Різдвяний “кліматичний” Гданськ. Як дістатись, де зупинитись, що подивитись. Звіт про подорож.

Гданськ – легендарне місто з тисячолітньою історією, популярний туристичний напрям Польщі. “Кліматичний” в перекладі значить “атмосферний”. Саме таким ми відчули Гданськ. Неймовірно гарне й цікаве місто. У ньому можна побачити найбільший цегляний собор у світі, найточніший годинник на планеті, найбільший кахельний п’єц у Європі, реліктові інклюзи у бурштині, і це ще не всі пам’ятки міста. Тут народились фізик Даніель Фаренгейт, філософ Артур Шопенгауер, письменник Ґюнтер Грасс. Як дістатись, де зупинитись, що подивитись у Гданську – розповімо у цій статті.

Ґданськ (Гданськ) – столиця Поморського воєводства. Розташований на самому півночі Польщі, у гирлі річки Вісли при впадінні до неї Мотлави, на березі Гданської затоки Балтійського моря. Разом з містами Сопот і Гдиня утворює міську агломерацію Trójmiasto, Тримісто. В ній проживає близько 1 млн мешканців, половина з них – жителі Гданська. Місту понад 1000 років. Вперше про нього згадується у 997 році у життєписі про Св. Адальберта Празького. Він прибув сюди, щоб навернути у християнство місцеві західнослов’янські племена, які оселились тут з V століття. У 1236 році Гданськ отримує привілеї міста від Померанського князя Святополка.

Данціг – так на німецький “прусський” манер називалось місто кілька раз в історії: у 1308 – 1466 роках та у 1793 – 1945 роках, у період захоплення земель Тевтонськими лицарями і Пруссією. У 1361 році Гданськ приєднується до Ганзейської унії – великого торгово-економічного об’єднання міст, що розташовані на Балтійському та Північному морях. Відтоді “ганзейське місто” розквітає, стає багатим і могутнім. Після Першої світової війни Гданськ отримує статус “вільного міста” і знаходиться під контролем Лігі Націй. 1 вересня 1939 року у Гданську розпочалась Друга світова війна. Зі страйку робітників Гданського суднобудівного заводу у 1980 році стартувала боротьба польського народу проти комунізму, що переросла в мирну революцію.

Ми з родиною давно мріяли поїхати на Різдво у якесь європейське місто. В багатьох великих містах Європи (наприклад, Будапешт, Відень, Прага) різдвяні ярмарки починаються вже з кінця листопада. А в менших містах та селах вони відкриваються, як правило, у День Святого Миколая – 6 грудня. Це ще не високий туристичний сезон, тому у першу половину грудня можна знайти дешеві авіаквитки та номера в готелях.

Читайте також: Мюнхен і Нюрнберг. Різдвяні ярмарки.

Чудова нагода зануритись у святкову різдвяну атмосферу, побачити прикрашені ілюмінацією міста, спробувати на ярмарку місцевих смаколиків. Для здійснення мрії ми обрали польське місто Гданськ. Ділимось враженнями і практичними порадами)).

Зміст:

1 Як дістатись до Гданська.

2.Де зупинитись. Готелі Гданська.

3. Вечірнє знайомство і День 1.

Головне Місто: Ратуша, Двір Артуса, Маріацька Базиліка, Злота Брама;
Старе Місто: Ратуша, Великий Млин, Костел Св. Катаржини;
Парк Оливський.

4. Гданськ. День 2

Вулиця Маріацька, Набережна, кран Журав, Острів Олов’янка;
Музей Другої світової війни
Хто такі кашуби?
Вечірнє місто. Різдвяний Ярмарок.

5. Гданськ. День 3. Шекспірівський театр, Центр Солідарності, Оглядове колесо.

Як дістатись до Гданська.

Раннє бронювання суттєво заощадить ваш бюджет подорожі. Недорогі квитки до Гданська на першу половину грудня ми знайшли у серпні на цьому сайті Skyscanner.com.ua. Це сервіс, який порівнює ціни на квитки більше ніж 700 авіакомпаній і знаходить найвигідніші варіанти. При цьому бронювання здійснюються безпосередньо на сайті авіакомпаній, тому ви отримуєте всі належні бонуси, акції, милі.

Цього разу найвигідніша пропозиція по ціні була у лоукоста Ryanair, що нарешті вже “зайшов” в Україну. До того ж зручні дати рейсів для вікенду, що підходять для наших дітей-студентів: виліт Київ-Гданськ у п’ятницю ввечері, повернення – в понеділок.

Ми вперше летіли авіакомпанією Ryanair. Наші враження: суттєвою перевагою є низька ціна. За квитки Київ-Гданськ ми заплатили 650 грн в один бік. А з недоліків вийшов цілий список:!!!

Дуже погані умови перевезення ручної поклажі. Розмір сумки має бути 40*20*25. Ми змушені були купувати дві пріоритетні посадки на нашу сім’ю з 4-х осіб. Пріоритетна посадка коштує 6 євро в один бік (12 євро в обидва). Вона дає можливість у числі перших зійти на борт і додатково у салоні літака провезти ще одну валізу 50*40*20 вагою до 10 кг. До речі, схожі умови перевезення ручної поклажі діють також у лоукоста Wizzair.
Літак нагадував справжню “маршрутку”. Сидіти було незручно: спинка сидіння не регулювалась, мало простору для ніг. МАУ та Wizzair (з власного досвіду) літати зручніше.
При онлайн-реєстрації на рейс з безкоштовними “рандомними” місцями нашу сім’ю “розкидало” по всьому салону)). Хоча реєструвались ми у числі перших і були вільні майже всі місця. За тим самим принципом Ryanair “розсадила” інших пасажирів, що летіли разом. Тому перед польотом у салоні почався справжній “тетріс”))). Всі мінялись місцями. Ми все ж такі сіли поруч після третього обміну))). Для порівняння у Wizzair при такому безкоштовному варіанти нам завжди надавали місця поруч.
Онлайн- реєстрація на зворотній рейс у Ryanair- це теж треш. Чомусь при реєстрації за 48 годин до вильоту через мобільний додаток Ryanair для одного з 4-х пасажирів у квитку була вимога роздрукувати посадковий талон. (Зазвичай при такій реєстрації в інших компаніях не потрібно нічого друкувати. Все є у мобільному телефоні. Це зручно.) Тож нам довелось добрих кілька годин “побігати” по Гданську у пошуках такої можливості. Змогли роздрукувати тільки у магазині комп’ютерної техніки. Відповідно не встигли попасти в музей, який був запланований на цей день.

Тож літати Ryanair виявилось дешево і сердито)). Користуватись цим лоукостом продовжимо. Просто наперед будемо знати, що Не варто розраховувати на ~~високий,~~ на будь-який сервіс.

Аеропорт Гданська святково прикрашений. Ми у передчутті знайомства з різдвяно-новорічним містом.

Гостей зустрічає туристичний символ Гданська – Лев на ім’я Хевеліон. Таких милих бронзових левенят з рюкзаком можна зустріти у різних частинах міста. На разі їх всього 10. Це герой туристичного маршруту по Гданську, що має безкоштовний мобільний додаток – iLeo. Його можна завантажити на телефон і слухати/читати історії про місто, які розповідає левенятко.

Прилітали пізно ввечері, тому вирішили не виснажувати себе довгою поїздкою з аеропорту громадським транспортом і заздалегідь замовили у нашому готелі трансфер. Хоч рейс затримався на 50 хвилин, при виході з аеропорту працівник таксі вже чекав нас з табличкою. Доїхали до центра Гданська за 20 хвилин і 60 злотих. Зручно і швидко!

Індивідуальний трансфер з аеропорту Гданська можна замовити на цьому сайті Airporttransfer. Це зручно. По прильоту водій вас зустріне з іменною табличкою, допоможе з багажем. Розрахувати вартість вашої поїздки можна на сайті.

Де зупинитися. Готелі Гданська.

