Інший Кам’янець-Подільський. 10 цікавих місць.

Що подивитись в Кам’янці-Подільському, крім популярних туристичних пам’яток. Як побачити “інший” Кам’янець:  атмосферний, романтичний, творчий, історичний, мальовничий? Освіжитись під водоспадом, надихнутись творчістю художників, пройтись по хиткому підвісному містку над річкою Смотрич, погуляти по дну Смотрицького каньйону, загадати бажання під старовинними брамами, відчути атмосферу старих вуличок подільського міста. У цю поїздку ми відкрили для себе  “інший” Кам’янець-Подільский, тож розповімо вам про 10 цікавих місць і маршрути поза туристичним центром міста.

Найбільше туристів і черг в Кам’янці-Подільському – біля фортеці та в Старому центрі біля Ратуші. Особливо на вихідні та у високий туристичний сезон. Але варто лише зробити кілька кроків в сторону, на другоряду вуличку Старого міста, і ти опиняєшся зовсім в іншому Кам’янці. Тут немає натовпів, лише поодинокі перехожі: місцеві мешканці або такі ж допитливі туристи)). Ділимось досвідом, цікавими місцями і кількома цікавими маршрутами поза популярними туристичними локаціями Кам’янця.

10 цікавих місць Кам’янця-Подільского.

Про основні, найпопулярніші туристичні пам’ятки міста ми писали в окремій статті-путівнику. Читайте:

=== Кам’янець-Подільский — місто сонця. Що подивитись за один день. 

Музей Старожитностей.

Музей археології Поділля з унікальною колекцією язичницьких ідолів. Розташований поруч з площею Вірменський ринок. Музей розміщений у старовинному Будинку Вірменського єпископа (колишньому торговому домі). Це пам’ятка архітектури XV-XVIII століть. Тож сюди варто зайти хоча б заради самобутньої атмосфери старого колоритного подільского палацу. Вхід у будівлю через вишукану арку, прикрашену порталом з білого каменю з рослинним візерунком. Цей в’їзд у маєток добудовали у XVIII столітті.

Внутрішній Двір Музею старожитностей – оригінальне місце з особливою енергетикою. І не тільки через розміщену тут історичну експозицію язичницьких дохристиянських ідолів. Маєток є представником рідкісної для Старого Кам’янця архитектури. Адже у XIX столітті у місті було лише кілька садиб із власним садом у внутрішньому дворі. Будинок Вірменського єпископа відреставрували, повернули йому вигляд XVIII століття. 

У 2001 році у старовинній будівлі відкрили Археологічний відділ історичного музею-заповідника. Музей старожитностей невеликий, проте цікавий. Тут є 4 зали, оформлені як житла давніх епох, та експозиція ідолів у дворі музею.

У внутрішньому дворі – добре збережена Дзвіниця Святого Степаноса з сусіднього комплекса Вірменського костелу.

Квиток коштує 40 грн. Години роботи: щоденно 9-00 – 17-00. Адреса: вул. Іоанно-Предтечинська 2. До речі, в той час, коли у касу фортеці стояла величезна черга (липень, вихідний), я в музеї була єдиним відвідувачем.

Вірменський костел Святого Миколая.

Неймовірно атмосферне місце. Ажурна кована брама вражає витонченістю і якоюсь небесною легкістю візерунку. Особливо на контрасті з важким мурованим камінням. Не можна відвести погляд від цієї краси.

У дворі костелу можна побачити залишки стін і фасадного порталу, фундаменти старовинного вірменського храму і високу Дзвіницю Святого Стефана. Храм зведений у XV столітті у візантійському стилі. Довгий час він був головним храмом вірменської громади міста. Великий комплекс будівель з храмом, дзвіницею, торговими рядами, архівом, Будинком єпископа оточував міцний кам’яний мур.

Високу 5-ти ярусну Дзвіницю Святого Стефана вимуровали у 1565 році. Цікаво, що Дзвіниця виконувала функцію релігійної споруди і водночас могла бути оборонною вежею. Адже мала стіни товщиною майже 3 метри, на верхніх ярусах вікна-бійниці і 4 невеликі вежі на найвищому ярусі. Висота дзвіниці 38 м.

