Романтична Лозанна і трошки Женеви. Звіт про подорож Швейцарія-Франція. Частина 4.

  Автор:
  342

Лозанна вразила нас неймовірно романтичною набережною Женевського озера і різноманіттям архітектури. Середньовічні будинки, вишукані палаци XIX століття і яскраві сучасні будівлі створюють дивовижну атмосферу. Що подивитись у Лозанні за один день? Як краще спланувати маршрут прогулянки по цікавим місцям? Як дістатись із Женеви? Розповімо у цьому звіті про подорож, поділимось нашими враженнями.

Лозанна – п’яте за кількістю населення місто Швейцарії, столиця франкомовного кантона Во. Розташована на березі Женевського озера, в 65 км від Женеви. Лозанну називають Олімпійською столицею світу. Тут знаходяться штаб-квартира Міжнародного Олімпійського комітету, Міжнародний спортивний арбітражний суд, Федерації різних видів спорту. Серед відомих особистостей, що бували у Лозанні, – Віктор Гюго, Моцарт, Марина Цвєтаєва, Стендаль, Лев Толстой, Байрон, Чайковський, Коко Шанель, Жорж Сіменон, Вольтер.

В Лозанні ми побували під час подорожі по Швейцарії та Франції. З’їздили на півдня з Женеви. В цих містах розмовляють французькою. Валюта Швейцарії – швейцарські франки. Взагалі, Женева дуже зручне місто для відвідування сусідньої Франції та швейцарських міст, що розташовані навколо Женевського озера. Дешеві авіаквитки Київ-Женева-Київ ми придбали на сайті авікомпанії МАУ . В перший день  мандрівки за кілька годин встигли подивитись Женеву. Нашими враженнями ділимось в цій статті:

= Женева за 3 години. Що подивитись. Звіт про подорож Швейцарія-Франція. Частина 1.

Ще вдома обирали де краще зупинитись – у Лозанні чи Женеві, адже Швейцарія – дорога країна і ціни на житло “кусаються”. Хоча готелі можуть робити вигідні акції. Наприклад, ось знижки готелів Лозанни:



Booking.com

Найдешевшим і найвигіднішим варіантом для нас був хостел Geneva Hostel в Женеві. Вранці ми приїхали з французького міста Ліон автобусом компанії FlixBus. Чим цікавий Ліон – читайте в цій статті:

Ліон – древній і сучасний. Звіт про подорож Швейцарія-Франція. Частина 3.

Тож зранку ми залишили свої речі у безкоштовній камері зберігання хостелу. Також тут отримали Geneva Transport Card з правом безкоштовно користуватись громадським транспортом Женеви на час нашого перебування. Сніданок та Wi-Fi включені у вартість номеру.

Забронювати житло у Женеві або Лозанні можна за цими посиланнями:

З Женеви до Лозанни вирішили доїхати потягом. Цікаво скористатись і цим видом транспорту. Залізничний вокзал Женеви.

Від хостелу до залізничного вокзалу дістались на трамваї за 10 хвилин. Міський транспорт Женеви дуже зручний, пунктуальний і комфортний. Читайте більше тут:

= Громадський транспорт Женеви: вартість квитка, як заощадити, безкоштовний проїзд.

З Женеви до Лозанни і навпаки потяги курсують часто, кожні 15-30 хвилин. Квитки можна купити через інтернет на сайті швейцарської залізниці. Ми придбали квитки в обидва боки у такому автоматі.

Вартість квитків Женева-Лозанна-Женева – 22,80 євро у 2-му класі. На нашу сім”ю із чотирьох чоловік, у т.ч. діти і студенти, квитки  в обидві сторони обійшлися майже у 122 євро. Швейцарія дійсно дуже дорога країна. Квитки не мають визначеної години відправлення, але діють тільки в певні дати. Тобто можна сісти у будь-який потяг в цей день.

Потягі зручні й комфортні. З Женеви до Лозанни ми проїхались на двоповерховому потязі, а у зворотньому напрямку у “звичайному”. Час в дорозі – 35-40 хвилин.

Вагон 2-го класу. 2-й поверх.

З вікна потягу милувались краєвидами Женевського озера.