Цікаво, що нумерація будинків у Ґданську має свої особливості. Це варто знати мандрівникам! В історичному центрі залишилась стара німецька система. Виглядає це так: нумерація по одній стороні вулиці починається від 1, 2, 3 і так до кінця вулиці. Потім нумерація “розвертається” і продовжується на протилежному боці. Немає такої системи як у нас – на одній стороні вулиці – парні номера будинків, а на протилежній – непарні. У Гданську навпроти будинків під номерами 15, 16 можуть бути номера 42, 43. Враховуйте це при пошуку свого готелю чи апартаментів.

Старе місто Ґданська(Гданська) досить компактне. З нашого досвіду зручніше обирати житло ближче до історичних та туристичних пам’яток. Так ви заощадите кошти на громадський транспорт і зможете більше часу приділити знайомству з новим містом. У Гданську велика кількість готелів, апартаментів, хостелів. Звісно, в історичному центрі житло дорожче. Але ми знайшли гарний варіант за розташуванням і співвідношенням ціна/якість.

Забронювали апартаменти Apartments Orange Dream на околиці Старого міста і в центрі Ґданська. Місце – чудове. До головної вулиці Dluga лише один квартал і 3 хвилини пішки, до Маріацької Базиліки і Різдвяного ярмарку – 5-7 хвилин. Ось такий вид з вікна апартаментів.

Дуже приємні господарі. Власниця квартири Вероніка розмовляє українською. Нас гостинно зустріла навіть у такий пізній час, організувала трансфер, все розповіла, показала. Була на зв’язку у Viber під час нашого перебування. Ми жили в апартаментах з однією спальнею та вітальнею-студією. Чисті, теплі, комфортні, стильні. Нам було тут зручно і затишно. Спальня.

Вітальня-студія з кухнею. В кімнаті великий розкладний диван, телевізор, обідній стіл.

У кухонному куточку було все для самостійного приготування їжі. Посуд, тостер, мікрохвильовка, паперові рушники, кавова машина, сіль, цукор, спеції, чай, кава.

Ванна кімната з душем.

Квартирою ми дуже задоволені. Рекомендуємо! Забронювати її можна тут (тисніть):

Apartments Orange Dream

Інші варіанти проживання в Ґданську (Гданську) можна забронювати за цими посиланнями:

Спеціальні акції та пропозиції із знижками готелів Ґданська (Гданська) дивіться тут:

Booking.com

Це корисно знати! Читайте: Як забронювати готель через інтернет. Покрокова інструкція. Вибираємо кращий готель за ціною та якістю.

До речі, ті хто бронює житло через сайт Booking отримують бонус від цього сервіса – знижки на музеї та розваги у певних містах.

Ми вже користувались такою перевагою під час подорожі до Відня. За кілька днів до заїзду в Apartments Orange Dream нам на email прийшов QR-код від букінг – знижка на відвідування музеїв Триміста, в тому числі Гданська. Цей код діяв лише на дати нашого перебування.

Користуватись знижкою можуть всі гості, які проживають з вами в апартаментах. Нам залишилось “прив’язати” свою банківську картку до QR-коду.

Це дуже зручно. На касі музею показали на смартфоні QR-код, отримали знижку, кошти автоматично знялися з картки. Ось і все))) Швидко, зручно, економно!

Вечірнє знайомство з Гданськом.

Які б не були втомлені з дороги, ми завжди йдемо знайомитися з містом, навіть пізно ввечері. Так робили, наприклад, у Стамбулі чи Аннесі Перші враження були просто фантастичні. Хоч Гданськ зустрів нас дощем, навколо відчувався дух Різдва і неймовірна святкова атмосфера. У світлі ілюмінацій місто здається загадковим і дещо містичним.

Гданськ. День перший.

У Гданську ми були два з половиною дні. За цей час запланували ось такий маршрут по місту:

В перший день ми подивились історичний центр Гданська і музеї: Головне місто, Старе місто, парк Оливський. У другу половину дня встигли з’їздити у курортне місто Сопот, вперше побували на Балтійському морі. Вражень дуже багато! Розповім про все детально.

Головне місто – серце Гданська.

Наші апартаменти знаходились на вулиці Огарна (Ogarna). Звідси і почався маршрут прогулянки по Гданську. Цікаве походження назви Огарна. Колись це була крайня вулиця Головного міста. Вхід до Гданська охороняли сторожові собаки – “Ogary”. Звідси і назва вулиці. Люблю такі колоритні будиночки!

На вулиці Огарна 95 знаходиться будинок Фаренгейта. Тут у 1686 році народився відомий фізик Данієль Габрієль Фаренгейт – автор названої на його честь температурної шкали, одиницею вимірювання якої є градус Фаренгейта.

З вулиці Огарна через ворота Brama Krowia ми вийшли на набережну річки Мотлави. Коров’ячи ворота – найстаріші серед східних водних воріт Гданська, зведені у 1378 році. Через ворота проходив шлях, по якому у давні часи вели худобу з околиць міста на ринок та бійню на острів Spichrzów. Звідси й назва.

Набережна Мотлави. Вдалині височіє портовий кран “Журав” – один із символів Гданська. (До нього ми плануємо піти завтра, на другий день подорожі).

Під час Другої світової війни Ґданськ (Гданськ) дуже сильно постраждав. Внаслідок бомбардування міста радянською армією в центрі було зруйновано 90% будівель. Після війни перед мешканцями Гданська постав вибір: звести нові споруди у стилі “соцреалізму” або відновити історичний центр таким, яким він виглядав споконвіку. Було обрано другий варіант. Десятиліттями поступово відбудовувалось Старе місто. Працювали художники, архітектори, скульптори. Все робилось згідно старих креслень і картин. Завдяки цьому ми сьогодні бачимо красивий колоритний Гданськ – популярне туристичне місто.

Роботи по відновленню Гданська тривають дотепер. На островах на річці Мотлаві колись були портові склади. Величезні будівлі довго стояли пусті, напівзруйновані. Місто не могло знайти інвесторів, які бажали б відбудувати їх. Але зрушення все ж є! На острові Wyspa Spichrzów колишні склади перетворюються на готелі, житлові будинки й апартаменти.

Але багато споруд, що зазнали руйнувань під час війни, ще чекають своєї черги на відновлення.

Через водні Зелені Ворота (Zielona Brama) потрапили на головну вулицю історичного центру Dlugi Targ. Готичні Водні ворота – особливість гданської архітектури, частина середньовічних фортифікаційних мурів. Колись охороняли місто з боку річки Мотлави. Спочатку їх було дев’ять. Вони виконували також роль складів, біля кожної брами була своя пристань. З XVI століття гданські водні ворота перебудовувались на житлові приміщення, а у підвалах розміщались майстерні ремісників.

Зелені Ворота були зведені наприкінці XVІ століття на місті найстаріших воріт Гданська – воріт Кога XIII ст. Планувалось, що тут розміститься міська резиденція королів. Проте монарші особи в них не зупинялись. У вишуканій залі Зелених воріт проходили бали, вистави, бенкети. Після Другої світової війни від воріт залишились лише зовнішні стіни. Сьогодні тут проходять виставки.

На вулиці Dlugi Targ 28 ми зайшли у Туристичний інформаційний центр і взяли безкоштовну паперову мапу міста. У давнину від Золотих до Зелених воріт, по вулицях Długa і Dlugi Targ, проходив Королівський тракт. Ця частина Старого міста називалась Głowne Miasto, була адміністративним і культурним центром Гданська. Цікаво, що у Ґданську немає традиційної для польських міст площі Ринок. Важливим місцем торгівлі була широка вулиця Dlugi Targ. Тут працювала біржа, проводились турніри і присяги на вірність польскому королю.

Вражає архітектура історичної частини Гданська. Портове місто у період розквіту було дуже багате. В центрі старовинного Гданська селились лише заможні патриції. Вони запрошували кращих майстрів, художників, скульпторів, які створювали справжні шедеври. Багато будинків зводились з цеглин, що перевозились до міста голландськими торговими судами у якості баласту.

Недаремно королівські родини любили селитися на мальовничій вулиці Dlugi Targ. Хочеться роздивлятись кожен будинок. Фрески, ліпнина, візерунки, скульптури, горгулі – прикрашають фасади. І немає жодного, що повторюється. Не віриться, що всі ці фасади відновлені після війни. Так талановито і з любов’ю до рідного міста!

