви.

Коли голова держави їде зі столиці, прапор над палацем опускають. Перед будівлею майоріють державні прапори. Два з них можуть замінюватися прапорами іноземних делегацій, які в цей день приймає Президент. Щонеділі о 12-00 можна побачити урочисту церемонію зміни прапорів. У ній беруть участь воїни роти Почесної варти Литовської армії в сучасних парадних мундирах і середньовічних лицарських обладунках. Це відтворена військова форма палацової варти XIV століття, часів правління князя Ольґерда. Старовинні обладунки воїнів – символ литовської армії, що з давніх часів стоїть на сторожі Литви.

Перед Президентським Палацем – площа S. Daukanto. Сімонас Даукантас – відомий вчений, письменник, фольклорист. У XIX столітті він написав литовською! мовою першу книгу з історії Литви. С. Даукантас був студентом Вільнюського університету. Навколо площі – будівлі XVIII – XIX століть. Серед них – колишній магнатський палац з масивними колонами.

Екскурсія в Президентський Палац. Канцелярію Президента Литви можна відвідати з безкоштовною екскурсією. Для цього потрібно її заздалегідь забронювати на офіційному сайті. До нашої групи хотіли приєднатись туристи з Норвегії без попереднього запису, але їм відмовили. Бронювання можливе не менш ніж за 3 дні до запланованої дати, а краще це зробити набагато раніше. Екскурсії проходять литовською та англійською мовами, по п’ятницям, суботам та неділям. Тривають близько 1 години. При собі потрібно мати паспорт.

Екскурсія була цікавою і пізнавальною. Ми побачили робочі кабінети, приймальні, урочисті зали палацу.

Авторський тур до Вільнюса “Вільним кроком у Вільно!”

На такий урочисто-піднесеній ноті завершився на Авторський тур до Вільнюса під назвою “Вільним кроком у Вільно!”.

З нами була чудова мандрівна команда – позитивні, чарівні, допитливі)). Усі різного віку, різних професій, з різним туристичним досвідом. У такій компанії подорож до Вільнюсу і Тракаю стала для всіх цікавою пригодою. Ми гуляли атмосферними вуличками Старого Вільнюса , відкривали смаки місцевої кухні, відвідали зали і бібліотеку старовинного Вільнюського університету, побували у Президентському Палаці, дивувались перфомансам в Ужупісі, милувались Вільнюсом з висоти. 

Поїздка в Тракай запам’яталась середньовічним Тракайським замком і важливим для Литви храмом Діви Марії – захисниці країни, мальовничими краєвидами й чистими озерами, легким повітрям і караїмською кухнею.

Тож плануємо наш наступний авторський тур. Про напрям і пропозицію ми повідомимо згодом у розсилці нашого блогу і на нашій сторінці у Facebook)). Приєднуйтесь: https://www.facebook.com/puteschestvia

Коли ми планували подорож до Вільнюса, нам говорили, що це місто не цікаве для туриста. Вкотре переконуємось, що варто опиратись на власні враження. Вільнюс нам подарував багато чудових емоцій і нових відкриттів. Нам зустрічались приємні люди. Місто душевне, атмосферне, унікальне. Подорож до столиці Литви – прекрасний варіант для мандрівки на вихідні.



Booking.com

Бажаємо яскравих подорожей!

Новинка! Бажаєте заощадити свій час у підготовці до подорожі? Отримайте наш авторській путівник з готовими маршрутами по місту. Дізнайтеся більше на цій сторінці:

Читайте також: 

Які документи потрібні для подорожі до Європи БЕЗ ВІЗИ.

=Як забронювати готель через інтернет. Покрокова інструкція. Вибираємо кращий готель за ціною та якістю.

Тракай – край озер і середньовічних замків.

 

Вам сподобалась стаття? Поділіться, будь ласка, нею з іншими. Це найкраща оцінка нашої натхненної праці)))
Підпишіться на Нові Статті
Коментарі на Блог
3 коментарі
  1. Лариса

    Дякую,мої дорогі за такі чудові дні у Вільнюсі!
    Ви просто молодці, захоплююся Вами і вашою виконаною роботою.
    Надіюсь ще багато від вас дізнатися нового,і звичайно мрію про нові подорожі!

    • Лариса, привіт. Дякую за знайомство і приємно що все тобі сподобалось. Плануємо наступні подорожі.

    • Лариса, дякуємо Вам за чудову компанію, гарний настрій, бажання відкривати нове місто. Ми старались від душі, щоб для всіх ця мандрівка була цікавою й комфортною. З радістю плануємо наступні тури)) Згодом буде інформація! Бажаємо нових яскравих подорожей!

Залиште Ваш коментар або запитання