Романтична Лозанна

Особливість маршруту. Історична центральна частина Лозанни знаходиться на крутому схилі. Тому краще спланувати прогулянку містом так, щоб  уникнути довгих виснажливих піших підйомів.  Наш маршрут по Лозанні був таким: від залізничного вокзалу, що розташований посередині схилу,  пішки йдемо вниз до Женевського озера і набережної, потім на метро піднімаємось до Старого міста і Кафедрального Собора. Далі вуличками знову спускаємось до залізничного вокзалу. При такому плануванні знайомство з містом буде в задоволення. Маршрут нашої прогулянки по Лозанні на мапі:

Від залізничного вокзалу за 20 хвилин вуличками спустились до Женевського озера. Лозанна – елегантне й доглянуте місто. Красиві будівлі, чисті вулички. На балконах деяких будинків помітили штучні фігури ворон. Напевно, ними відлякують з балконів справжніх птахів. Цікаве рішення проблеми.

Звичайний житловий будинок Лозанни.

Готель Royal Savoy вражає красою і розкішшю. Палац побудований у 1909 році. Готель популярний серед аристократів усього світу. У цьому готелі у XX столітті протягом кількох років проживала у вигнанні іспанська королівська родина, свої ранні рокі провів король Таїланду.

На набережній Лозанни, біля Женевського озера, височіє Замок Chateau d´Ouchy ХІІ століття. Збудований як резиденція єпископів Лозанни, з XV ст. тут розміщалась в’язниця. У ХІХ ст. напівзруйнований пожежами палац знову відбудовується. Тут відкрився респектабельний готель Chateau d´Ouchy.

З боку набережної палац Chateau d´Ouchy виглядає яскравіше і більш привабливо.

Набережна Лозанни УшІ – дивовижно красиве й романтичне місце. Колись тут було невеличке рибальське селище з назвою Ouchy. У 1795 році побудували мальовничу міську набережну.

З причалів набережної ходять прогулянкові та рейсові катери по Женевському озеру.

Так приємно неспішно прогулятись, помилуватись чудовими краєвидами на Женевське озеро й гори навколо нього. Леман, так ще називають озеро, вважається другим за розмірами прісноводним озером Європи. На першому місті – “угорське море” Балатон.

Цей жовтневий день був дуже теплим і сонячним, майже як влітку.

Ми з задоволенням відпочили на набережній Лозанни.

Вся набережна від замку Chateau d´Ouchy до Олімпійського музею  була заставлена  спортивними майданчиками. На них діти під наглядом старших змагалися і навчалися різним видам спорту. Організатором  такого спортивного дня став Олімпійський музей Лозанни. На майданчиках панувала приємна доброзичлива атмосфера. Діти грали з задоволенням. Було приємно за цим спостерігати.

По набережній Женевського озера ми дійшли до Олімпійського музею Лозанни. У місті знаходиться штаб-квартира Міжнародного Олімпійського комітету. У 1993 році у Лозанні відкрили музей, експозиція якого розповідає про історію Олімпійських ігор від Стародавньої Греції й до сьогодні.

Навколо музею – мальовничій Олімпійський парк з оригінальними скульптурами, що представляють олімпійські види спорту, відображають олімпійський дух. Тут представлені твори відомих скульпторів.

Велосипедисти.

Фігура атлета. За нею на фото видно тоненьку планку висотою 6м 15 см, яку перестрибнув з жердиною відомий українській легкоатлет Сергій Бубка, 35-разовий рекордсмен світу.

Спортивна гімнастика.

Футболісти.

А я з Антоном став учасником Олімпійських Ігор у Барселоні))).

Музей сучасний, інтерактивний. Вартість квитка для дорослого 18 CHF (швейцарських франків).

Повернулись знову до замка Chateau d´Ouchy. Поруч на набережній – станція метро і туристичний офіс, тут ми взяли безкоштовну мапу міста. В Лозанні дві гілки метро М1 та М2. Цікаво, що це єдине метро у Швейцарії. А Лозанна – найменше місто в світі, яке має метро. Від станції Ouchy-Olympique (на набережній) до Старого міста Лозанни потрібно їхати лінією 2 – вихід на станції Rippone. Квитки можна придбати у автоматі біля входу у метро. Вартість разового проїзду 3,70 євро. Квиток єдиний для всіх видів громадського транспорту Лозанни. Діє протягом 1 години з моменту купівлі.