Ґданські голуби почуваються тут комфортно)).

На Dlugi Targ побачили вимірювальний прилад Фаренгейта – фізика, що народився у Гданську.

Головна ялинка міста встановлена на Dlugi Targ. Особливо гарно тут ввечері, коли сяють вогні ілюмінацій і будівлі навколо набувають ореолу загадковості: Ратуша, Фонтан Нептуна, розкішний двір Артуса, аристократично – білий Золотий будинок XIV століття.

Знаменитий фонтан Нептуна – один з символів Ґданська. Він височіє на площі з XVII століття. Існує легенда, що богу моря Нептунові не сподобалось, що у його фонтан кидають монети. Він вдарив тризубом по воді, і монети розбились на дрібні золоті частинки. Так утворилася знаменита ґданська трав’яна настоянка Goldwasser, у якій плавають маленькі клаптики харчового золота. До речі, настоянка є популярним алкогольним сувеніром із Ґданська.

Двір Артуса – розкішна будівля на вулиці Длугі Тарг 43-44. (на фото позаду фонтана Нептуна). З XV століття тут був комерційний центр міста, розміщалась резиденція ґданських торгових братерств, міський суд і світський салон. У дворі Артуса зустрічались комерсанти з усієї Європи і місцева еліта, проходили урочисті церемонії, бали, театральні вистави, концерти. Відкриття такого традиційного для заможних “ганзейськіх” міст Двору свідчило про багатство Гданська.

Сьогодні у Дворі Артуса знаходиться Історичний музей міста. Вартість квитка 10 зл. Внутрішнє оздоблення Двора Артуса вражає розкішшю. Багаті патриції запрошували кращих митців того часу, щоб прикрасити представницьке приміщення Гданська. Інтер’єр Двора Артуса вважався одним з найгарніших у Європі.

В експозиції музея – колекція старовинних моделей човнів, картини, скульптури, фрески.

Оригінальний експонат – найстаріша цинкова пивна барна стійка у Польщі, XVI ст.

У Дворі Артуса побачили найвищий кахельний п’єц у Європі. Його висота 10 м. 5 поверхів печі складаються з 520 плиток ручної роботи. На них зображені європейські монархи епохи Відродження.

У цього п’єца є свій секрет. Внизу посередині – маленька сіренька плитка з зображенням чоловіка з оголеними сідницями. Це герой середньовічних легенд – веселий пройдисвіт і базіка Тіль Уленшпігель, що висміював пихатих багатіїв. Гостям Двора Артуса пропонували виміряти руками ширину п’єца. Цей процес міг закінчитись мимовільним поцілунком сідниць Тіля і загальним сміхом. Ось такі жарти полюбляли гданські патриції.

З вулиці Длугі Тарг ми перешли на паралельну вулицю до Базиліки Маріацької, щоб встигнути побачити як опівдні “оживає” знаменитий середньовічний астрономічний годинник.

Базиліка Маріацька (Bazylika Mariacka) – другий за величиною собор, після Кельнського, і найбільший цегляний храм у Європі. Маріацьку Базиліку називають Короною Ґданська, це головний Кафедральний храм міста. Вона може вмістити до 20 тисяч вірян. Собор почали будувати у 1343 році, завершили через 159 років. З XVI століття і протягом 400 років це був протестантській лютеранській храм. Для католицьких богослужінь поруч звели невеличку Королівську каплицю за фінансової підтримки короля Речі Посполитої – Яна III Собеського. Частково зруйновану у 1945 році церкву відновили і повернули католицькій громаді.

На 80-метровій дзвіниці знаходиться оглядовий майданчик.

Століттями храм був релігійним і культурним центром Гданська. Цікаво, що колись Йоганн Себастьян Бах хотів влаштуватись у Маріацьку Базиліку на посаду капельмейстера, тобто керівника церковного хору і композитора. Але його не прийняли, аргументувавши це “відсутністю таланта”. Сьогодні твори Баха і багатьох композиторів можна почути на концертах органної музики, що проходят у Базиліці.

Інтер’єр у білих тонах створює враження легкості. Базиліку прикрашають справжні шедеври епохи середньовіччя. У 1944 році оздоблення храму розібрали на частини і сховали у церквах навколишніх сіл. На жаль, після війни не всі цінності вдалось повернути. Але більшість було врятовано і служить сьогодні окрасою Маріацької Базиліки.

Серед цінних середньовічних пам’яток храму – старовинний астрономічний годинник XVстоліття. Його виготовив у 1470 році майстер Ганс Дюрінгер. Він працював над своїм винаходом 7 років. За легендою майстра осліпили, щоб він більше ніколи не зміг повторити подібного астрономічного годинника. Така сама історія сталась із винахідником Празького Орлоя. Хочеться вірити, що це лише легенди, придумані для туристів. Адже для “нашого брата”, чим страшніше історія – тим цікавіша пам’ятка.

Астрономічний годинник у Маріацькій Базиліці висотою 12 м має три поверхи. Верхній – це годинник та театр фігур, що “оживають” щодня об 11-55. Середня частина демонструє фази Місяця, планетарій, знаки зодіаку. Нижній поверх – велике колесо з зображенням Мадонни посередині. На ньому нанесений календар з усіма релігійними святами. Уявіть собі – майже 550 років цей унікальний дерев’яний астрономічний годинник демонструє вірний час.

Рівно об 11-55 почалось дійство. Подивіться як “оживає” середньовічний годинник:

До оглядової вежі на Дзвінці Маріацької Базиліки- Wieża Widokowa – ведуть 407 сходинок. Вартість відвідування 10 злотих – дорослий і 5 злотих дитина/студент. Оплата лише готівкою. Чомусь це був найважчій піший підйом на вежу за всі наші подорожі.

Зазвичай, підйоми завершуються чудовими краєвидами, яскравими емоціями і думками: “Як тут гарно, недаремно доклав зусилля”. Ось саме таких вражень на вежі нам не вистачило. Багато людей і тісна “клітка” оглядового майданчику. Щоб зробити ці світлини приходилось високо піднімати фотоапарат. Олена низенького зросту, тому крізь сітку розглядала околиці вдалині, а саме Старе місто внизу не побачила. Ось таке наше суб’єктивне враження від цього оглядового майданчику.

Повернулись на вулицю Длуга. Відпочили у кав’ярні “Maraska”. Дуже смачно, затишно, приємне обслуговування.

До XV століття у Гданську були аж чотири Ратуші. Сьогодні залишилось три. Перша – Ратуша у центральній історичній частині Głowne Miasto на перетині вулиці Długa і Długi Targ. Ратуша Головного Міста – Ratusz Głównego Miasta – один з символів Гданська. Її можна побачити на багатьох листівках та світлинах міста. Друга Ратуша – Ratusz Staromiejski – мало знайома туристам. Знаходиться у частині Stare Miasto. (ми про неї розповімо у цій статті нижче). Третя ратуша – Nowy Ratusz – сьогодні резиденція Гданської міської ради.

Ратуша Головного Міста була резиденцією міської влади, адміністративним центром Гданська з XV століття і до 1921 року. У 1561 році купол вежі прикрасили позолочений флюгером – статуєю польського короля Сигизмунда ІІ Августа, а всередині купола встановили карільйон з 14 дзвонів. Щогодини над сучасним Гданськом лунає мелодія нового карільйону з 37 дзвонів, створеного голандськими майстрами у 2000 році. Це створює особливу колоритну атмосферу міста. Влітку можна піднятись на вежу Ратуші з чудовим краєвидом на історичний центр Гданська. На жаль, взимку цей оглядовий майданчик зачинений.

Сьогодні у Ратуші Головного Міста розміщений Історичний музей Гданська. Вхідний квиток 12 зл. дорослий/6 зл. дитячий. На першому поверсі – тимчасові художні виставки. У постійній експозиції можна дізнатись про життя мешканців Ґданська на початку ХХ століття та у період Другої світової війни.