З XVI до XVII століття Миколаївська церква була вірмено-григоріанською. У 1666 році храм став вірмено-католицьким костелом, тут вперше відбулась служба за католицьким обрядом. Через 6 років, у 1672 р., Кам’янець захопили турки і частково зруйнували храм. У вцілілій Дзвіниці Святого Стефана, під час 27-річного панування османів, вірмени обладнали капличку. Руїни костелу простояли майже сотню років, доки вірменьска громада міста вирішила відновити колись величний храм. Однією з головних святинь костьолу була візантійська Ікона Пресвятої Богородиці Вірменської X століття. Фасад костелу прикрашала скульптура Діви Марії.

У 1919 році костел було закрито, а цінні релігійні реліквії вивезені з храму. У 1930-х роках совєти зруйнували храм. Тільки Дзвіниця Святого Стефана збереглась з тих часів, єдина зі всього комплексу костелу.

Адреса: вул. Вірменська 1. Вхід вільний.

Музей-майстерня пам’яті Бориса Негоди.

На старовинній вуличці колись вірменського кварталу, у старій колоритній будівлі XIX століття розмістились Музей-майстерня пам’яті Бориса Негоди і діюча майстерня художників – родини Володимира та Ольгі Бучковських.

Тут панує особлива творча атмосфера. В цій майстерні до 2020 року працював батько пані Ольги – відомий український художник-графік, скульптор, живописець Борис Михайлович Негода, Член Національної спілки художників України, Заслужений художник України. Його виставки проходили в багатьох містах України, США, Румунії, Болгарії, Австрії, Німеччини. Роботи художника зберігаються в художніх галереях і краєзнавчих музеях Кам’янця-Подільского, Чернівців, Хмельницького, в Музеї Гетьманства в Києві, Музеї Тараса Шевченко в канадському місті Торонто.

Родина доньки зберігає пам’ять про неймовірно талановитого батька. У Музеї зберігся його кабінет-майстерня, особисті речі, унікальні картини, що запам’ятовуються і зберігають свої таємниці. Це місце надихає і вражає. Діти Бориса Михайловича, донька Ольга і син Андрій, а також маленька онука, продовжують творчу справу батька і дідуся.

Ми познайомились з родиною доньки Бориса Михайловича Негоди. Вони відкрили нам свій творчий простір, провели екскурсію музеєм-майстернею і зачарували своїми роботами. Пан Володимир Бучковський – художник- графік, викладач, працює з гравюрами. Його витончені гравюри виготовлені в техниці офорт, меццо-тинто.  Пані Ольга Негода-Бучковська – майстриня витинанок. У 12 років вона втратила зір і почала навчатись мистецтву витинанки. Сьогодні пані Ольга відновлює давні народні традиції витинанок та працює в нових сучасних техніках. Її роботи – це цілий Всесвіт.

Роботи художників родини Бориса негоди можна побачити в художній галереї Кам’янця-Подільського, в художніх галереях різних міст України, в приватних колекціях за кордоном. Варто відчути Кам’янець творчий, але при цьому “інший”. На нашу думку, бачити роботи митців в галереї – це одні відчуття, а знайомитись з художниками, їх роботами у справжній майстерні, спілкуватись в гостинній творчій атмосфері – це запам’ятовується і дійсно вражає.

До речі, з двору майстерні відкривається чудовий краєвид на Смотрицький каньйон і Різницьку (Кравецьку) башту, частину фортифікацій Старого Кам’янця.

Візит до Майстерні художників за попередньою домовленністю. Адреса: вул. Довга. Контакти: телефон пана Володимира +380673140838, телефон пані Ольги +380673140828. Дякуємо громадський діячці Тетяні Сметанюк за організацію відвідин майстерні.

Руська Брама.