Що цікаво, в Швейцарії не бачили ні контролерів у транспорті, ні якихось інших засобів контролю оплати. Ми придбали квитки і вільно пройшли всередину. У метро немає турнікетів, у вагоні немає компостера. (Звісно, контролери в Швейцарії є, просто ми їх не зустрічали))). На високий пагорб Старого міста Лозанни їдуть такі маленькі вагончики метро, схожі на фунікулер. Ми піднялись до станції Rippone.

Старе місто Лозанни зачаровує звивистими колоритними середньовічними вуличками, старовинними будинками й площами. Лозанні більше 2 тисячі років. Місто було засноване на березі Женевського озера у 15 році як римська колонія Lousonna. Залишки фундаментів давньоримських будинків існують й досі у районі Vidy. За кілька століть основне поселення перемістилось на більш безпечне місце – високий пагорб Сіте. Місто розросталось, нові будинки з’являлись на схилах пагорбу ближче до озера. У XV столітті Верхнє і Нижнє місто (Ville Basse) об’єднались в одне велике поселення з центром на площі Place de la Palud. З XIX століття, вже як столиця кантона Во, Лозанна забудовувалась розкішними й витонченими палацами.

На площі Place de la Riponne знаходиться витончений Палац Рюміна, Palais de Rumine. Він був зведений в кінці ХІХ століття на кошти, що залишив у спадок місту Габріель Рюмін, почесний громадянин Лозанни російського походження. (Його батьки виїхали з Рязані до Швейцарії). У заповіті було вказано, що на ці гроші може бути побудоване громадське приміщення, корисне для міста.

В палаці Рюміна довгий час розміщався Університет Лозанни. З 1980 року у будівлі діють університетська бібліотека та 5 музеїв: історичний, геології, зоології, нумізматичний і Музей образотворчого мистецтва.

Лозанна побудована на річках: Флон та її притоці Лув. Вони дали назву районам міста Le Flon та La LouveКолись річки протікали пагорбом до озера. Але сьогодні їх не побачиш у місті, адже вони знаходяться під землею. Більше 100 років тому їх русло перенесли у підземні тонелі, так само як колись у нашому Львові сховали річку Полтву. Проте кожен може побачити цю підземну таємницю Лозанни. Знайти її – цілий квест, але ми впорались))). Щоб побачити підземну річку la Louve, потрібно спуститися на 3-й рівень паркінга на площі Ріпон – parking de la Riponne. Тут розташоване вікно, через яке видно як тече підземна річка Лув, нижче вона впадає у Флон.

На стінах тонелю розміщені таблички, що показують як змінюється рівень води в річці і скільки води протікає за одну секунду.

Від площі Place de la Riponne сходинками піднялись на високий пагорб Сіте, до Кафедрального собору Нотр-Дам –  Kathedrale Notre-Dame. Кажуть, це найвище місце у Лозанні.

Головний храм Лозанни і франкомовної частини Швейцарії – Кафедральний Собор Нотр-Дам – знаходиться на високому пагорбі. Звідси відкриваються чудові краєвиди на Лозанну і Леман (озеро).

 Kathedrale Notre-Dame один з найкрасивіших готичних соборів Європи. Побудований і освячений у ХІІІ столітті. Храм вражає величчю й красою.

Собор має дві високі вежі. На одній є оглядовий майданчик. До нього ведуть 225 сходинок. Колись Дзвіниця храма також грала роль Сторожової вежі. Звідси спостерігали за містом і околицями, повідомляли про наближення ворога і пожежі. З Дзвіницею пов’язана цікава місцева традиція. Кожного вечора, щогодини з 22-00 до 2-00, можна почути як міській сторож голосно кричить з вежі собору на всі чотири сторони. Він повідомляє про час мешканцям Лозанни. Така традиція почалась у 1405 р., щоб запобігти пожежам. Їй більше 600 років!

Майже тисячу років Лозанна була резиденцією єпископів. На пагорбах міста височіли монастирі. Ченці – домініканці та францисканці вирощували на схилах виноград. До речі, у Лозанні й досі займаються  виноробством. Але з 1536 року разом зі зміною влади у місто прийшла Реформація. З цього часу Собор Нотр-Дам став протестантським. Інтер’єр храму перетворили, згідно філософії Реформації, на максимально простий – зникли золоті й срібні статуї, різні хори. Але й з лаконічним внутрішнім оздобленням Собор Нотр-Дам виглядає велично. Не уявляю, як 800 років тому без сучасних засобів могли побудувати таку красу.

Найстаріший вітраж Собору Нотр-Дам – “троянда”– єдиний, що зберігся з XIII століття.  У ньому можна побачити, як уявляли світ у Середньовіччі: навколо Бога – 4 стихії, 4 пори року, 12 місяців і знаків зодіаку.

Один з найбільших органів Швейцарії знаходиться у Кафедральному Соборі Лозанни. У храмі проходят концерти класичної музики.

Біля Собору – Старий єпископський палац. Тут з XI по XV століття розміщалась резиденція єпископів Лозанни. З тих часів збереглася лише середньовічна  вежа. Сьогодні у палаці – Музей історії міста.

Поруч – Музей сучасного мистецтва з оригінальною для нас назвою Mudaс)). Понеділок – “не музейний” день в багатьох містах світу, в тому числі у Лозанні. Більшість експозицій в день нашого приїзду була зачинена, крім Олімпійського музею.

Вид на місто по інший бік пагорбу і Собору Нотр-Дам.

Кафедральний храм Лозанни та головну площу середньовічного міста Place de la Palud, на якій розташовувався ринок, здавна пов’язували дерев’яні сходи. Прямуємо до них, щоб спуститись у центр Старого міста так само, як це робили колись місцеві жителі.

Сходи ринку, Escaliers du Marché, існують на цьому місці з ХІІІ століття. Так виглядають з 1719 року. Звісно, вони недавно відреставровані. Але… Уявіть собі, майже 700 років цим маршрутом вгору й вниз ходили люди. Кожен зі своїми турботами і надіями. Скільки історій зберігає ця старовинна вуличка Лозанни.

Для мене Escaliers du Marché – одна з найгарніших вуличок Старого міста Лозанни. Будинки XVI століття і середньовічні Сходи Ринку виглядають неймовірно автентично і колоритно.

По Сходам Ринку ми спустились до площі Палю, Place de la Palud. Вона відома як ринкова площа ще з IX століття. І сьогодні зранку кожну середу та неділю на площі Палю працює базар, де місцеві фермери продають свіжі органічні продукти власного виробництва.

Над площею Палю височіє Ратуша – Hôtel de Ville – з годинниковою вежею. У 1481 році житловий район на пагорбі навколо Собору Нотр-Дам та Нижнє поселення ( Ville Basse) об’єднались в одне місто. Центром нової Лозанни стала площа Place de la Palud.  Адміністрація середньовічного міста розмістилась у Ратуші. В цій будівлі і у 1766 році давав концерт 10-й річний Моцарт. Сьогодні у Ратуші засідає міська рада.

Площу Палю прикрашає яскравий фонтан Юстиції. Це найстаріший фонтан Лозанни. Встановлений він у XVІ столітті.

За фонтаном Юстиції на фото видно сірий дім. Це найстаріший житловий будинок, що зберігся у франкомовній Швейцарії. Перші два поверхи – залишки від будинку 1340 року, наступні поверхи добудовувались у 1400 та у 1557 роках, а мансарда датується 1734 роком.

Поруч з фонтаном Юстиції, на фасаді будинку з зеленими віконницями, розміщений старовинний Годинник. Щогодини з 9 до 19-00 він “оживає” і показує анімовані історичні сцени. Ось як це виглядає:

Далі ми пішли до району Лозанни, який здивував мене оригінальною архитектурою. Від площі Place de la Palud по вулиці Rue du Pont спустились на вулицю Rue Centrale і направились в сторону моста Bessières. Праворуч від дороги починається маленький квартал Ротільйон. Rôtillon – один з найстаріших районів Лозанни. Тепер він барвистий і модний. Дивує цікавим поєднанням залишків середньовічної архітектури із сучасними яскравими  будівлями.

Є в кварталі Ротільйон місце для творчості і креативу. На балконах, площах, вулицях можна побачити незвичні скульптури  напівлюдини-напівтварини.  Це роботи художника Zaric.

Я і “Молода Вовчиця”)))

Багато старих будинків району Ротільйон прикрашені розписами.

Один з найбільших муралів Лозанни – La fresque de Titeuf – знаходиться також в цьому кварталі на вулиці Rue du Rôtillon 24. Має висоту 24 м

Читав, що за допомогою мобільного додатка, завантаженого на смартфон, фреска “оживає”, а її герої рухаються. Але ми не перевіряли)).

Колоритні будинки вулиці Rue du Rôtillon. Ось така вона Лозанна – підйоми та спуски, великі пагорби і маленькі. Добре, що маршрут побудували так, щоб йти в основному донизу. Так легше знайомитись з містом.

Вулиця Rue de Bourg – одна з популярних “шопінгових” вулиць Лозанни. Тут представлені бутики відомих світових брендів.

Церква Святого Франциска, Eglise St-François, – височіє над площею Лозанни з такою ж назвою. Це єдина будівля, що залишилась від великого монастирського комплексу францисканців XIII століття. Майже 3 століття Церква Св. Франциска була головним храмом Ville Basse, Нижнього міста Лозанни. З 1536 року, з приходом Реформації, стала протестантським храмом. З інтер’єру прибрали золоті скульптури, витончені фрески, багаті оздоблення.

У XIX столітті на місті стін і споруд монастиря францисканців звели нові вишукані будівлі й палаци.

Є у Лозанні новий, модний і стильний квартал Flon. Називається так само як річка, яку “замуровали” під землю. На місці старих складів виросли сучасні неординарні будівлі – прояв творчості і креативу архітекторів. Тепер у кварталі Flon розмістились художні галереї, архітектурні фірми, майстерні творчих особистостей. Є тут місце й для крамниць, ресторацій та різних розваг.

Вуличками спустились до залізничного вокзалу Lausanne-Gare, побудованому у 1916 році. Він невеликий, особливо в порівнянні з Женевським. Потяги на Женеву відправляються кожні 10-15 хвилин. У дорозі півгодини.

Ось що ми встигли побачити у Лозанні за 4 години. Місто сподобалось більше, ніж Женева. Нам припала до серця мальовнича набережна озера Леман, цікаві пам’ятки, різноманітна архітектура, зелені парки, колоритні старовинні будинки й вулички. Лозанна – чисте, комфортне, гарне місто. Сюди варто завітати.

Трошки Женеви. Вечір і ранок.

У нас залишилась не виконана гастрономічна мета – спробувати фондю, національну страву Швейцарії. Планували це зробити у Лозанні. Але в понеділок у місті не працювало багато ресторанів, а в меню відчинених закладів по нашому пішому маршруту фондю не було. Тож дегустація традиційної швейцарської страви припала на вечерю у Женеві.  Після приїзду з Лозанни ми направились в уже знайомий нам з першого дня у Женеві ресторанчик “Flore”. Там ми бачили у меню кілька видів фондю. 

Що хочеться сказати про фондю. З одного боку страва дуже проста. Придумали її швейцарські пастухи. На гірських пасовищах вони готували для себе ситні і нескладні страви. У спеціальній каструльці з прикольною назвою “какелон” (caquelon) нам подали гарячий розплавлений сир, окремо шматки хліба. З іншого боку, страва проста та не зовсім. У каструльці змішані кілька видів швейцарських сирів (в нашому випадку грюйер, емменталь і вашерін), які під дією тепла віддають сильний аромат і набувають яскравого смаку. А до цього додати швейцарську атмосферу. Отримаємо дуже апетитну і колоритну вечерю.

Фондю буває різних видів. Його заведено їсти у компанії родини чи друзів. Один “какелон” зазвичай замовляється на двох чоловік. У Женеві та Лозанні ціна за одне фондю стартує від 25 євро.