На світлинах видно жахливі руйнування міста – наслідки бомбардувань з гармат Гданська радянськими військами у 1945 році, вже після звільнення міста від військ гітлерівської Німеччини. Практично розстрілювалось місто з мирними мешканцями. Багато людей загинуло у пожежах, під завалами. На фото ліворуч – так виглядала у 1946 році вулиця Длуга, праворуч – вулиця Маріацька 1948 року.

Ратуша Головного Міста була відбудована у 1970 році, через 25 років після війни. Внутрішнє оздоблення Ратуші розібрали до війни і сховали, завдяки цьому збереглись видатні твори мистецтва. Багатство ганзейського міста Гданськ підкреслювали розкішні інтер’єри його представницьких будівель. Їх старанно відреставрували.

Зали Ратуші й сьогодні вражають розкішшю. Тут представлені шедеври відомих європейських художників епохи Ренессансу. Серед них – твори Ісаака ван де Блока, що прикрашають знаменитий Червоний зал – Великий Зал Ради. Тут засідала Міська рада у теплу пору року. Головна зірка зали – стеля, розділена на 25 картин – своєрідна програма дій і обов’язків міської ради. В центрі “Алегорія торгівлі Ґданська”- картина ідеального благодатного міста. Білий зал – Великий Зал Вето – це найбільше приміщення Ратуші, тронний зал польських королів. (На жаль, нам не вдалось побувати у Білому залі, там якраз проходив закритий урочистий міський захід). Тож Музей варто відвідати, щоб побачити цю неймовірну красу.

Вулиця Długa – частина Королівського тракту, від Ратуші до Золотих Воріт. Багаті гданські патриції намагались зробити фасад свого будиноку найвишуканішим на вулиці. Тут дуже “кліматично”.

На вулиці Длуга 12 відкрито Музей міщанськіх інтер’єрів, єдиний у Польщі. Експозиція розміщена у Dom Uphagena. Це будинок XV століття, який придбав у 1775 році і перебудував відомий гданський торговець Йоганн Уфаген. Квиток коштує – 10 зл. дорослий/ 5 зл. дитячий.

Цікавим є будинок під номером 50/51. Це “Театр у вікні” – одна зі сцен Гданського Шекспірівського театру, місце театральних перфомансів і оригінальних вистав. Влітку вистави проходять прямо на вулиці, є також сцена всередині, а пов’язує їх “два вікна”. Вони можуть бути елементом вистави або виконувати роль завіси. А ви знаєте, чому Гданськ називають “Шекспирівським містом“? Ні, тут Не бував Вільям Шекспір. У Гданську взагалі довгі роки не було власного театру. Але у XVI столітті саме в це багате ганзейське місто приїжджали кращі англійські актори з прем’єрами вистав і п’єсами Шекспіра.

Золоті ворота – Złota Brama – побудовані у XVI ст. Позолочені деталі, що прикрашають браму, дали їй таку назву. Через неї входили у Головне місто Гданська королівські процесії. Свити монархів інколи налічували біля тисячу осіб. На Золотій Брамі є написи латиною. З боку вулиці Длуга: ” Згода зміцнює маленькі країни, а незгода руйнує великі”. Над головним входом брами такі слова: ” Хай буде мир з тими, хто тебе любить. Хай буде мир у Ваших стінах, а безпека у Ваших палацах”. Чотири скульптури – символи Розуму, Справедливості, Набожності та Згоди.

Двір Братства Святого Юрія – красива будівля XV ст. з червоної цегли – знаходиться поруч з Золотою Брамою. Братство вважається найстарішим у Гданську. До нього входили багаті міщани й лицарі. Вони навчались тут військовій справі і могли захищати місто. На першому поверсі будівлі розміщалась збройна кімната, а на другому проходили урочисті церемонії та бали. З XVIII ст. тут була Королівська школа мистецтв. Золоту Браму і вхід у Головне Місто захищав Гданській Барбакан – Комплекс фортифікаційних споруд XIV століття. Колись тут були в’язниця, суд, камера тортур. Над комплексом височіє Вежа тортур. Зараз тут розмістився цікавий Музей бурштину. Вартість: 12 зл. дорослий, 6 зл. – дитячий квиток.

Ґданськ (Гданськ) називають світовою столицею бурштину. Знайдені історичні докази, що бурштин в цій місцевості використовували ще 8-4 тис.років до н.е. Перші майстерні по обробці бурштину з’явились у Х столітті. Ось такою була середньовічна бурштинова майстерня.

Пізніше польській король Казимир Ягелончик віддав місту території, багаті родовищами бурштину. У період Речі Посполитої Ґданськ був Європейською столицею бурштину. Дві світових війни майже знищили бурштинову справу, але майстри відновили видобуток і обробку цього благородного каменю.

40 мільйонів років тому на території сучасних Скандинавії і Балтії росли густі реліктові соснові ліси. Бурштин – це застигла смола соснових дерев. У краплях смоли можна побачити залишки рослин, комах, мілких тварин, що не змогли звільнитись від липкої густої рідини. Їм мільйони років! Таке явище називається “інклюз“. У музеї представлені рідкісні унікальні інклюзи – ящерка та сольпуга (павук) у бурштині. Подібних екземплярів лише кілька у світі.

Звісно, гданські патриції прикрашали свої палаци бурштином. В експозиції – розкішні колекції старовинних і сучасних виробів з цього каменю.

Цікаво, що головний приз Міжнародного музичного фестивалю “Бурштиновий Соловей” у Сопоті теж був виготовлений із бурштину. У 2006 році Лех Валенса вручив цю нагороду Елтону Джону.

Брама Вижина – Brama Wyzynna. Побудовані у XVI ст. ворота були частиною укріплень, які захищали доступ до міста. Саме тут гданські патриції й влада міста урочисто зустрічали королівські процесії.

Ворота прикрашені трьома гербами: Речі Посполитої, Королівської Пруссії та Гданська. У місті всюди можна побачити левів: на фасадах будинків, фонтанах, скульптурах. Лев – геральдичний символ Гданська. Він зображений на гербі міста. Після перемоги над хрестоносцями у 1457 році польській король Казимір IV Ягеллончик надав Гданську королівські привілеї. З того часу на гербі міста з’явилась корона з двома хрестами, а щит тримають два леви. У брамі знаходиться Центр туристичної інформації. Тут можна взяти безкоштовну мапу Гданська, дізнатись про цікаві події та екскурсії в місті.

Поруч, на великій площі Targ Węglowy, що значить Вугільний ринок, проходить головний Різдвяний ярмарок Гданська. Тут встановлені ятки з вуличною їжею, гарячими напоями, виробами народних майстрів. Вдень тут ще небагато гостей. Основні веселощі й розваги розпочинаються ввечері.

Я дуже люблю європейську вуличну їжу, це також частина місцевих традицій. На ярмарку спробували страви польської кухні. Вперше їли осципки – копчений овечий сир на грилі, подається з джемом. М-м-м.. Дуже смачно!

Старе Місто Гданська.

Ми подивились Głowne Miasto, а тепер переходимо до іншої історичної частини Гданська, яка має назву Stare Miasto. Дуже мальовнича місцевість! Колись це було окреме місто, засноване лицарями Тевтонського ордену у XIV столітті. Тут жили купці, ремісники, а в XVI столітті відкрилось багато броварень. У центрі міста Stare Miasto розміщались Старомеська Ратуша, Великій та Малий Млини, Хлібний міст на каналі Радуні, Костел Св. Катаржини.

Найстаріший парафіяльний храм Старого Міста – Костел Святої Катаржини XIII століття. Це унікальна церква! Гданськ – єдине місто у Польщі, що має два карильони: перший – на вежі Ратуші Головного міста, другий – на вежі Костелу Св. Катаржини. Церковний інструмент складається з 50 дзвонів, важить 18 тон, є найбільшим і єдиним концертним карильйоном Польщі. Концерт дзвонів можна послухати кожної п’ятниці о 14-45.