Руська Брама є частиною комплексу фортифікаційних споруд Старого Кам’янця XV-початку XVI століття. Разом з Нижніми польськими воротами і шлюзом під Замковим (Турецьким) мостом в 1550-ті роки вона була об’єднана в унікальну гідротехнічну оборонну споруду. Адже в Кам’янці атаки ворога колись відбивались також за допомогою вод річки Смотрич. Оборонні стіни обох воріт, Руської та Нижньої Польської Брами, були колись побудовані, як гребля, поперек каньйону. На них були встановлені дубові шлюзи в місцях течії річки.

У разі нападу вода надходила через шлюзи Польської брами в каньйон. Коли шлюзи Руської брами були закриті, рівень води піднімався і виходила додаткова водна перешкода для ворога. А якщо напад був раптовими, то спочатку ворота швидко відкривалися, нападники туди забігали, а потім так само ворота швидко закривалися і пускалася вода через шлюзи. Виходила водна пастка. На жаль, шлюзи і гребля не збереглися до наших днів.

Назва Брами пішла від передмістя “Руські фільварки”, з боку якого вона була розташована. Колись Руська Брама мала 8 веж, потужний захисний мур, кам’яну греблю зі шлюзами, що поєднувала обидва берега річки. З часом повені зруйнували 4 вежі й греблю. У XIX столітті комплекс Руської Брами був перетворений на господарчі будівлі. До нашого часу збереглась квадратна Надбрамна вежа (в ній були підйомні ворота), поруч чотириярусна Прибрамна вежа, вище на скелі – кругла Вартова вежа. 

Ближче до річки – Прибережна вежа. Сьогодні в комплексі казематів Руської Брами відкрито Музей старовинної зброї.

Адреса: вул. Руська, на березі річки Смотрич. Ми спустились до Руської брами в долину каньйону сходами по вул. Довгій від Старого центра міста, а піднялись у місто по вул. Успенський. По дорозі, на вулиці Руська можна побачити будівлі Казарми фортеці XVIII ст.

Можна також спуститись вулицею Успенською від Замкового мосту, там на Руську Браму є вказівник. Дорога дуже атмосферна: стара бруківка, фортечні стіни з бійницями, ворота.

Музей мініатюр “Замки України”.

Унікальний Музей мініатюр під відкритим небом, у якому створено міні-копії найвідоміших архітектурних пам’яткок України. Разом зібрано 21 копію. Серед них можна побачити копію Підгорецького замку, Кам’янець-Подільської фортеці, Мукачевського замку “Паланок”, Хотинської фортеці, Ужгородського замку, Меджибізького замку, Білгород-Дністровського замку, Луцького замку, Олеського замку, старовинних залізничних вокзалів України.

До речі, цікавим є також Парк Мініатюр у Львові. Читайте про нього в нашій статті:

===Парк мініатюр – маловідома пам’ятка Львова. А також Палац Потоцьких і Музей мистецтва давньої книги.

Ми відвідали Музей мініатюр у Кам’янці-Подільскому вже у сутінках. Хвилювались, що нічого не встигнемо побачити. Але співробітники включили підсвітку і це місце перетворилось на атмосферну казку. Неймовірний краєвид на Кам’янець-Подільську фортецю, майстерно відтворені міні-замки й залізниці, і ми – практично єдині відвідувачі у цю осінню вечірню пору. Це все доповнювали історії та цікаві легенди кожного старовинного замку, які ми слухали в аудіогіді. Тож радимо взяти аудіогід.

Години роботи Музею мініатюр “Замки України”: 9-00 – 21-00, субота й неділя 9-00 – 22-00.

Вартість квитків: 90 грн, діти до 12 років – 45 грн, діти до 6 років – безкоштовно. Аудіогід – 50 грн.

Адреса: вул. Старобульварна 10. Вхід знаходиться на вулиці, що веде з центру Старого Кам’янця до фортеці, навпроти Костелу Св. Трійці Тринітарського монастиря.

Хрестовоздвиженська церква.