Після смачної традиційної швейцарської вечері прогулялись вечірньою Женевою. Біля набережної озера розкинувся старовинний мальовничий Англійській сад, Jardin Anglais. В ньому знаходиться популярна пам’ятка Женеви – Квітковий годинник. Як і всі швейцарські годинники, вони показують точний час.

Набережна Женеви – чудове місце для прогулянок.

По Женевському озеру ходять жовті водні трамвайчики компанії Mouettes Genevoises. Їх називають “Женевська чайка”. З задоволенням покатались по озеру. Цей транспорт був для нас безкоштовним. Дізнайтесь про безкоштовний проїзд у транспорті Женеви тут:

= Громадський транспорт Женеви: вартість квитка, як заощадити, безкоштовний проїзд. 

Дуже романтично милуватись Фонтаном Jet d´Eau і вечірнім містом, коли пливеш по озеру на традиційній “Женевській чайці”.

Наступного ранку, я з доцею продовжив нашу сімейну традицію – у подорожах зустрічати схід сонця. Від хостелу – Geneva Hostel – до набережної 5-7 хвилин пішки. Ранкове Женевське озеро неймовірно гарне.

Набережна Женеви – спокійна й особливо аристократична на світанку.

Наш рейс авікомпанії МАУ Женева -Київ вилітав пообіді. Тож ми запланували зранку відвідати Європейську штаб-квартиру ООН – Палац Націй. По дорозі роздивились сучасні житлові райони Женеви.

На площі перед Палацом Націй знаходиться скульптура – Зламаний Стілець, одна ніжка якого пошкоджена. Це своєрідний протест проти використання протипіхотних мін, що калічать людей. Стілець встановили тимчасово у 1997 році на підтримку конвенції про заборону цієї зброї. Після прийняття рішення пам’ятник вирішили залишити на площі.

Палац Націй, Palais des Nations – резиденція Європейського відділення ООН. Перша штаб-квартира міжнародної організації знаходиться у Нью-Йорку. Друга тут – у Женеві. Це великий комплекс будівель. Крім ООН, у палаці розміщені регіональні офіси ЮНЕСКО, МАГАТЕ та інших важливих світових установ.

Перед женевською штаб-квартирою ООН встановлені Прапори Націй – прапори країн, що входять до цієї світової організації. Серед них є прапор України.

Палац Націй туристу можна відвідати тільки з екскурсією. При собі потрібно мати паспорт. Розклад можна побачити на стенді. Для індивідуальних мандрівників бронювання екскурсії на сайті неможливе. Вартість квитка 15 CHF. Час може змінюватись в залежності від розкладу конференцій.

На трамваї ми доїхали від Палацу Націй до женевського залізничного вокзалу Gare Cornavin , звідти потягом швидко дістались до аеропорту Женеви. Читайте більше тут:

= Аеропорт Женеви. Як безкоштовно доїхати у центр міста. З Женеви – у Швейцарію та Францію.

Комфортна Женева, оригінальна Лозанна, казкове Аннесі, такий різний Ліон – наша сімейна подорож до цих колоритних міст Швейцарії і Франції подарувала яскраві емоції, нові відкриття і незабутній досвід. Було цікаво подивитись як живуть люди у цих країнах, спробувати національну кухню, познайомитись з новою для нас культурою, історією та архітектурою. Тож з радістю поділився своїми враженнями з вами)).

Бажаємо яскравих подорожей!



Booking.com

 

Читайте звіти про подорож до Швейцарії та Франції тут:

 Женева за 3 години. Що подивитись. Звіт про подорож Швейцарія-Франція. Частина 1.

= Аннесі – казкове місто. Звіт про подорож Швейцарія-Франція. Частина 2.

Ліон – древній і сучасний. Звіт про подорож Швейцарія-Франція. Частина 3.

Як забронювати готель через інтернет. Покрокова інструкція. Вибираємо кращий готель за ціною та якістю.

 

 

Вам сподобалась стаття? Поділіться, будь ласка, нею з іншими. Це найкраща оцінка нашої натхненної праці)))
Підпишіться на Новини блогу та отримайте Авторські Путівники у Подарунок
Залиште Ваш коментар або запитання