А ви знаєте, що у Гданську вперше в світі винайшли пульсарний годинник. Він працює на основі імпульсів пульсарів – небесних тіл, що знаходяться в кількох тисячах світлових років від Землі. Астрономи відкрили пульсари у 1960-х роках. Годинник вважається найточнішим на планеті. На даху Костелу встановлені 16 антен, що отримують сигнали від 6 пульсарів. Спеціальний пристрій перетворює імпульси у секунди. Пульсарний годинник встановлений у 2011 році у Музеї годинників, що знаходиться на вежі Костелу Св. Катаржини. Його копії є у Європейському Парламенті в Брюсселі, в мерії Гданська.

Годинник названий на честь Яна Гевелія – знаменитого гданського бровара, астронома, радника магістрату міста. Він жив у XVII столітті у Гданську, був винахідником прототипа маятникового годинника, конструктором телескопів, автором перших карт місяця. Похований Ян Гевелій у Костелі Св. Катаржини. Так співпало, що антени пульсарного годинника розташували точно над могилою цього знаменитого винахідника.

На жаль, взимку Музей годинників на вежі Костелу Св. Катаржини не працює, тому ми його не відвідали. У сезон з травня по вересень у музеї можна побачити не тільки пульсарний годинник, а й багато раритетних механізмів вежевих годинників, починаючи з XIV століття. Крім того, тут відкрито оглядовий майданчик. З висоти 50 м можна помилуватись Старим містом Гданська. Вартість квитка: 10 зл – дорослий, 5 зл. – дитячий/студентський.

У XIV столітті тевтонські лицарі побудували у Гданську канал Радуні, щоб постачати воду у міські захисні рови міста й забезпечити населення питною водою. Також проточна вода була головним джерелом енергії для середньовічних мануфактур та млинів. На каналі Радуні знаходиться Великий млин (Wielki Młyn) – це найбільший у Європі середньовічний промисловий завод.

Підприємство збудовано у XVст, працювало до 1945 року. Води канала протікають з обох боків млина, колись тут було встановлено аж 18 дерев’яних коліс, що забезпечували енергією потужне виробництво. Wielki Młyn працював цілодобово і виробляв за рік десятки тон пшениці, жита й солода для місцевих пивоварень. Частина приміщень використовувалась як склади продукції. Трохи далі по каналу Радуні, за Костелом Св. Катаржини, розташований Малий Млин, що використовувався як додатковий склад і млин. Сьогодні будівля Великого Млина належить Історичному музею Гданська.

Біля Великого Млина на каналі Радуні побачили красивий типово “пруський” фахверковий будиночок. Це житло мельника, що було зведено у XIX столітті. Оригінальна будівля не збереглась після війни, відновлена у 1997 році.

Навпроти Будинку Мельника на каналі Радуні – середньовічний Хлібний міст. По ньому колись возили хліб й борошно, адже він знаходиться біля млина. Звідси й назва.

Сьогодні стародавній Хлібний міст називають ще Мостом Кохання.

Поруч з Великим Млином – затишний парк. Тут встановлено Пам’ятник Яну Гевелію, можна знайти Мерідіан, посидіти на “Інтернетовій лавочці”. Біля парку, Хлібного моста і каналу Радуні, на вул Korzenna 33/35, височіє колоритна Ратуша Старого міста – Ratusz Staromiejski. (Як вже писав вище, у Ґданську кілька ратуш). Цікаво, що Ратуша Старого міста на 200 років молодша за Ратушу Головного міста. Дерев’яна ратуша на цьому місці з’явилась у XIVст. і була перебудована у 1589 році. Ratusz Staromiejski – одна із небагатьох будівель, що вціліла після Другої світової війни. Зараз в ній знаходиться Прибалтійський культурний центр.

У Ратушу Старого міста – вільний вхід. Про неї знають мало туристів. Тут можна побачити оригінальні старовинні інтер’єри.

За 10 хвилин ми дійшли до вокзалу. Залізничний вокзал Гданська – Gdansk Głowny – красива старовинна будівля з червоної цегли, зведена у 1900 році. Звідси ми поїхали у місто Сопот на перше побачення із Балтійським морем. Про нашу поїздку до Сопота читайте тут:

Парк Оливський.

Парк Оливський- Park Oliwski. На зворотньому шляху з Сопота вийшли на зупинці Oliwa. Колись це було окреме місто, тепер – мальовничий район Гданська. Тут розташований красивий історичний Park Oliwski. Він був заснований як монастирський сад у XII столітті і належав ордену цистерціанців. Їх називали ще “білими ченцями”, через колір одягу. За статутом цього ордену, ченці не могли користуватись чужою працею та володіти селянами. Аскетичне життя, робота в полі й саду була обов’язком цистерціанців. Вони володіли великою кількістю земель, які обробляли своїми силами. У Оливському саду вирощували городину, фрукти, а в оранжереї росли лікарські трави. Монастир був потужним релігійним, науковим, економічним і культурним центром.

Благородні лінії французьких парків, екзотичні дерева й квіти, таємничі гроти, альтанки, мостики й канали з’явились тут у XVIII столітті. Кажуть, Park Oliwski проектував той самий дизайнер-садівник, що і парк у Версалі. Після Другої світової війни парк був відновлений. Це чудове місце для спокійних прогулянок. У Оливському парку є Пальмова оранжерея, Ботанічний сад, мальовничі стави, альтанки, гроти, водоспади, оригінальні скульптури. У Старому (XV ст.)та Новому (XVIII ст.) Абатських Палацах відкриті Етнографічний музей та Музей сучасного мистецтва, філіали Національного музею Гданська. Ворота парку зачиняються на ніч, оранжерея та сад працюють з 9-00 до 17-00. У центр міста до зупинки Brama Wyzynna повертались на трамваї № 2, хотілось роздивитись вечірні “нетуристичні” райони Гданська. У дорозі – 40 хвилин, міською залізницею SKM буде швидше.

Ввечері парк Оливський сяє вогнями. Щороку, напередодні Різдва, у ньому встановлюють знамениту різдвяну ілюмінацію. Казкові інсталяції вражають, дарують радісні емоції, теплі передчуття свята й чарівної казки. Цікаво було б прогулятись тут вдень, у теплу пору року.

Поруч з парком височіють шпилі готичного Оливського кафедрального собору -Archikatedra Oliwska, 1594 року. Це головний храм Римо-католицької церкви Гданська, що має назву Базиліка Святої Трійці, Пресвятої Богородиці та Святого Бернара. Поруч знаходиться старовинна будівля Духовної семінарії.

Монастир на цьому місці побудований в кінці ХІІ столітті. З його появою пов’язана старовинна легенда. Поморський князь Собеслав під час полювання в місцевих лісах був поранений диким кабаном. Його врятував ченець-відлюдник. Вночі князю наснилась людина, що сяяла, з оливковою гілкою в руці. Собеслав сприйняв цей сон як знак Божий і побудував на цьому місці монастир цистерціанців. А місцевість отримала назву на честь оливкової гілки. Гарна легенда! Але історія стверджує, що князь Собеслав насправді не приймав хрещення, а цистерціанський монастир на цьому місці заснував у 1186 році його син, поморський князь Самбор I. Звідки тоді назва “Олива”?!

Оливський Собор називають ще “кашубським Вавелем”. Тут, у мраморному саркофазі, знаходиться родова усипальниця Грифитів – князів, герцогів, королів Померанії, які заснували монастир і правили на цих землях майже 500 років.

У соборі встановлено три органи XVIII cт. Разом вони мають 7876 труб різних розмірів. Влітку у соборі проходить щорічний Оливський Міжнародний фестиваль органної музики. Органні концерти можна відвідати безкоштовно у будні дні о 12-00, у неділю о 15-00. Вечірні меси – о 18-00. (ми були ввечері).

У великого органа Оливського Собору є цікава особливість. Вперше ми побачили, як під час гри рухаються фігури, якими прикрашений старовинний інструмент: янголи грають на золотих трубах. Неймовірно – багате, глибоке звучання органу вражає, до мурашок на шкірі.

Ми були ввечері під час служби, тому не фотографували. Є тільки кілька світлин, що встигли зробити перед початком меси. Собор дивовижно гарний.

Гданськ. День другий.