У передмісті Карвасари, у підніжжя фортеці, в долині річки Смотрич, можна побачити маленьку дерев’яну церкву. Її гарно видно з Замкового мосту. Це Хрестовоздвиженська церква – найдавніший православний храм в Кам’янці-Подільському. Побудована в XVIIІ ст. на місці старої дерев’яної, що вперше в історії згадувалась у 1672 році під назвою “Церква русинів Св. Хреста на Карвасарах”. Поруч з храмом височіє дерев’яна Дзвіниця, 1863 року.

За переказами, перша дерев’яна православна церква на цьому місці побудована у 1621 році за наказом гетьмана Петра Конашевіча-Сагайдачного. Вона була зведена в кращих традиціях дерев’яного зодчества Поділля і без єдиного залізного цвяха. Поранений після битви під Хотином гетьман вирішив зміцнити стіни замку не тільки каменем, а й вірою. Кажуть, що завдяки цій намоленій століттями церкві вціліла Кам’янець-Подільська фортеця.

А щоб люди бачили це священне місце здалеку і могли помолитися (церква не вміщала всіх бажаючих) на горі Татарвіце, прямо над Хрестовоздвиженської церквою, встановили великий хрест. За радянської влади у церкві був кінотеатр, з екраном на місці іконостасу. Після реставрації у 1988 році старовинну Дзвіницю відокремили від храму. У 1990-х роках у Хрестовоздвиженський церкві відновили богослужіння.

Адреса: вул. Карвасари. Як дістатись: від Замкового мосту донизу ведуть кам’яні сходи, потім потрібно перейти дерев’яний міст, далі – підвісний міст через річку Смотрич. Дорога до церкви – це окрема цікава пригода!

До речі, від Хрестовоздвиженської церкви починається пізнавальний геотуристичний маршрут “Історія Кам’янецьких скель”, створений у 2021 році. Скелі сформувались 427 млн. років тому на дні давнього океану.

Нижня Польська Брама.

Щоб дістатись до цієї унікальної фортефікаційної споруди Старого Кам’янця, потрібно пройти крізь Тріумфальну арку широковідомого Кафедрального Костелу Святих Апостолів Петра і Павла, потім повернути ліворуч і далі потрапити на вулицю Ковальську. Помилуватись видом на фортецю з оглядового майданчика.

Трохи пройтись донизу вулицею Ковальскою і спуститись по старовинним Сходам Фаренгольца. Колись тут була стежка серед скель. На її місці у середині XIX ст. збудували кам’яні сходи. Назвали Сходами Фаренгольца. Звідки така назва? За однією версією, сходи звели за кошти міста, і вони починались біля будинку Фаренгольца. За іншою – відомий подільський лікар Фаренгольц за свій кошт відремонтував сходи. Тепер сходи Фаренгольца є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Нижня Польська Брама – це комплекс фортифікацій XV – початку XVI століття, до якого входили Башти, захисні мури, кам’яна стіна зі шлюзами, перекинута через річку Смотрич, та Башта на протилежному березі річки.  Це була частина унікальної гідротехнічної споруди, що захищала Кам’янець від ворогів. До неї входили Руська Брама (про яку ми писали в цій статті вище) та шлюзи Замкового мосту. Нижня Польська разом з Верхнею Польською Брамою були сторожовими вежами на в’їзді в давній Кам’янець. Інша дорога вела до міста через Замковий міст.

Над річкою Смотрич, на дні Смотрицького каньйону, височіють 2 вежі, а навпроти через дорогу – залишки мурів фортифікаційного комплексу. Надбрамні вежі і Ковальську башту на протилежному березі річки з’єднувала мурована стіна товщиною майже 2 метра і висотою близько 2 метрів.  Вона перетинала річку по діагоналі. У цій стіні знаходились дубові шлюзи, які у разі нападу на місто, перекривались.

Так само як шлюзи на Руській Брамі (що розташовна по інший бік каньйону) та під Замковим (Турецьким) мостом. Води річки Смотрич при цьому затоплювали брід і містки на дні каньйону. Рівень води регулювався за допомогою шлюзів. Завдяки такому захисту Кам’янець ставав неприступною фортецею. Така гідротехнічна система фортифікацій є унікальною у світі. Нижня Польська Брама збереглась лише частково.

Адреса: вул. Старопоштовий узвіз, наприкінці сходів Фаренгольца. До Нижньої Польської Брами можна спуститись також по вулиці Старопоштовій, для цього потрібно пройти повз високу Башту Стефана Баторія, або Верхню Польську Браму.

Верхня Польська Брама.

По бруківці вулиці Старопоштовий узвіз піднімаємось до Верхньої Польскої Брами або Башти Стефана Баторія. Проходимо повз Турецький бастіон, що зберігся з XVII століття.

Верхня Польска Брама збудована у XV-XVI століттях, приблизно 1560-ті роки, на місці старішої міської брами. Її називають також Вітряна, Семиповерхова, Королівська, Кушнірська, Башта Стефана Баторія. Це найбільша вежа у Старому місті Кам’янець-Подільського. Спочатку вона мала 5 ярусів. За короля Стефана Баторія, у 1585 році, башту перебудували й укріпили. Певний час її обслуговував ремісничий цех кушнірів. Звідси так багато історичних назв вежі.

Така висота вежі обумовлена розвитком артилерійської зброї у XVII-XVIII століттях і необхідністю захищати старе місто в нових умовах. Адже протилежний берег каньйону річки Смотрич є досить високим, завдяки чому Кам’янець гарно видно і Старе місто могло легко прострілюватись артилерією ворога. Башня Стефана Баторія мала стояти на заваді планам нападників, а для цього бути вище і поза досяжністю артилерії з іншого берега каньойну. Тож у 1785 році, за правління короля Станіслава Августа, башта “виросла” ще на 2 яруси і стала семиповерховою.

Також в цей час з’явились дві вежі-прибудови. Та, що ліворуч від башти називається Вітряна, адже має постійні протяги. За легендою, коли король проїздив крізь браму у місто, йому вітер зірвав капелюха. Крізь Вітряну браму у Кам’янець потрапляли багато відомих особистостей, серед них Тарас Шевченко.

Над воротами Вітряної вежі було встановлено табличку, що перекладається як: «Року Божого 1585 Королем Польським Стефаном Баторієм збудована, Станіславом Августом, Королем Польським, відновлена та збільшена року Божого 1785»

Якщо пройти ліворуч від башти, можна піднятись на давні стіни Турецького бастіону. Звідси побачити згори каньйон і місто.

Адреса Башти Стефана Баторія: Старопоштовий узвіз, початок вулиці Зарванська.

Атмосферні вулички Старого Кам’янця.

На вуличках Старого міста, які знаходяться лише в кількох десятках метрів від центральної туристичної вулиці, панує атмосфера подільського міста. Криві мощені вулички, кам’яні огорожі старих будинків, оригінальні ворота, аромат яблук і квітів, спів пташок. Варто лише трішки звернути з протоптаних туристами шляхів. Особливо нам сподобались прогулянки по вулицям Довга, Вірменська, Руська, вулиця П’ятницька і Домініканська, вул. Татарська, вул. Зарванська. Тут не потрібен якісь особливий маршрут, просто гуляєш в задоволення, насолоджуєшся атмосферою й спокоєм. Кілька світлин вуличок Старого Кам’янця.

Вулиця Зарванська, тягнеться від Башти Стефана Баторія до площі Польський ринок.На будинку 13 – мурал Симона Петлюри.

Вулиця Довга йде паралельно до вул. Зарванської.

Вулиця Татарська.

Поруч вулиця Петропавлівська.

“Кінематографічна” вулиця П’ятницька.

Сквер Лебедине озеро і Водоспад.

З Старого міста Кам’янця по Новопланівському мосту переходимо на інший берег. З мосту відкривається дивовижний вид на Смотрицький каньйон, потужні високи скелі й середньовічні вежі, що колись захищали місто.

Міський парк – місце для романтичних прогулянок. Був закладений у XIX столітті на скелях Смотрицького каньйону у міському районі Новий План. З парку відкривається чудова панорама на Старе місто і Новопланівський міст. Cкульптура Білої Лані є символом міста Кам’янець-Подільський, про неї йдеться в легенді про заснування міста.

У Міському парку можна прогулятись біля Лебедного озера з романтичними скульптурами, заховатись в тіні оригінальної парасолі, помилуватись граційними лебедями, знайти “Орлине гніздо”, пройтись по містку кохання.

Як знайти водоспад? Вказівника на нього немає (принаймі я ніде на побачила). Ліворуч від Лебединого озера, у долину каньйону ведуть старовинні кам’яні сходи. Коли спустились по ним, зверніть на стежку праворуч і за кілька метрів вийдете до Водоспаду. Він падає зі скель висотою майже 27 метрів. Дуже незвично бачити такий високий водоспад практично в центрі міста. Тут спокійно і атмосферно. У літню спеку приємно освіжитись у прохолодних бризках водоспаду. У Лебединому сквері було дуже багато людей. Не очікувала, що у підніжжя водоспаду побачу лише кілька туристів.

Від кам’яних сходів стежка веде до підвісного містка. З нього відкривається неймовірний вид “знизу” на височезний Новопланівський міст, на скелі каньйону і річку Смотрич. Варто перейти на інший берег. Місток кумедно хитається в такт твоїм крокам, річка шумить внизу. Враження чудові!

Адреса: вул. Троїцька 1. Лебединий Сквер знаходиться поруч з Новопланівським мостом, на протилежному від Старого міста “березі” каньйону, через дорогу від локації з Тролеєм.

10 цікавих місць на мапі. Маршрути.

Прогулянки по 10 цікавим місцям поза туристичний центром Кам’янця ми об’єднали в 3 маршрути.

Маршрут 1.

Вулиця П’ятницька – Музей Старожитностей – Художня майстерня-музей пам’яті Бориса Негоди –  Руська Брама – Музей Мініатюр “Замки України” – Замковий міст – спуск до Хрестовоздвиженської церкви і Підвісного містка.

Маршрут 2.

Тріумфальна арка – Оглядовий майданчик – Сходи Фаренгольца – Нижня Польська Брама – Верхня Польська Брама або Башта Стефана Баторія – Турецький бастіон – вул. Зарванська і вул. Татарська.

Маршрут 3.

Старе місто – Новопланівський міст – Міський парк з Лебединим озером і скульптурами – Водоспад – Підвісний міст.

Відкривати “інший” Кам’янець-Подільський неймовірно цікаво. Ти поринаєш у атмосферу старовинних вуличок подільського міста. Тут так тихо й спокійно. Аж не віриться, що гуляєш в самісінькому центрі Старого міста, де завжди є галасливі натовпи туристів. Сподіваємось, що наша добірка 10 цікавих місць Кам’янець-Подільського допоможе вам дізнатись більше про “місто сонця”, його історію, культуру, природу.

Бажаємо яскравих подорожей!

Ми користуємось в подорожах сервісами:

• Booking.com – наш улюблений сервіс бронювання готелів і апартаментів.

• Skyskanner.com.ua– тут ми шукаємо дешеві авіаквитки серд пропозицій сотень авіакомпаній.

• Infobus – міжнародний сервіс пошуку квитків на автобуси та потяги по Україні та Європі.

• Rentalcars.com – оренда автомобілів в будь-якій країні світу. Порівняння цін на різних сайтах бронювання і пошук найбільш дешевої ціни і вигідних умов оренди.
• Hotline.finance – сервіс онлайн-страхування: туристична медична страховка, зелена карта “Green card”, ОСАГО, КАСКО, Асистанс, страхування від нещасних випадків, страхування житла.

• • • 1. Отримайте знижку 10% на туристичну страховку за нашим промокодом EP19 (літери англійською).
      2. Бонус 7% при купівлі Зеленої картки з промокодом EPGC7.
      3. Бонус 7% при  купівлі Автоцивілки, Страхування житла, Мінікаско з промокодом EPF7.