Дивовижна Мальта. День 2. Місто тиші Мдіна, Рабат, скеля Дінглі.

Стародавнє місто Мдіна було першою столицею Мальти. Воно знаходиться в глибині острова, в 11 км від сучасної столиці Валетти. Вузькі вулички, кам’яні будинки, старовинні замки і собори, тут час зупинився. У Мдіні панує колоритна атмосфера Середньовіччя і респектабельності. Поруч – більш сучасне жваве місто Рабат. Скеля Дінглі – це висока (250м над рівнем моря) скеля на південному узбережжі Мальти, звідки відкривається захоплюючий вид на Середземне море.

Читайте першу частину нашого звіту про подорож на Мальту тут:

= Дивовижна Мальта. День 1.Блакитний Грот, село Марсашлокк та загадкові мегалітичні храми

Настав другий день нашої мандрівки по Мальті. Швидко поснідавши в готелі, ми поїхали в першу і останню колективну екскурсію на Мальті. Ця екскурсія була подарунком від нашої компанії. Нас чекала давня столиця Мальти – Мдіна і скеля Дингли. Чому перша і остання екскурсія? Тому, що ми в черговий раз зрозуміли, що нам краще та зручніше їздити самостійно. Але про все по порядку. Ми розповімо, що можна подивитися у Мдіні.

Мдіна – місто тиші.

Як самостійно дістатися до Мдіни:

На автобусі №80, 81,84 з Валетти, на автобусі № 65 з Сліми, а з Аури – Буджибби ходить автобус № 86.

Мдіна – це стародавнє місто-фортеця з багатою історією. Фінікійці більше 800 років до н.е. називали це укріплене могутніми стінами селище Малет, що означає «притулок». Пізніше римляни поміняли кілька букв, і вийшла Меліта, а назву Мдіна, архітектуру і колорит місту подарували араби.

Столицею Мальти Мдіна була до 1530 р, в цей час на острів прибули вигнані з Родосу лицарі – госпітальєри. Зараз вони відомі як мальтійські лицарі. Їм продав Мальту іспанський король Карл I всього за 7 зерен і 1-го сокола. Лицарі з повагою поставилися до правлячої аристократії Мдіни. Вони оселилися на узбережжі, в затоці Гранд Харбор. Універсіта, уряд «міста тиші», уклав з госпитальєрами мирну угоду про автономію Мдіни.

Стіни фортеці і глибокий рів надійно захищали жителів міста.
Вхід з боку Головних воріт.

Мдіну недарма називають містом тиші. У деяких міських вузьких вуличках можна дійсно слухати тишу, особливо вранці та ввечері, коли роз’їжджаються туристи. У натовпі з екскурсоводом цього не почути: шум, гам, обмежений час на екскурсію і на фото, колективне відвідування сувенірних крамничок, а потім довге колективне очікування всіх туристів в місці збору. Не наше це. Ось чому ми відірвалися від групи і почали самі бродити по Мдіні. Але на певний час, через 2,5 години, нас чекав туристичний автобус, щоб відвезти на скелю Дінглі. (Вирішили все ж скористатися екскурсією повністю, так швидше добиратися до скелі, ніж громадським транспортом).

З центральної вулиці Мдіни, на якій вже юрмилися навколо гідів групи галасливих туристів, ми повернули в тиху вузьку вуличку. Це неможливо передати. Тут просто тихо і спокійно. І ти занурюєшся в цю тишу повністю і насолоджуєшся особливим колоритом середньовічних вуличок, вузьким просвітом між дахами кам’яних будинків, незвичайними дверними ручками, оригінальними мальтійськими балкончиками.

У Мдіні, як і в традиційних арабських містах, вулички між будинками вузькі і в будь-який час дня тут тінь і прохолода.

Колоритні балкончики – це типовий мальтійський бренд.

Будинки в Мдіні раніше не мали своїх номерів. Кожен будинок мав своє оригінальне ім’я. Кажуть, на Мальті немає однакових дверних ручок. Кожна унікальна по-своєму.

Праворуч від Головних воріт – Мдінська темниця, в ній знаходиться музей тортур. На вулиці біля входу встановлені дерев’яні колодки. Дружина відразу відмовилася в нього заходити, а я вирішив додати собі адреналіну. Ціна квитка – 2 євро. Пощастило мені чи ні, не ясно … Але мені було реально страшно! Крім мене в музеї більше нікого не було, жодної живої душі. Тільки експонати – закривавлені воскові фігури, реально моторошно, звуковий супровід з криками і стогонами і я.

З кожною новою сценою і камерою в музеї я мріяв, щоб з’явися хтось із живих. Але нікого не було)) Дітям і з слабкими нервами в цей музей краще не ходити.

Ще трохи погуляли по Мдіні. У цьому «місті тиші» живе близько 400 осіб. Це представники найбільш знатних і древніх сімейств острова. Наприклад, історія роду сім’ї Інгуанес відома ще з XIV століття. Мдіна – це місто мальтійської знаті.

Час йти до туристичного автобусу. Але в Мдіну сьогодні ми ще повернемося …

Скеля Дінглі

Як дістатися самостійно до Дінглі:

автобус №81 від Валетти або Мдіни.

Їдемо на південне узбережжя Мальти до скелі Дінглі. По дорозі знайомимося з островом. Ось таким ми його побачили з вікна автобуса.

Цікаво, що на Мальті вирощують 2 врожаї на рік.

Скеля Дінглі це найвища південна частина Мальти. 250 м над рівнем моря. Дуже красиві і зачаровуючі види.

Видно безлюдний острівець Філфла. На іншому березі моря – спекотна Африка.

«Швидко і демократично» фотографуємося і йдемо в екскурсійний автобус. Хоча я б із задоволенням побув тут ще, й спокійно помилувався цією красою.

На зворотному шляху ми вирішили не повертатися разом з екскурсійним автобусом в готель, а повернутися в Мдіну, щоб не поспішаючи насолодитися містом.

Знову колоритна Мдіна.

Ще вдома ми знайшли відгуки про кав’ярню Фонтанелла і вирішили її обов’язково відвідати. Продовжили нашу сімейну туристичну традицію – в кожній країні відвідуємо затишне кафе з хорошим видом. З цього кафе в Мдіні відкривається чудовий вид на всю Мальту. Так приємно відпочити і отримати задоволення і від Мальти, і від приємної компанії, і від смачного капучіно. Кафе Фонтанелла знаходиться поруч на Бастіонній площі Мдіни.

З друзями кава смакує ще краще))

Видно великий купол собору Вознесіння Діви Марії м. Мости.

Набралися сил і продовжили знайомство з Мдіною. Старовинну Кармелітську церкву прикрашає статуя Мадонни з немовлям.

Цікавим було відвідання Кафедрального собору Сент-Пітер і Сент-Пол. Це головний храм Мдіни. Він знаходиться на найбільшій площі міста – пл. Святого Павла. За легендою саме з місця, на якому споруджено Кафедральний собор, почалося християнство на Мальті. У І-му столітті тут була маленька капличка і будинок Римського консула Публія. Його хрестив апостол Павло, який потрапив на острів після краху корабля. Публій став першим єпископом Мальти. Римська влада схопила і жорстоко стратила Публія, віддавши на розтерзання левам. Він був зарахований до лику святих.

В ІХ столітті тут була церква, але її зрівняв з землею сильний землетрус. в XVIII столітті лицарі звели на цьому місці новий великий Кафедральний Собор, який зберігся до цих пір.

Дуже красивий і розкішний Собор всередині.

Прямо в підлозі поховано багато представників мальтійської аристократії. Для нас було дуже дивним бачити таке, щоб фактично по могилах ходили люди. Ось такі мальтійські звичаї

Поруч з Кафедральним Собором знаходиться Музей. Це найбільший приватний музей на Мальті. На жаль, фотографувати в ньому було заборонено. Квитки на обидва об’єкти коштують всього 2,5 євро.

Місто Рабат. Мальта

Біля кріпосних стін Мдіни починається жваве сучасне місто Рабат. Тут автостанція, магазини, готелі, парки з затишними лавками і з цікавими скульптурами)))

Поруч з грецькими воротами Мдіни – будівля Римської вілли. У ній відкрито Музей римської античності. У дворі прямо під відкритим небом фрагменти стародавніх будівель.

З центральної вулиці повертаємо на Сент-Пол стріт. Ось сюди)))

Багатьох мандрівників і прочан приваблює ще одна визначна пам’ятка Рабата – Парафіяльна церква Сент-Пол ( св.Павла) і священний Грот під нею, в якому, за переказами, 3 місяці прожив Апостол Павло після краху корабля біля берегів Мальти. Поруч з Церквою – Катакомби Сент-Пол. Тут великі ранньохристиянські поховання. Вхід в Катакомби близько 3 євро.

Повертаємося на автостанцію. По дорозі в готель ще вирішили заїхати в найбільший ботанічний сад Средземномор’я – парк Сан-Антон. Але «завдяки» мальтійському водієві, ми туди не потрапили. Він нас висадив не на тій зупинці. Або може він нас не так зрозумів, хоча це навряд чи. Все чітко він сказав – «Стоп Сан-Антон Гаден».

Ми бродили по престижному району Мальти. Тут суцільні багаті вілли. На Мальті була сієста, на вулиці нікого. Запитати дорогу в сади не було у кого. Зупинили єдину машину. Вона як раз в’їжджала в двір. Мальтійка пояснила, що водій нас не там висадив і до парку ще дуже довго. Потрібно повертатися на автобусну зупинку.

В Сади вже їхати не було сил, але у всьому потрібно шукати хороше. Ми побачили, як живуть багаті мальтійці. Ще один корисний досвід: водіям автобусів на Мальті довіряти не можна. Наступного разу (а він був))) нас обдурити не вдалося))

Насиченим і цікавим видався другий день на Мальті. Які нові відкриття чекають нас завтра? Про це в наступній статті про дивовижну Мальту.