В цей день ми запланували: прогулятись “кліматичною” вулицею Маріацькою, набережною Мотлави з портовим краном Журав, побувати у Музеї Другої світової війни і на острові Олов’янка, спробувати кашубську кухню, ввечері – розважитись на Різдвяному ярмарку. Зранку зарядив дощик. Зробили традиційне сімейне фото на площі Długi Targ.

Вулиця Маріацька, Mariacka, знаходиться позаду від Маріацької Базиліки і завершується Маріацькими воротами. Щоб її знайти – пройдіть у цю старовинну арку.

Маріацька – одна з найромантичніших вулиць міста. Кажуть, що у будинку №1 у 1529 році Миколай Коперник таємно зустрічався з юною Анною Шилінг. У середні віки, за часів “Золотого століття” – періоду розквіту Гданська, тут селились багаті торговці й ювеліри. Зводили для себе вишукані будинки з ґанками, що прикрашені кам’яними гаргульями. Цікаво, що це єдина вулиця міста, на якій збереглись всі ґанки. Уявляю, як в теплу пору року на них виходили посидіти родини, грались діти. Така гданська архітектура дуже нагадує голландську. І це не дивно, адже портові міста завжди були багатонаціональними, тут перетинались традиції і культура різних народів.

Кам’яні Гаргулі – архітектурна фішка Гданська. Так у старовину декорували водостоки будинків. Виглядало дуже ефектно, коли із роззявлених пащ кам’яних левів, драконів, чудернацьких морських істот лились потоки дощової води. Зараз такі водостоки втратили свою функціональність, але чудово прикрашають місто.

Маріацька вулиця була практично зруйнована у 1945 році, під час обстрілу радянською армією вже звільненого міста. (Старе фото знищеної вулиці я розміщав вище у розповіді про музей Ратуші Головного міста). Вулицю відбудували після війни. Сьогодні тут розташовані ресторани та ювелірні крамниці, у яких продаються вироби з бурштину. Суттєвим плюсом є відсутність натовпів туристів. Затишна, тиха і дуже “кліматична” вуличка!

Маріацькі ворота – Brama Mariacka – ще одні “водні ворота” Гданська. Готична брама була зведена для захисту міста у 1484 році. Зруйнована у 1945 році, відновлена у 1960-х роках. Сьогодні тут розміщені експозиції Археологічного музею Гданська. Ворота з боку набережної Мотлави прикрашають герби Речі Посполитої та Королівської Пруссії, а з боку вулиці Маріацької – герб міста Ґданська, що тримають два леви.

Вийшли на набережну Długie Pobrzeże – романтичне місце прогулянок місцевих мешканців і туристів. Тут багато ресторанів, крамниць, кав’ярень. В теплу порку року по річці ходять прогулянкові кораблі, катери, місцевий громадський транспорт – річкові трамваї. Всі старовинні водні ворота Гданська виходять до мальовничої набережної Мотлави. Вона була “героєм” багатьох кінострічок, серед яких “Ставка більше за життя”, “Викрадач веселки”, “Крик джерлянки” – фільм, знятий на основі оповідання Гюнтера Грасса, кашуба за національністю, що народився у Гданську.

На набережній височіє Портовий кран “Журав” (Zuraw) – один із найбільших середньовічних портових кранів Європі. Збудований у XV столітті. Міг підняти вантаж вагою до 4 тон на висоту 11 метрів, встановити щогли на кораблі – все за допомогою конструкції з двох великих дерев’яних коліс- підйомників, що приводились у рух робітниками. Zuraw також виконував функцію водних воріт – захищав вхід у місто з боку Мотлави. Сьогодні тут розміщений філіал Національного морського музею. Поруч з великим Журавом встановлено міні-макет.

Зовні старовинний кран виглядає як велетенська міфічна істота – вид з острова Олов’янка.

Поруч з Журавом знаходиться Морський культурний центр – філіал Національного Морського музею. Тут розмістився оригінальний інтерактивні експозиції, які називають сучасним освітнім центром у галузі суднобудівництва, морських технологій, навігації, археології. Квиток на інтерактивну виставку “Люди – човни -порти” коштує: 8 зл – дорослий та 5 зл. – дитячий. Понеділок, як і майже у всіх музеях Гданська, вихідний.

Лебедина Вежа – прикрашає набережну міста. За часів лицарів Тевтонського ордену на цьому місці стояв Рибальский бастіон з вежею. Після того як хрестоносці покинули Гданськ, всі збудовані ними споруди місцеві мешканці розібрали і зруйнували. Кругла вежа з’явилась тут у XV столітті як частина фортифікаційних укріплень, була пунктом спостереження. Відновлена після війни у 1960-х роках. Поруч з старовинною вежею звели сучасний готель Hilton Gdansk.

У підніжжя Лебединої вежі з давніх-давен торгували свіжою рибою, яку привозили на човнах рибалки. Тому сьогодні ця вулиця має назву Рибний ринок.

Навпроти, посеред річки Мотлави, – Острів Олов’янка . У Середні віки це була важлива частина гданського порту. Тут розміщались сім великих зерносховищ, у яких зберігались зерно, сіль, жорна, залізо. У 1597 році сюди перенесли сховище олова. З тих пір острів називається Олов’янка. Частину старовинних зерносховищ зайняли експозиції Національного Морського музею, одного з найкращих у цій галузі.

Поруч – старовинний корабель-музей “Soldek” – перший морський корабель, який виготовили у Польщі, на суднобудівному заводі Гданська. Назвали на честь провідного робітника верфі Станіслава Солдека. З 1949 по 1981 рік судно здійснило майже 1500 морських рейсів, побувало у 60 портах світу. Тепер це частина експозиції Національного Морського музею. На жаль, в грудні Солдек був зачинений.

Вигідно придбати комбіновані квитки для відвідування кількох філій Національного Морського музею (Зерносховище, Журав, Морській Центр, Солдек та інші). Ціна комбінованого квитка залежить від кількості музеїв і стартує від 16 зл – дорослий, 10 зл. – дитячий квиток.

В одному з сховищ відкрили сучасний тризірковий готель Hotel Królewski.( на фото праворуч). Колишню електростанцію, що працювала на острові майже 100 років, з 1897 по 1996 рік, перебудували у Польську Балтійську філармонію ім. Фредеріка Шопена. Перший концерт у ній відбувся у 2002 році.

Музей Другої Світової війни.

Оригінальну скляну будівлю Музею Другої світової війни видно здалеку. Від набережної Мотлави до нього йти пару хвилин. Музей масштабний, цікавий, інтерактивний. Це одна з найбільших сучасних експозицій у світі, що приурочена темі війни. Гданськ – місто, у якому розпочалась Друга Світова війна. 1 вересня 1939 року війська гітлерівської Німеччини напали на гарнізон півострова Вестерплатте. Музей розповідає про довгий трагічний період боротьби польского народу проти фашистської окупації, а потім проти комуністичної диктатури. Музей дуже нас вразив.Квиток для дорослого коштує 23 зл, дитячий/студентський – 16 зл. Сімейний квиток – 55 злотих (14 євро).

У музеї кожен відвідувач може дізнатись про диктаторські режими, війну, її початок і перебіг, долі людей. Тут багато інтерактивних моніторів з наочною інформацією, демонструються фільми, в експозиції представлені документи, світлини, предмети й особисті речі того періоду.

Особливо вражають зали, що ніби переносять тебе у часі – “занурюють” у ситуацію й атмосферу тих страшних подій. Ось вулиця мирного “передвоєнного” міста Гданськ.

А в цьому залі ти опиняєшся посеред вулиці, яку розбомбили танки.

Бомбосховище.

Як розповісти маленький дитині про війну. Дуже емоційна дитяча виставка “Подорож у часі”. Одна кімната звичайного мешканця Гданська у різні періоди війни: до, під час і після. Продумана кожна деталь: вбранство кімнати, вид з вікна, календар з датою на стіні.

Після музею знову трохи прогулялись набережною Мотлави й островом Олов’янка. Їх з’єднує розвідний пішохідний місток. Сьогодні тут багато людей. Біля філармонії встановили велику сцену. Ввечері планується великий різдвяний концерт, який буде знімати польське телебачення. Ми подивились репетицію. До оглядового колеса черги, тож ми вирішили покататись на ньому завтра.

Ось такий вид відкривається з пішохідного мосту – на річку Мотлаву, острів Олов’янка і набережну Długie Pobrzeże.

Лебедина вежа і Рибний ринок.

Оригінальні лавочки – місце для відпочинку на острові Олов’янка з чудовим краєвидом.

Висока цегляна готична будівля з двома вежами – це Brama Straganiarska , Страганярська брама, водні ворота XV століття. Через них ми пройшли на вулицю Straganiarska, щоб дізнатись про ще одну сторінку життя Гданська.

Хто такі кашуби?

На вул. Straganiarska 20 знаходиться Дім Кашубський (Кашубсько-Померанська Асоціація) і ресторан кашубської кухні Таверна Мествін (Tawerna Mestwin). Кашуби – це західнослов’янський етнос, що здавна заселяв польське Поморьє. Вперше в офіційних документах про цей народ згадується у 1238 році, коли Папа Римський Григорій IX назвав Померанського герцога Богуслава І з династії Грифітів – “князем Кашубщини”. Здавна Гданськ є духовним центром кашубів. У багатонаціональному торговому місті за століття перетинались багато народів. Три основних – німці, поляки й кашуби.

Цікаво, що цей корінний народ зберіг свою мову, має власний прапор, герб та гімн, підтримує давні традиції й звичаї. На гербі кашубів – зображення грифона. Це геральдичний знак династії Грифитів – князів і герцогів Померанії, усипальниця яких знаходиться в Оливському Соборі, що називають “кашубським Вавелем”. У березні відзначається День єдності кашубів. Кашубська мова – єдина офіційна регіональна мова у Польщі. На ній спілкуються у побуті, вивчають як додаткову у школі, видаються книги та газети, виходять теле і радіопередачі. Відомі кашуби – письменник Гюнтер Грасс, Лех Бадковський, політик Дональд Туск.

По рекомендації нашої знайомої ми відвідали ресторан кашубської кухні. Названий він на честь Мествіна – останнього князя Померанії. Тут можна спробувати кашубські страви й пиво, почути фольклорну музику й мову, побачити костюми й предмети побуту кашубів, придбати автентичні сувеніри. Затишний атмосферний заклад. Ми такі колоритні ресторани любимо найбільше.

Страви смачні, великі порції по доступній ціні. Кашубське пиво теж сподобалось.

На сусідній вуличці побачили крамницю з кашубськими сувенірами. Це оригінальна кераміка, розпис по склу, одяг з традиційною кашубською вишивкою – традиційні подарунки, які можна привезти з Гданська.

У невеликому парку на розі вулиць Świętojańska та Grobla встановлено Пам’ятник Святополку ІІ Великому – князю Східної Померанії, що правив цими землями у XII столітті. Його ще називають Святополк ІІ Гданській. В руці він тримає закон про надання Гданську прав міста. Це стало поштовхом для стрімкого розвитку Гданська.

Святополк славився як благодійник. Він сприяв становленню християнської віри. З Кракова привіз ченців домініканського ордену і віддав їм землі у центрі Гданська. Позаду пам’ятника – одна з найстаріших і найважливіших в історії Гданська церков – домініканська Базиліка Св. Миколая. Спочатку на її місці спорудили невелику каплицю. Згодом звели храм і монастирський комплекс. Покровителем церкви обрали Св. Миколая – охоронця моряків і торговців. Для того щоб зібрати кошти на будівництво, у 1260 році ченці Домініканського ордену влаштували великий ярмарок, на якому продавали свої вироби. Відтоді щороку в кінці липня у Гданську проходить знаменитий Ярмарок Св. Домініка. Уявіть собі, цій традиції більше 750 років!

Одна з найцінніших пам’яток Базиліки Св. Миколая – могильна плита лицаря Каспера Вульфштейна XIII ст, що знаходиться у каплиці заснованій лицарями Тевтонського ордену. Храм дивом вцілів під час артилерійських обстрілів міста радянською армією у 1945 році. Після війни у ньому з’явилась цінна реліквія – середньовічна ікона Пресвятої Богородиці, яку привезли зі Львову ченці-домініканці.

Вечірній Гданськ і Різдвяний Ярмарок.

Взимку темніє рано. Гданськ у світлі ліхтарів та різдвяної ілюмінації особливо романтичний й загадковий. Приємно пройтись його вуличками і площами. Чудово виглядає вулиця Grobla з колоритними будинками, Королівською каплицею та Маріацькою Базилікою.

Королівська Каплиця зведена у 1681 році для католицької громади міста за підтримки короля Речі Посполитої – Яна III Собеського. Навпроти неї – Фонтан Чотирьох Кварталів. Чотири леви – це чотири історичні квартали Гданська: Szeroki, Wysoki, Rybacki i Kogi. Оригінальний фонтан встановлено десять років тому на місті старовинного колодязя. Взимку він не працює, а влітку біля підсвіченого різними кольорами фонтану весело діткам і дорослим.

На вулиці Святого Духа 45/47 знаходиться будинок з пам’ятною таблицею. На його місці колись стояв дім, у якому народився і провів перші 5 років дитинства знаменитий філософ Артур Шопенгауер. Він відомий глибоким песимізмом у своїх філософських творах. Цікаво, цей будинок навмисно пофарбували у темний, похмурий колір, як і все вчення філософа?

Вулиця Пивна закінчується розкішною будівлею колишньої Великої Збройової палати XVII століття. Колись це був один з найгарніших арсеналів у світі. Колодязь біля входу використовувався для того, щоб витягати з погребів збройовні порох та боєприпаси. Сьогодні у будівлі розміщається Академія образотворчих мистецтв.

У історичних залах першого поверху проходив Різдвяний ярмарок народних ремесел та handmade.

Біля Вижиної Брами знаходиться елегантна будівля Національного банку Польщі. Вона, на відміну від усього міста, вціліла під час артилерійського обстрілу Ґданська радянськими військами. Чому? У період німецької окупації у цьому будинку розміщався банк нацистів. Радянські війська сподівались знайти тут фінанси третього рейху. Це врятувало красиву старовинну будівлю. Але надії не справдилися. Банк виявився порожнім. Після війни палац продовжив служити за призначенням.

Біля Торговельного центру “Форум” також вирує різдвяний ярмарок. Встановлено велику гірку, на якій можна спуститись на санчатах. Святковий настрій дарує яскрава ялинка, різдвяні прикраси, різнокольорова ілюмінація, аромати смаколиків, глінтвейну, апельсинів й кориці.

На Вугільному ринку – головний Різдвяний ярмарок Гданська. Ввечері тут багато дорослих і дітей. Панує радісна святкова атмосфера. Все навколо у передчутті дива й нових надій.

На Вежі Тортур двічі на вечір можна побачити казкове дійство – новорічну 3D анімацію. Ось як це виглядає:

На Гданському Різдвяному ярмарку – ятки з виробами народних майстрів, фудкорти з стравами різних народів світу, каруселі, веселі атракції, оригінальні фотозони. Казково і цікаво!

Дотримались давньої європейської традиції – поцілуватись під різдвяною омелою)))

Останній вечір ми провели у пабі Browar Piwna, який знаходиться на вулиці Piwna 50/51. У Гданську давні пивні традиції. Тут варять пиво ще з часів середньовіччя. Навіть вулиця називається Пивна. У місті багато пабів. Тож ми продегустували місцеве крафтове пиво.

Гданськ. День третій.

У нас залишилось півдня на знайомство з пам’ятками Гданська. Ми запланували відвідати за чей час Європейський центр Солідарності (чи не єдиний музей міста, що працює взимку у понеділок) і покататись на оглядовому колесі на острові Олов’янка.

Біля наших апартаментів Apartments Orange Dream на вулиці Bogusławskiego 1 знаходиться сучасний Гданський театр Шекспіра. Це єдиний у континентальній Європі театр такого типу. Зовні – незвичні готичні форми і чорний колір, що викликали багато критики у мешканців Гданську. А всередині – інтер’єр дерев’яного старовинного театру. Дах будівлі відкривається, тож тут проходять вистави й концерти під зоряним небом. У театрі є кілька сцен з унікальною системою зміни простору – актори можуть бути навколо тебе, а не просто окремо на сцені. Такий сучасний формат вистави дозволяє глядачу відчути повне занурення у події, стати їх активним учасником.

З 1610 року на місці театру була Школа Фехтування. У ній відбувались перші вистави у місті. З Англії приїздили актори з найновішими виставами Шекспіра. Так Гданськ став “шекспірівськім містом”. У 1646 році у Школі Фехтування поставили першу у Гданську оперну виставу. Через 100 років стару дерев’яну споруду знесли і звели тут перший у місті театр “Дім Комедії”. Дуже символічно, що сучасна Шекспірівська будівля зведена на його фундаменті. Сьогодні Гданський театр Шекспіра – це сучасний багатофункціональний центр мистецтв. Тут проходять вистави, концерти, фестивалі, виставки, конференції. Для туристів проводяться екскурсії. Театр є організатором єдиного у Польщі щорічного Шекспірівського фестивалю, що відбувається в кінці липня – на початку серпня.

Європейський центр Солідарності (ECS) – сучасний музей, приурочений історії незалежної профспілки і антикомуністичного руху “Солідарність” визволенню країни від комуністичної окупації. У 1980 році під керівництвом майбутнього президента Польщі Леха Валенси на Гданській суднобудівній верфі почався масовий страйк. З цього почалась мирна демократична революція у Польщі, яка дала поштовх до змін у країнах Східної та Центральної Європи. Центр Солідарності зведений на місці Суднобудівного заводу Гданська.

Це також освітній і науково-дослідницький заклад. Тут проходять лекції, виставки, зустрічі громадян. У центрі є бібліотеки, архіви, конференц-зали. На даху облаштована велика тераса, з якої відкривається краєвид на місто й гданський порт. Квиток для дорослого коштує – 20 зл, для дитини/студента – 15 зл. У вартість квитка включено аудіогід на 9 мовах. Працює щоденно з травня по вересень. З жовтня до квітня вихідний – вівторок. Можна дістатись пішки за 10 хвилин від залізничного вокзалу Гданськ Гловний, або на автобусі чи трамваї – зупинка Плац Солідарності.

Тут мали бути світлини з Європейського центру Солідарності, але…

На жаль, нам довелось скасувати візит у Європейський центр Солідарності . Ми витратили багато часу на “квест”, який нам підкинула авіакомпанія Ryanair. На зворотній рейс ми реєструвались через мобільний додаток. Три реєстрації пройшло, а один посадковий талон з 4-х (чогось?!) потрібно було роздрукувати. Через цей папірець нам довелось добряче побігати – інтернет-кафе зачинено, на Головпоштамті таку послугу не надають. Але завдяки “квесту” ми зайшли у відділення Польскої Пошти на вул. Длуга. Обставини у мандрівках можуть змінити плани, але це буває на краще. Ми знайшли неймовірно атмосферне місце у Гданську. Донечка надіслала додому листівку з Гданська – така в неї колекція сувенірів з подорожей.

Знайшли магазин електроніки поруч з Маріацькою Базилікою. Там погодились нам допомогти. Тож якщо вам потрібно роздрукувати посадковий талон на рейс, звертайтесь у крамниці електроніки, у яких є послуги ксероксу та друку.

Біля Маріацької Базиліки вулиця Пивна переходить у колоритну вуличку Хлібницька (Chlebnicka), що прямує до набережної. Так само як інші вулички Головного Міста вона закінчується брамою.

Brama Chlebnicka – ще одні водні ворота Гданська, найстаріші серед існуючіх і єдині, що збереглись після війни. Зведені у першій половині XV століття. На Брамі збереглись унікальні старовинні герби. З боку вулиці Chlebnicka – давній герб князів Померанії з династії Собеславичів у вигляді лілії, звідси друга назва воріт – “Брама лілії”. З боку річки Мотлави – герб Гданська без корони. Таким він був за часів правління тевтонського ордену, до 1457 року.

На острів Олов’янка до оглядового колеса вирішили прогулятись через Острів Складів –Wyspa Spichrzów. Перейшли Зелений міст, навпроти Зеленої Брами. На острові Spichrzów зараз ведеться активне будівництво. Продовжується відновлення зруйнованих під час Другої світової війни споруд. З одного боку центральної вулиці острова – ось такі ошатні, поверненні до життя будинки.

В кінці вулиці – відреставрована Brama Stągiewna з вежею, частина міських укріплень початку XIV ст.

З іншого боку острова ще ведуться будівельні роботи. На основі вцілілих після війни стін складів створюються нові будівлі.

Набережна Мотлави на протилежному від острова березі. По ній пройшлись до мосту на острів Олов’янка.

Оглядове колесо AmberSky – ще одна цікавинка Гданська. Висота – 50 м. Вартість – 28 злотих, дитячий квиток – 18 зл. Час катання – 15 хвилин, або 3 повних оберта колеса.

Погода в цей зимовий день трохи вередувала: то дощ, то сонечко. Краєвидами Гданська милувались крізь краплі дощу на склі кабіни)).

З колеса гарно видно зруйновані будинки – спогад про страшну війну. Гданськ ще й досі оговтується після бомбардування 1945 року. Ведеться будівництво, але деякі споруди чекають своєї черги на відновлення.

Гданськ відроджує свій унікальний стиль, обличчя й славу ганзейського міста. Добре, що містяни цінують й шанують свої традиції, докладають великих зусиль до їх відновлення. Це варто поваги! Історичний центр з відновленою середньовічною гданською архітектурою приваблює сьогодні туристів зі всього світу. Вийшло сонечко і посміхнулось нам на прощання. Гданьск особливо гарний у сонячних променях.

Пообідали у Pierogarnia u Dzika на вул. Пивна. В Україні – вареники, а у Польщі – піроги. Моє кулінарне відкриття з Ґданська – новий смак вареників/пірогів. Вперше скуштував піроги з дичиною, з гречкою та беконом, з курятиною та волоським горіхом (цікавий смак – сподобався).

На десерт зайшли у Цукерню Sowa на вул. Длуга. Тут затишно й атмосферно. На такій солодкій приємній ноті ми сказали Гданську: “До побачення!”

Ось таким ми побачили Різдвяний Ґданськ – кліматичний, колоритний, цікавий. Місто, у яке закохуєшся з першого погляду. Ми не встигли відвідати всі його пам’ятки й цікаві місця. Зимова подорож має свої особливості: рано темніє, скорочений день роботи у музеях, багато туристичних атракцій (оглядові вежі, кораблі, музеї під відкритим небом) взимку зачинено. Проте святкова різдвяна атмосфера Гданська дарує передчуття дива й казки. Ми у захваті від Гданська!

Що ще можна подивитись у Гданську: Нewelianum – цікавий інтерактивний музей експериментів; Градська гора – на ній збереглись фортифікації з часів наполеонівських війн; Гданській Зоопарк; на річковому трамваї або круїзному кораблі у теплий сезон можна дістатись до півострова Вестерплатте (місця початку Другої світової війни) або Гданського Маяка. А ще Гданськ – це мальовничі парки, старовинні храми, колоритні вулички, художні галереї, сучасні мурали у житлових районах, пляжі на Балтійському морі.

З Гданська цікаво з’їздити у Сопот з Кривим Будиночком і найдовшим молом у Європі, більше читайте тут:

Побувати у Гдині з історичними кораблями на набережній і Акваріумом. Пізнавальною буде мандрівка залізницею у місто Мальборк в 60 км від Гданська. У ньому знаходиться Замок Тевтонського ордену XIII століття – найбільший цегляний середньовічний замок у світі.

Сподіваємось, наш звіт про подорож допоможе Вам у плануванні мандрівки до Гданська.

Бажаємо яскравих подорожей!

Щиро дякуємо п. Марті Коваль за приємну зустріч і цікаву розповідь про Гданськ.)))

Booking.com

Новинка! Бажаєте заощадити свій час у підготовці до подорожі? Отримайте наш авторській путівник з готовими маршрутами по місту. Дізнайтеся більше на цій сторінці: