Відень за 2 дні. Як дістатись, де зупинитись, що подивитись. Звіт про подорож.

Автор: Євгеній Пузатко

4 коментарі

33278

Що подивитись у місті Відень за 2 дні. Як самостійно спланувати подорож до столиці Австрії. Як дістатись до Відня бюджетно і швидко. Де краще зупинитись. В статті ми поділимось власним досвідом мандрівки і враженнями від міста. Разом з нами ви пройдетесь вуличками й площами Відня, відвідаєте музеї, оперу, концерти, ресторани. Ми розповімо, як відносяться до туристів віденці, що смачного й традиційно віденьского спробувати.

“До побачення, величний Відень! Австрія, ауф фідерзеєн! Ми ще повернемось”, – писав я кілька років тому у звіті про нашу сімейну подорож по Австрії. Тоді ми заїхали у Відень лише на кілька годин заради одного інтерактивного музею, приємним бонусом став торт Захер з віденьскою кавою Меланж. Про це читайте тут:

= Австрія. Величний Відень, торт Захер і чарівність звуків в Будинку Музики.

Як і обіцяв, ми повернулись, щоб сповна насолодитись атмосферою старовинної столиці великої багатонаціональної імперії Габсбургів. Відень – місто музики, театрів, художніх галерей, витонченої архитектури, розкішних парків і палаців, віденьскої кухні, солодощів, вина й кави. Вже дев’ятий рік поспіль столиця Австрії займає перше місце в світовому рейтингу найкомфортніших міст для життя. Тож поділюсь у цьому звіті нашими враженнями від подорожі до Відня.

Зміст:

Як дістатись до Відня. Бюджетно і швидко.Наш досвід.
Де зупинитись у Відні.
Прогулянка вечірнім містом. Ресторан Figlmuller.
День 1 – будинок Хундерствассера, парк Пратер, собор Св.Штефана, Анкерний годинник, Віденська ратуша, палац Шенбрунн , Віденська опера
День 2 – ринок Нашмаркт, Музейний квартал, палац Хофбург, музей Сіссі, Національна австрійська бібліотека, Органний концерт, легенди Відня, музей MAC, ресторан Plachutta

Як дістатись до Відня. Бюджетно і швидко. Наш досвід.

Підготовку до подорожі ми розпочали з розробки маршрута доїзду. Мета – дістатись максимально швидко, комфортно і при цьому бюджетно. Варіанти, про які пишуть інші сайти з багатьма пересадками на поїзди/автобуси до кордону й після, навіть не розглядались. Адже така дорога займає 2 доби і, крім квитків на автобуси, потрібно враховувати ще витрати на харчування й втому від нічних переїздів і пересадок.

Порівняю бюджет можливих варіантів доїзду до Відня:

1. прямий автобус Київ-Відень коштує в середньому 1900 грн в одну сторону, 2800 грн в обидва боки + доба в дорозі+ витрати на їжу на добу.

2. Через Братиславу з трьома пересадками: Потяг Київ-Ужгород: купе від 340 грн (680 грн в обидва боки), плацкарт – від 140 грн (280 грн в обидва боки). Далі пересадка на автобус з Ужгорода до словацького Кошице – вартість одного квитка від 210 грн (420 в обидві сторони). Потяг Кошице-Братислава коштує 16 євро (32 євро в обидва боки). З Братислави до Відня можна дістатись потягом за 7 євро в одну сторону (14 євро) або автобусом від 5 євро (10 євро в обидва боки). Витрати на таку поїздку: приблизно 2300 грн (плацкарт з Київа) або 2700 грн (купе) + більше доби в дорозі + витрати на харчування на добу.

3. Найшвидший та найкомфортніший варіант – літаком.

а) Прямий переліт Київ-Відень авіакомпанії МАУ на момент нашої подорожі був дорогий – від 2800 грн в одну сторону. Зараз при ранньому бронюванні є можливість придбати авіаквитки до Відня на сайті МАУ від 800 грн в один бік. З кінця жовтня 2018 року лоукост Wizzair запустив прямий рейс Київ-Відень, вартість квитка в одну сторону від 1000-1300 грн в одну сторону.

б) Найближчі міста до столиці Австрії – Будапешт та Братислава. Квитки Київ-Будапешт-Київ коштували на момент нашого пошуку 1600 грн, від Будапешту до Відня можна доїхати автобусом чи потягом по ціні від 30 євро в одну сторону. Тож варіант через Будапешт також дорогий.

Ми знайшли найдешевший варіант перельоту – через Братиславу. Квиток в обидва боки у лютому, при купівлі в листопаді – за 3 місяці до поїздки, коштував нам 1100 грн. Від Братислави до Відня всього 60 км. Можна дістатись з аеропорту Братислави до центра столиці Австрії автобусом за 5 євро (10 євро в обидва боки). Бюджет такої поїздки – 1450 грн + 5-6 годин в дорозі включно з реєстрацією на авіарейс.

Ми летіли в лютому. Зимова погода непередбачувана, тому вирішили добиратись до Відня потягом. Квиток коштував 14 євро в обидва боки. Купували в касі. Від аеропорту до центральної залізничної станції Братислави доїхали за 1,5 євро та 0,90 євро в зворотньому напрямку. Тож бюджет на одного для нашої поїздки з Київа до Відня був таким: 1700 грн + 5-6 годин в дорозі включно з реєстрацією на авіарейс.

Квитки на автобуси можна придбати на сайті Infobus. Це міжнародний сервіс, що порівнює цінові пропозиції різних автобусних кампаній і показує найдешевші варіанти. Ціна квитка на автобус – від 5 євро.

Швидко і просто знайти, забронювати дешевий авіаквиток до Братислави та в інші міста світу можна на сайті Skyskanner.com.ua. Цим сервісом користуємось ми і наші родичі. Він швидко порівнює пропозиції багатьох авіакомпаній і вибирає найвигідніші варіанти. При цьому Ви бронюєте авіаквитки безпосередньо на сайті авіакомпанії, отримуючи всі належні бонуси. Наприклад, найдешевші квитки до Братислави знайшлись у лоукоста Wizzair . Під час минулорічної авіаподорожі до Вроцлава ми придбали участь у програмі Wizz Discount Club. Вона діє рік і дала можливість придбати квиток до Братислави зі знижкою – всього за 1100 грн, коли звичайна ціна становила 1600 грн.

Авіаквиток в потрібному Вам напрямку знайти просто. Внесіть дані в форму пошуку нижче і вибирайте кращий для себе переліт. Якщо у вас немає точних дат подорожі, то в розділі “Дати” оберіть опцію “Весь місяць” та “Найдешевший місяць”. Так ви зможете побачити і порівняти економні пропозиції, підібрати максимально бюджетний рейс в обидва боки.

І ось настав час вильоту. У Києві була прекрасна зимова погода. Автомобль припаркували на вже перевіреній з минулої авіаподорожі парковці. Вартість – 40 грн/доба, попередньо бронювати не потрібно, місця на парковці достатньо.

Вилетіли вчасно. Братислава зустріла сонечком.

В аеропорту Братислави були лише два віконця паспортного контролю, але ми швидко його пройшли. Думаю, це завдяки безвізовому режиму. У нас запитали лише мету поїздки. Крім паспортів, більше ніяких документів не вимагали, відтисків пальців не брали. (хоча бронювання готелю, довідки з банку у нас були на руках). Біля виходу з аеропорту – зупинка автобусів громадського транспорту та тих, що прямують до Відня та міст Словаччини.

Читайте: Аеропорт Братислави. Як дістатись у центр міста. Як доїхати до Відня, Праги та інших міст Європи.

У залі аеропорту, в автоматі, придбали два квитки на автобус № 61 до центральної залізничної станції.

Вартість квитка 1,50 євро. Він діє 60 хвилин, в 4-х міських зонах Братислави. В автоматі можна розрахуватись картою та готівкою. На зворотньому шляху касир табачного кіоску, в якому ми купували квитки, підказала, що до/від аеропорту достатньо квитка на 30 хвилин і на 2 міських зони за 0,90 євро.

Автобус №61 їде до станції Bratislava Hlavná, це головна залізнична станція Братислави. Звідти курсують поїзда в різні міста Європи і Словаччини. Автобус від аеропорта ходить згідно розкладу: кожні 20 хвилин, шлях до вокзалу займає приблизно 30 хв.

На залізничному вокзалі у касі придбали квиток на поїзд до Відня і у зворотньому напрямку. Вартість на одну особу 14 євро в обидві сторони. Вперше зіткнулись з такою практикою. Квитки у Словаччині не іменні, на відміну від Польщі. В них також не вказується номер вагону і номер місця. А ще квиток немає чіткої дати, лише проміжок часу коли він діє. Наш квиток діяв з 4 лютого по 19 лютого. Тобто, на протязі цих 15 діб ми у будь-який день один раз могли поїхати до Відня і у будь-який день повернутися.

В зимових подорожах для поїздок між містами ми надаємо перевагу потягам. На відміну від автобуса, у вагоні просторніше, можна пройтись, більш якісний туалет. В складні погодні умови, при виборі потяга більше шансів, що все буде йти по графіку.

В потязі Братислава – Відень всі вагони другого класу. Комфортно, тепло, затишно, є чистий туалет. Контролери словацької та австрійської залізниць перевіряли квитки двічі. Потяг відправляється щогодини. Час в дорозі – 1 година 5 хвилин.

Дорога пройшла швидко, і ось ми у Відні. Центральний залізничний вокзал Hauptbahnhof Wien дуже зручний для туристів. Хоч ми тут були вперше – швидко зорієнтувались.

На пероні і в залі – багато інформаційних табло. Тут складно заблукати)).

Залізничний вокзал Відня вразив своїм масштабом, комфортом, сучасним інтер’єром і організованістю.

В інформаційному туристичному офісі у фойє вокзалу придбали проїзний квиток на необмежене користування всіма видами громадського транспорту в центральній зоні Відня. Як заощадити на громадському транспорті читайте в нашій статті:

=Громадський транспорт Відня: вартість проїзду, де купити квитки, як зекономити.

Проїзний квиток, що діє 24 години, коштує 8 євро. Його треба прокомпостувати перед першою поїздкою.

На зупинці перед вокзалом сіли в автобус № 13А . За 20 хвилин доїхали до зупинки Haus des Meeres. Вже через 5 хвилин дістались пішки до нашого готелю Kolping Wien Zentral **.

Де зупинитись у Відні.

Після того, як придбали авіаквитки, почали вибирати житло у Відні на наші дати. Під час подорожі ми планували знайомитись з містом увесь день, готувати самостійно не було б коли, тож одразу шукали готель чи пансіон. (апартаменти з кухнею на цей раз нам не підходили). Головні критерії: недорога ціна, піша доступність до історичного центру, недалеко на транспорті від палацу Шенбрун, власна ванна кімната, теплий номер, ситний сніданок.

Ми підготували статтю, яка полегшить вам пошук житла у Відні. Читайте:

= Де зупинитись у Відні. Райони міста. Ціни на житло. 15 кращіх готелів за ціною та якістю.

Ми бронюємо житло на сайті Booking.com. Це зручний і головне надійний сервіс. Як знайти та забронювати готель на цьому сайті читайте в статті:

=Як забронювати готель через інтернет. Покрокова інструкція. Вибираємо кращий готель за ціною та якістю.

Зупинили свій вибір на готелі Kolping Wien Zentral ** Кращої пропозиції за ті самі кошти на дати нашої подорожі ми не знайшли. Двомісний номер за три ночі із сніданком “шведський стіл” коштував 159 євро. (або 147 євро з повною передплатою). Для дорогого Відня це дуже хороша ціна. Раннє бронювання в листопаді на лютий дозволило ще більше зекономити, адже згодом ціна номера значно піднялась.

Заселись дуже швидко. Поки заповнювали коротку анкету на рецепції, нам вручили ключ, пароль до wi-fi, туристичну карту Відня, розповіли про основні умови перебування. Нам повезло, на рецепції в цей день була російськомовна працівниця Анастасія.

Наш двомісний номер економ-класу оформлений лаконічно – простий інтер’єр і приємні кольори. В номері власна ванна кімната з душем, багато полиць, комод, шафа, телевізор (не було коли й дивитись))), робочий стіл, сейф, зручні ліжка, чисті рушники, індивідуальний регулятор температури на батареї. Вікна виходять на тиху вуличку. Готель підходить для алергиків, тому на підлозі не було килимів. Ми брали капці з собою. Нам номер сподобався. Тут є все, що потрібно для комфортного відпочинку після насиченого туристичного дня. Хороші європейські дві зірки.

В ціну номера включений сніданок “шведський стіл”. Подається з 6-30 до 10-00. В нього входять: м’ясні та сирні нарізки, великий вибір пластівців, мюслі, йогурти, різноманітні намазки на бутерброди, натуральна кава, великий вибір чаїв, різні соки, різні види молока, овочі, фрукти, смачний хліб та випічка, безглютенові страви. З горячої їжі- сосиски та варені яйця. Це дозволяло нам наїдатися так, що ми під час наших прогулянок по Відню практично не обідали. Обмежувалися перекусами вуличною їжею та віденьскими десертами с запашною кавою в кав’ярнях.

Сподобалась сервіровка для сніданку в яскравих кольорах. Це додає гарного настрою та апетиту.

У літній період у готелі Kolping Wien Zentral ** сніданки подають на відкритій літній терасі.

Розташування готелю дуже зручне. У 5 хвилинах – станція метро Kettenbrückengasse, зелена гілка метро U4, а звідти одна зупинка до станції Karlsplatz, а це Оперний театр і Рінгштрассе – вулиця, що проходить навколо історичного центру. В іншу сторону цієї гілки метро за 15-20 хвилин їзди – палац Шенбрун. Пішки від готелю Kolping Wien Zentral ** до Опери приблизно 20 хвилин, до Собору Св. Штефана – 30 хвилин. В день, коли ми знайомились з Старим центром, громадським транспортом не користувались взагалі. Не було в цьому потреби. Рекомендуємо цей готель, як варіант з гарним розташуванням та співвідношенням ціни та якості. Забронювати готель можна за цим посиланням:

Kolping Wien Zentral **

Забронювати інше житло у Відні можна за цими посиланнями:

Спеціальні акції та пропозиці готелів Відня дивіться тут;

Booking.com

Прогулянка вечірнім Віднем. Ресторан Figlmuller.

Поселились і одразу на прогулянку. Вечірній Відень надзвичайно гарний, романтичний і дещо таємничий.

Спочатку поїхали до парку Пратер. Ось так виглядає найближча до нашого готелю станція метро Kettenbrückengasse, зелена гілка метро U4. Станція під відкритим небом.

На станції метро Praterstern, червоної гілки метро U1, побачили красиве оформлення підземного переходу. Відень – місто мистецтва. Роботи художників прикрашають столицю Австрії в багатьох місцях.

Пратер – це величезний парк. В ньому розміщені майже 250 атракціонів, музеї, ресторани. Тут люблять відпочивати цілими родинами віденці та гості міста. Старовинне Оглядове Колесо є одним із символів Відня. Воно було встановлене в 1897 році. З висоти 60 метрів відкривається чарівний вид на місто. Колесо можна назвати “кіноактером”. Тут проходили зйомки багатьох фільмів. Наприклад, з Джеймсом Бондом. Пратер відомий також найвищою в світі ланцюговою каруселлю, що підіймається на 117 метрів над землею.

У вечірній час Оглядове Колесо виглядає дуже ефектно.

На території Пратера проходять ярмарки, фестивалі. В день нашого приїзду в парку проходив фестиваль клоунів. Саме тому спочатку ми вирішили поїхати сюди. На парад ми не встигали. Хотіли ввечері покататись на оглядовому колесі і потрапити на афтепати, що за інформацією на афіші фестивалю мало тривати до 22-00. Але у вечірню пору було безлюдно й тихо. Все зачинено. “Цирк поїхав, а клоуни… не залишились”. Мабуть змерзли цілий день парадами ходити. Трохи погуляли і повернулись на метро до історичного центру.

Собор Св.Штефана (Stephansdom) – символ и душа Відня. У вечірньому освітленні храм постає особливо величним, навіть містичним.

Ввечері собор відчинений. Всередені мінімум освітлення, мало людей, тиша, спокій, горять свічки. Все створює таємничу атмосферу. Це зовсім інші враження, ніж при відвідуванні Собора вдень.

В перший вечір у Відні запланували відвідати ресторан Figlmüller – https://www.figlmueller.at/en/welcome.html. Його ще називають Будинком Шніцеля. З 1905 року брати Figlmüller готують тут цю знамениту австрійську страву. Зараз вже четверте покоління продовжує сімейну традицію. Недалеко від Собору Св. Штефана знаходяться два ресторана Фігльмюлер. Один – найстаріший – на вулиці Wollzeile, потрібно пройти в арку. Він невеличкий, з старовинним інтер’єром. Всі столики в ньому були зайняті.

Другий ресторан Фігльмюлер розташований на сусідній вулиці Backerstrase. В кінці арки потрібно повернути праворуч. Цей заклад значно більший за перший, тут на нашу радість були вільні столики. Сподобалось обслуговування – швидко, приємно, ввічливо.

Замовили фірмову страву ресторану – шніцель, до нього традиційний картопляний салат і мікс салат. Як вам розміри шніцеля?))) Добре, що замовили один на двох)) То дійсно “Король всіх шніцелів”. Він не тільки великий, а й смачний. Ми вперше спробували м’ясо, яке полите свіжим лимонним соком. Зазвичай їли так рибу. У Відні варто спробувати місцеві вина. Це місто унікальне тим, що в ньому вирощують виноградники. В районах на околицях міста на 700 га розташовані приватні виноробні господарства. При них відкриті таверни-хойрігени, в яких подають місцеве вино. Але продегустувати віденьскі вина можна і в центрі. Наприклад, в ресторані Figlmuller. Ми замовили кілька видів. Особливо сподобалось біле вино Gruner Veltliner. Шнапс був теж добрий)).

А далі пішли спалювати набрані калорії – милуватися вечірнім романтичним Віднем.

Палац Хофбург. Вхід у Національну бібліотеку Австрії, їй вже виповнилось 650 років.

Палац Хофбург. Площа Michaelerplatz з римським розкопками. Розкішний вхід в палацовий комплекс – ворота Michaelertor.

Віденська Ратуша з льодовим катком поруч. Тут знаходиться мерія міста. Наступного дня ми підемо сюди на безкоштовну екскурсію і побачимо всю велич цієї споруди.

Навпроти Ратуші – Бургтеатр. Це один із знакових театрів світу, заснований у 1776 році.

Після прогулянки малолюдним вечірнім Віднем направились в готель. На трамваї №1 під’їхали до станції метро Karlsplatz, а звідти лише одна зупинка до готелю. Наступного дня нас чекала дуже інтенсивна насичена цікавинками програма.

Відень. День 1

Настав наш перший повноцінний день у Відні. І це був понеділок. Досвідчені мандрівники знають, що це “немузейний” день. В понеділок багато експозицій зачинено. Тож довелось планувати маршрут так, щоб усі основні музеї подивитись у вівторок. Але й понеділок для нас виявився дуже цікавим і насиченим.

Спершу ми поїхали до будинку Хундертвассера. Вийшли на станції метро Landstraße, а звідти хвилин 10 пройшлись гарними вуличками ранкового Відня.

На перетині вулиць Kegelgasse та Lowengasse побачили це диво людської уяви, в якому поєднується архітектура і природа. Дуже незвично й унікально.

Фрідріх Штовассер, більш відомий як Фріденстрайх Хундертвассер, скандальну славу здобув у 1970 році, коли прийшов на телевізійне шоу абсолютно голим і у картатій кепці. На шоу він заявив, що готовий змінити Відень. Для цього потрібно повернутись то матінки-природи, взяти у неї найкраще – відмовитись від прямих ліній і використовувати лише натуральні матеріали. І ось будинок Хундертвассера є одним із його творінь. З такої дивної архітектурної краси почався наш день.

Це житловий будинок на 50 квартир. У ньому живуть звичайні віденці. Це потрібно враховувати під час відвідування цієї пам’ятки, особливо у вихідний день. Мабуть, цікаво і водночас відповідально тут мешкати.

Навпроти будинку знаходиться Селище Хундертвассера, це кав’ярня та маленький ринок сувенірної продукції. Сюда варто заглянути – пройтись нерівною, вимощеною плиткою підлгою, побачити оригінальній форми і лінії будівлі.

Хундертвассер спроектував багато будівельних об’єктів – комплекс на термальному курорті Рогнер Бад Блюмау, громадську вбиральну в містечку Кавакава, поблизу Окленда (Нова Зеландія), сміттєспалювальний завод у 9-му районі Відня. Неподалік від Будинку є Віденський Дім Мистецтв (KUNST HAUS WIEN), в якому розміщений музей Хундертвассера. Всі ці об’єкти побудовані у схожому чудернацькому стилі.

Пратер. Оглядове Колесо. Спроба покататись №2. У Відні нам зустрічалось багато доброзичливих людей. Місцеві мешканці самі пропонують допомогу, коли бачать таких туристів як ми, що “зависли” над картою міста. Нам підказали як трамваєм з пересадкою дістатись Пратеру. Колесо ще не працювало, хоча за графіком вже мало робити. На жаль, знову нам не вдалось покататись на ньому. Інші атракціони парку в наші плани не входили, адже ми мали лише два дні у Відні. Так виглядає знамените Оглядове Колесо вдень.

Направляємось в історичний центр Відня. На станції метро Praterstern, червоної гілки метро U1, побачили прокат велосипедів. Такі пункти оренди ми зустрічали в багатьох місцях Відня. Детально про ціни велопрокату читайте тут.

Доїхати до Собору Св. Штефана просто – поруч з ним станція метро Stephansplatz, червоної гілки метро U1. У віденському метро зорієнтуватись дуже просто. Головне уважно читати всі вказівники. А ще напрямок вказують світлові кольорові лінії на стелі й підлозі. Кожна веде до відповідної гілки метро. (до червоної гілки веде червона світлова лінія , до зеленої – зелена і т.д.) Дуже зручно, не заблукаєш. Нам згадався сюжет з Єралашу: “Внучек, йди на Чебурашку. У віденському метро система орієнтирів схожа, але без Чебурашки))).

Сподобалось, що у метро та трамваях Відня у вільному доступі є свіжа преса. Газети лежать прямо на сидіннях. Кожен бажаючий може почитати. Моя фраза сьогоднішнього дня “Сфоткай мене, як я “донт андерстенд”)).

Собор Св. Штефана (Stephansdom) – це головний храм Відня, його символ і духовний центр. Будівництво цього храму розпочалось ще у 1137 році, за часи свого існування він багато разів руйнувався, перебудовувався. У ньому відспівували Моцарта у 1791 році імператора Франца Йосифа у 1916 році.

Біля храму – маленький макет цієї грандіозної стародавньої споруди.

Вхід в Собор безкоштовний, але центральна частина храму доступна туристам платно. У Штефансдомі є дві вежі з оглядовими майданчиками. Північна вежа нижча, має висоту 60 метрів. Її почали будувати у 1450 році. За технологіями того часу, вапно для фундаменту гасили молодим вином. Саме в рік зведення вежі напій виявився занадто кислим, тому якість фундаменту постраждала і вежа просіла. На Північну Вежу можна піднятись ліфтом. Вхід в лівій частині храму, біля кріпти. Квиток 6 євро. Ось така краса відкривається з оглядового майданчика Північної вежі.

На Північній вежі можна зблизька оглянути найбільший дзвін собору – Пуммерін. Його вага 2о 183 кг. За цим параметром він займає друге місце в Європі. Перший дзвін вежі був трохи важчим, вилитий із бронзи 180-ти турецьких гармат, які захопили після зняття турецької облоги і перемоги над османською армією у 1683 році. Але цей дзвін розбився під час Другої світової війни. Сучасний дзвін Пуммерін відлили у 1951 році з використанням металу першого дзвону. Його масивність вражає. Пуммерін дзвонить по великим святам.

В кріпті храму, що розташована біля входу до ліфту Північної Вежі, поховано більше 11 тисяч людей, серед них відомі особистості Австрії.В окремій капличці зберігаються внутрішні органи представників родини Габсбургів. До XVIII століття навколо собору було кладовище. Після заборони імператором всі могили перепоховали в підземні катакомби. Огляд кріпти можливий лише з екскурсією, що починається кожні 30 хвилин і коштує 6 євро. Ми в катакомби собору не спускались. Після Північної Вежі оглянули величний інтер’єр собору. Вхід у центральну частину платний – 6 євро. Кафедра епископа.

Головний вівтар 1660 року вважається першим віденьским вівтарем в стилі барокко.

Праворуч від входу в Собор Св. Штефана знаходиться ікона Почської Божої Матері (ікона Марії Поч) 1676 року. Олена дуже хотіла побачити її. За переказами під час битви принца Євгенія Савойського з османською армією біля річки Тиси у 1697 році, ікона в церкві маленького угорського містечка Поч, почала плакати.

Імператор Леопольд I забрав оригінал Чудотворної плачущої ікони Божої Матері у Відень, у Собор Св. Штефана. А в містечку Поч залишив її копію, побудував Каплицю, а пізніше звів Маріяпочанский монастир. Копія ікони Марії Поч також мала цілющу силу. Сьогодні в монастир з’їжджаються тисячі паломників. Село Марія-Поч знаходиться недалеко від траси М3, в 20 км від міста Ніредьгази і 70 км від угорсько-українського кордону. Але є ще одна легенда про плачущу Нанківську ікону Божої Матері, яка пов’язана з Долиною нарцисів біля українського міста Хуст. Є версія, що саме вона з’явилась в церкві містечка Поч і пізніше була перевезена до Відня. Про це ми писали в статті:

= Унікальна Долина нарцисів, Географічний центр Європи та Закарпатська “Конча Заспа”

Ікона Почської Божої Матері в Соборі Святого Штефана.

Вхід на оглядовий майданчик Південної Вежі собора знаходиться ззовні, треба обійти храм праворуч від головного входу. Нагору ведуть 343 сходинки. Зводити цю вежу почали у 1359 році. Її висота 136 м. Квиток коштує 5 євро. Ми не стали підніматися, економили сили на цілий день)) Ознайомлення з величним собором Св.Штефана зайняло приблизно годину.

Біля Собору Св. Штефана вишикувалась черга з карет.

Відень у передчутті весни. А ми просто в захваті від цієї квіткової життєрадісної краси в центрі міста.

В кварталі на північ від Собору Св. Штефана, на площі Hoher markt, знаходяться дві цікаві туристичні пам’ятки. Фонтан Іосифа був побудуваний у 1732 році за наказом імператора Леопольда І.

Музичний Анкерний годинник (Anker-Uhr) встановили в 1917 році на замовлення страхового товариства Anker, що в перекладі значить “якір”.

Щодня рівно о 12-00 фігури, які зображають персонажів, відігравших велику роль в історії Австрії, оживають. Під музику вони проходять перед глядачами. Дійство триває 12 хвилин – 12 історичних епох. Дивіться відео:

Одразу згадався Астрономічний годинник на Старомєстській Ратуші у Празі. Читайте статтю про це тут:

= Чехія, Прага. На машині по Європі. Звіт про подорож. Частина 2

У вітрині Торгового центру по вул. Lugeck неочікувано побачили милий Музей ведмедиків Тедді.

Аристократичними віденськими вуличками повернулись на Штефансплац.

Далі на метро поїхали до Віденської ратуші (Rathaus) – станція метро Rathaus знаходиться на фіолетовій лінії метро U2. Ось так виглядає Ратуша з зворотнього боку. Роздивились цю вишукану грандіозну будівлю поки йшли від метро. Віденьска Ратуша в неоготичному стилі була побудована в 1883 році. Автор проекту побудував також відомий собор у м. Кельн. Тут розміщається бургомістр та муніципалітет міста, засідає ландтаг – парламент земель в Австрії.

Кожного понеділка, середи та п’ятниці (крім святкових днів і днів засідань парламенту), о 13-00 в Ратуші проводят безкоштовні екскурсії. Попередня реєстрація не потрібна. Ексурсія проходить німецькою мовою. Безкоштовно можна отримати аудіогід англійською, французською, італійською, іспанською. Для отримання аудіогіда потрібно в заставу залишити свій паспорт. Ось на таку екскурсію в Ратуші ми запланували піти у “немузейний” понеділок. Місце збору – інформаційний центр. На вході в двір Ратуші ми спитали охоронця, де починаються екскурсії. Він люб’язно підсказав нам. Пройшли мальовничий внутрішній двір Ратуші.

Працівниця інформаційного центру дізналась, що нам потрібен аудіогід українською або російською мовами, а такого взагалі не було. Вона так розчулилась, спеціально для нас принесла туристичну карту Відня, рекламні брошури на російській мові, взяла за руку і показала де можна взяти безкоштовні сувеніри з логотипом ратуші. Така турбота була дуже приємна.

Екскурсія була пізнавальною, хоч ми й не все розуміли))). Ми побачили розкішні зали Ратуші, де проходять різні церемоніальні заходи й віденські бали, де вивішені історичні австрійські штандарти та прапори, де відбуваються засідання парламенту – ландтагу.

Зал засідать парламенту Ландтагу. У нас аж подих перехопило.

Перед Віденською Ратушою щозими облаштовують ковзанку “Льодова мрія”. Тут дітлахи і дорослі весело розважаються. Цікаво, що великі ковзанки в Ратушному парку з’єднані між собою льодовими доріжками.

Діткам, які тільки навчаються кататись, допомагає ось такий кумедний сніговик.

Біля Ратуші зимовий ярмарок. В ятках продається різноманітна їжа, напої, сувеніри, яскраві пряники. Ми зігрілись запашним глінтвейном і трохи відпочили. Цікава система продажу глінтвейну, пуншу та інших напоїв – до ціни додають заставну вартість філіжанки (2 євро). При поверненні посуду, 2 євро повертають. Філіжанку можна не повертати, а залишити собі як сувенір, що ми і зробили.

А ми вирушили до Палацу Шенбрун. З вікна трамваю №1 роздивились австрійський Парламент.

На станції метро Karlspltz перетинаються кілька гілок метро. До Шенбруна потрібно їхати синьою лінією U4. Від центру Відня (Ратуші), враховуючи пересадки і піший маршрут до палацу, дорога займає 35-40 хвилин.

Палац Шенбрунн(Schönbrunn) – літня резиденція Габсбургів, одна з головних і найбільш відвідуваних туристичних пам’яток Відня. Загальна площа палацового комплексу 1,5 кв.км. що дорівнює площі Внутрішнього міста Відня “Innere Stadt”. Історія палацу розпочинається з 1619 року, коли на цьому місці знайшли джерело Schöner Brunnen, звідти і пішла назва Шенбрунн. Палац побудований у 1713 році. Тут виступав шестирічний В. А. Моцарт, Наполеон двічі обирав цей палац для свої резиденції.

Спочатку ми запланували відвідати штрудель-шоу. Ліворуч від воріт і головного палацу, знаходиться ресторан Residenz. В ньому проходить це цікаве кулінарне шоу.

На шоу демонструють процес приготування цього знаменитого віденського десерту, рецепт якого зберігся з давніх часів. Кажуть, що штрудель тут найсмачніший. В залежності від вартості квитка після шоу отримуєш один штрудель (6 євро) або штрудель і гарячий напій на вибір (11,50 євро).Туристична карта Vienna City Card дає знижку 1 євро. Сайт Booking.com подарував на бонус – знижку на штрудель-шоу і деякі музеї.

Але нам не повезло, у верхніх залах ресторану Residenz проходив ремонт, тому проведення кулінарного шоу розпочиналось у березні. Але ми все одно посмакували цей відомий десерт у нижньому залі, де зазвичай проходить штрудель-шоу. Штрудель, торт і кава-меланж були дуже смачні.

А далі пішли гуляти по цьому великому і величному комплексу. На території Шенбрунну знаходяться мальовничі парки з фонтанами і скульптурами, Оранжереї, павільон Глорієтта, Лабіринт, Пальмовий будиночок, Тірольский сад, найстаріший у світі зоопарк, Музей імператорських карет. Палац Шенбрунн налічує 1440 кімнат, з них тільки 45 імператорських апартаментів і залів доступні для туристів.

Квитки для відвідування палачу можна придбати тут

В теплу пору року Шенбрунн більш затишний і неймовірно розкішний – навколо прекрасні квіти, зелень, фонтани. Можна гуляти досхочу в своє задоволення.

Читайте: Відень весною – місто натхнення.

Взимку нашій довгій прогулянці завадив холодний пронизливий вітер, тому довелось скоротити маршрут. Тож якщо основна мета вашої подорожі до Відня – це відвідування старовинних парків, краще планувати поїздку в теплу пору року.

Приємно зустрічати знайомі місця з кадрів улюблених фільмів. Кінокартина 1956 року “Сіссі – молода імператриця”. Вдалині на пагорбі – павільйон Глорієтта.

Ввечері у нас було заплановане відвідування Оперного театру. Повернулись на станцію метро Karlsplatz.

Віденська опера (Wiener Staatsoper) – найбільший оперний театр Австрії, один із центрів музичної культури в Європі. Віденську оперу почали будувати у 1861 році. По завершенню будівництва архітекторів критикували за зовнішній вигляд будівлі. В результаті один із авторів проекту Е. ван дер Нюлль, не витримавши критику, покінчив з собою. Але розкішний інтер’єр, відмінна акустика, продумане планування зробили Віденську оперу однією із найкращих у Європі. Вона пов’язана з іменами Ріхарда Штрауса, Густава Малера, Герберта фон Караяна. Тут виступали Домінго, Паваротті та інші. Солістками Віденської опери є українські співачки Зоряна Кушплер, Вікторія Лук’янець, Ольга Безсмертна (вона народилась у Богуславі).

Квитки на оперу Гаетано Донізетті “Еликсір кохання” ми придбали за 2 місяці до дати. Саме з цього часу на сайті – https://www.wiener-staatsoper.at/ опери відкривається продаж квитків на вистави та концерти. Ціни від 11 євро до 230 євро. Наші квитки на місця у другому ряду у ложі другого поверху коштували по 13 євро. Ці місця з обмеженим видом, ми бачили лише частину сцени. Але це не завадило насолодитись оперним мистецтвом.

В оперу є ще дешевші квитки на стоячі місця, по 3 євро на балконі та 4 євро у партері. Вони продаються лише у касі за дві години до вистави. Займати чергу потрібно задовго до відкриття продажу. Біля опери ми побачили величезну чергу за цими квитками, що рухалась досить швидко.

Читайте: Я к подивитись Відень економно і цікаво. 10 порад для бюджетних туристів. Наш досвід.

За годину до початку вистави Віденська опера відчиняє свої двері. Нас вразила краса та розкіш інтер’єрів.

Працівники опери провели нас до ложі. Вона складалася ніби з двух кімнат. У першій – маленький диван, вішалка для одягу і дзеркало.

У другій- балкон і стільці. Ложа має 6 місць. У першому ряду – три, у другому – два, у третьому- одне. Що цікаво, місце у першому ряду нашої ложі коштувало 130 євро. Звідси гарно видно всю сцену і зал опери. Інші місця по 13 євро (це наші квитки). З них видно частину сцени. Стільці другого і третього ряду ложі значно вищі, ніж стільці першого ряду. Тому дивитись оперу досить комфортно.

Науковий прогрес дійшов і до опери. Всі місця у партері та ложах облаштовані маленькими планшетами, на які виводять лібретто (текст опери) на кількох мовах (англійська, німецька, російcька, французська). Опера звучить мовою оригіналу (в нашому випадку -італійською). Кожен може обрати мову на персональному моніторі. Зручно, коли ти розумієш про що співають в цей момент на сцені. У глядачів першого ряду ложі та партеру планшети перед собою.

А для наших місць у другому та третьому ряду ложі планшети розташовані на стіні навпроти.

Ось так виглядає ще порожня зала Віденської опери. Стоячі місця в партері вже зайняті.

На балконі стоячі місця поки ще вільні.

До початку опери у нас був час. Ми пішли милуватись розкішними інтер’єрами.

В театральному буфети можна “перекусити” традиційними віденьскими бутербродами з різними намазками, солодощами і випити келих вина, шампанського чи пива. Здивувались, що ціни тут такі ж, як в навколишніх ресторанах і кав’ярнях. Зазвичай, в наших театрах і концертних залах ціни завищені в 2-3 рази.

Пролунав третій дзвінок , час поспішати на виставу. В опері аншлаг, всі місця були зайняті.

І почалось неймовірне дійство. Мені вдалось зняти маленьке відео, хоч це і заборонено)). Ось що ми могли бачити з наших місць з обмеженим видом.

Дуже вразили акустика залу, краса декорацій, майстерність гри оркестру й оперного співу. Завдяки тексту на планшетах, мені було зрозуміло й цікаво все, що відбувається на сцені. Я не був шанувальником оперного мистецтва, до відвідування Віденської опери. Це дійсно яскраві емоції!

За будівлею Опери є кіоск з вуличною їжею. Тут ми спробували традиційні віденські ковбаски Wursten. Проста подача, смачна страва.

По дорозі до готелю спонтанно зайшли на каву/чай у кав’ярню Sperl. Сподобалась атмосфера в стилі XIX століття, мебля, інтер’єр, більярд, газети біля кожного столика. Потім в інтернеті прочитали, що це старовинна традиційна віденська кав’ярня з своєю історією. Заклад працює з 1880 року. Тут любили бувати актори, музиканти, співаки, художники, композитори. В Sperl в 1897 році Клімтом, Мозером, Ольбрехом та іншими художниками була створена Асоціація художників австрійської сецессії. Серед постійних клієнтів кав’ярні були ерцгерцоги Йосип та Карл Фердинанд. Сучасний “Sperl” займає високі місця у рейтингу віденських кав’ярень.

Ось так завершився наш перший, насичений враженнями день у Відні.

Відень. День 2

Напередодні ввечері у нас закінчилась дія проїзного 24-годинного квитка. В планах на сьогоднішній день – піший маршрут історичним центром Відня. Розпочали з Нашмаркту, він знаходиться між станціями метро Kettenbrückengasse та Karlsplatz, в 5 хвилинах ходьби від нашого готелю Kolping Wien Zentral **.

Нашмаркт – це найбільший продуктовий ринок у центрі Відня. Ще з XVIII ст. тут продавались з ясенових діжок die Esche молочні продукти. Так з’явилась перша назва ринку – Aschenmarkt. З часом сюди прийшли продавці овочів та фруктів і називати ринок почали Нашмаркт, від слова”naschen”-клювати або смакувати.

Режим роботи ринку Нашмаркт -щодня, крім неділі. На території ринку багато різноманітних кафешок та ресторанчиків. Деякі з них відкриваються дуже рано і зачиняються дуже пізно. Голодними ви тут не будете))) По суботам поруч з Нашмарктом збирається популярний у Відні блошиний ринок.

Продавці на цьому ринку є вихідцями з різних країн, з колишнього СРСР в тому числі. Незнання мови не завадить бути впевненним покупцем. На кожному прилавку Вам щось пропонують спробувати. А смакувати тут є чим: різноманітні солодощі, горішки, здоровенні оливки/маслини, традиційні страви різних країн, сири, ковбаси, м’ясо, риба, морепродукти, екзотичні овочі . Важко втриматись щоб, щось не купити.

В середньовіччі в Австрії встановили жорсткі правила торгівлі. Наприклад, продавцям рибою не можна було одягати шляпу та пальто. Це було ґарантією свіжості та якості продукту. Зараз цього правила вже не дотримуються, але рибка на прилавку свіженька.

Нашмаркт нам сподобався, більше ніж знаменитий Привоз в Одесі. Читайте наш звіт про подорож:

= Одеса. Путівник: готелі, маршрути прогулянок, пам’ятки, їжа, пляжі, фото, відгуки.

По вул. Getreidemarkt ми дійшли до Музейного кварталу (MQ). Раніше це були придворні стайні Священної Римської імперії. У 1921 році тут організували першу виставку, згодом побудували виставковий центр. Сучасний Музейний Квартал – цілий комплекс музеїв та галерей. Тут знаходяться Музей сучасного мистецтва MUMOK, віденьский Кунстхалле, Музей Леопольда, дитячий Kindermuzeum ZOOM, Архітектурний центр, Танцювальний квартал, кілька виставкових залів, ресторани, театр.

На території Музейного кварталу зранку було безлюдно.

Цікаве поєднання історичних будівель та Музею Сучасного мистецтва. Двір Музейного кварталу – місце культурного відпочинку, простір для спілкування і мистецтва. Тут влітку проходять різноманітні концерти, джазові фестивалі, взимку вирує Різдвяний ярмарок.

Через дорогу, навпроти Музейного кварталу, знаходиться велична площа Maria-Theresien-Platz. В центрі -пам’ятник імператриці Марії-Терезії, ліворуч розкішна будівля Музею історії мистецтв, праворуч – Музей природознавства.

Через ворота Burgtor ми пройшли до “площі парадів”, або “площі героїв” Heldenplatz та Хофбурга.

Хофбург – великий палацовий комплекс у Внутрішньому місті Відня, зимова резиденція австрійських імператорів. Зараз у Хофбурзі розташована канцелярія президента Австрії. За давніх часів на цьому місці височіла фортеця, в якій жили правителі країни. З XIV століття у зведеному тут палаці розмістилась монарша родина Габсбургів. Кожен імператор добудовував для себе нові резиденції навколо. Так з’явився цілий комплекс палаців Хофбург з дворами й каплицями. В XIX столітті, після знесення міських стін звели площу Heldenplatz, а на ній шикарний палац Neue Burg. З балкону цього палацу в 1938 році Гітлер оголосив про аншлюс Австрії.

Пам’ятник ерцгерцогу Карлу на площі Heldenplatz, а на задньому плані видно Віденьску Ратушу.

В палацовому комплексі Хофбург розміщені чисельні музеї й галереї: Віденська імператорська скарбниця, Музей Сіссі, Іспанська школа верхової їзди, Будинок метеликів, Пальмовий Павільон, Австрійська Національна бібліотека, Церкви Св. Августина, Капуцинів, Св. Михайла, Hofmusikkapelle. Площа Ін-дер-Бург

З багатьох музеїв Хофбургу ми обрали для відвідування Музей Сіссі та State Hall – Державний зал Національної астрійської бібліотеки.

Музей Сісі, Імператорські апартаменти і Колекція срібла. Імператриця Австрії Єлизавета Баварська відома в світі як Сіссі. Нам дуже цікава ця історична постать. Вона разом з імператором Францем Йосифом була коронована в Будапешті, у Соборі Св. Матяша. В Угорщині дуже любили і шанували свою Королеву. На честь Ержебет названі площі, вулиці, мости, палаци в Будапешті та по всій країні.

Читайте наш звіт про Будапешт: Прогулянка по Будапешту: Проспект Андраші, Площа Героїв, парк Вайдахуняд, Будайська фортеця. Пляж Romai furdo.

Комбінований квиток включає Срібну кімнату, Імператорські покої і музей Сіссі. Вартість квитка 14 євро, в ціну включений аудіогід (є рос. мова). Фотографувати в Срібній кімнаті можна, а в інших двох музеях заборонено, але ми знашли можливість зробити кілька фотографій для наших читачів)).

Срібна кімната. Представлені колекції столового срібла, фарфора та золота. Розповідається історія появи кожного набору посуду. До XVII століття імператорська родина використовувала в основному срібний посуд, на урочисті події – золотий.

Порцеляну в Європі вперше виготовили у XVII столітті у Мейсені, містечку в сучасній Німеччині. Нам пощастило побувати на батьківщині європейської порцеляни. Наш звіт про подорож до Мейсена читайте тут:

= Німеччина. Саксонія: Дрезден, Моріцбург, Мейсен.На машині по Європі. Звіт про подорож – частина 3.

В ті часи виготовити посуд зі срібла чи золота було значно дешевше, ніж з порцеляни. Порцелянові сервізи використовувались лише для дуже урочистих події. Згодом у Відні, на території старовинного парку Аугартен, відкрили свою фарфорову мануфактуру.

Один з урочистих порцелянових сервізів на 500 предметів був привезений імператором з Франції. Ось які королевські сувеніри з подорожей. Це вам не магнітики везти))).

В Музеї Сіссі цікаво було дізнатись про життя і долю знаменитої Елізабет Баварської. Легенди про неї створили образ ідеальної імператриці. Чи було так насправді, якою в дійсності була Сіссі – розповідається в музеї. Тут зібрані її особисті речі. Копія сукні Сіссі, оригінал знаходиться в музеї Історії мистецтв.

Сіссі любила подорожувати, ось який у неї був комфортабельний особистий вагон.

Імператорські апартаменти. Імператор Франц Йосиф і його дружина, імператриця Єлизавета, вели досить скромний спосіб життя. Здивував стиль життя Франца Йосифа. Він розглядав себе не як царську особу, а як чиновника, що служить на благо своєї країни. Щоранку вставав о 4-й годині і приступав до державних справ. В особистих покоях і робочому кабінеті лише найнеобхідніше.

В залах Хофбурга розміщується Національна Австрійська бібліотека (Austrian National Library). Ми запланували побувати в State Hall – старовинному Державному залі бібліотеки. Вхід в Національну Австрійську Бібліотеку знаходиться на одній з найгарніших площ Відня – Йозефплац.

Запитаєте, що цікавого для туриста може бути у бібліотеці? В 2018 році Національній Австрійській бібліотеці виповнюється 650!!! років. Справжня дорогоцінна перлина – це State Hall (Державний зал). Вартість квитка 8 євро. Неймовірна краса й велич, книжковий храм! Таке враження, що попали в Хогвардс і скоро назустріч нам вийде Гаррі Поттер)))

Тут ціле зібрання старовинних книжок, мап, глобусів, нот, манускриптів, що охороняються ЮНЕСКО.

В комплексі Хофбург, недалеко від входу в бібліотеку, височіє дзвіниця діючої церкви Св. Августина (Augustinerkirche). З XIV століття вона була придворним храмом. Тут починались урочисті процесії, відспівувались та вінчались Габсбурги. В Augustinerkirche вінчались Марія Терезія і Френсіс Стівен, Марія Антуанетта і Людовик XVI, Наполеон Бонапарт і Марія-Луїза, Франц Йосиф і Єлизавета Баварська (Сіссі). В крипті зберігаються 54 серця членів імператорської родини Габсбургів.

Ми повернулись до площі Michaelerplatz. Біля воріт Michaelertor колоритна черга з карет.

Серед витонченої архитектури палаців на площі Michaelerplatz можна побачити залишки поселення часів Римської імперії. Збереглись фундаменти і вулиці римського військового табору Віндобона 1 ст. до н.е.

Торгова вулиця Kohlmarkt відома чисельними брендовими магазинами, ресторанами, кондитерськими.

Торгова вулиця Грабен (Graben) завжди вважалась найелегантнішою і найдрожчою у Відні. Адже вона пов’язує Хофбург та Собор Св. Штефана.

Чумна колона. Її встановили у 1686 році по указу імператора Леопольда І, як подяка за позбавлення від “чорної смерті”. Чума, що лютувала у Відні в ті часи, забрала багато життів.

Від Graben в боки відходять колоритні віденьскі вулички. Перекусисти ми зайшли у цікавий заклад – Кафе Trzesniewski на вулиці Dorotheergasse 1.

У кафе Trzesniewski подають традиційні віденські будерброди. На чорному хлібі – різноманітні намазки. До бутербродів подають один пфіф (pfiff) пива – маленький бокал на 125 мл.

Ось такий легкий перекус традиційний для віденців. А пиво подають у маленькому бокальчику. Великий ж бо не пили вдень, адже треба ще працювати))) Смачно і недорого.

У ніші будинку на розі вулиць Graben та Kärntner є оригінальна пам’ятка Stock-im-Eisen, що значить “палка в залізі”. У Середньовіччі була у Відні така традиція – ремісники й ковалі вбивали “на щастя” цвях у дерево щоразу, коли приїжджали в місто або залишали його. Під склом – залишки того самого легендарного дерева.

А зараз будемо відкривати “таємниці підземелля”. Площа Stephansplatz з головним Собором Св. Штефана є центральною площею сучасного Відня. До XVII століття на цьому місті біля храму розміщалось кладовище. Тут ховали лише заможних містян. Праворуч від входу в собор Св. Штефана білим каменем викладені контури капели Марії Магдалини XIII століття, що стояла посеред кладовища. В ній відспівували померлих. Після пожежі у 1781 році капелу знесли. А в 1970-х роках, під час будівництва метро, виявили підземну частину цього старовинного храму.

Після капели Марії Магдалини на глибині 12 метрів знайшли ще своди капели Св. Віргілія (Virgilkapelle) XII століття. ЇЇ можна подивитись, спустившись на станцію метро Stephansplatz, що знаходиться поруч з Собором Св. Штефана. За вказівниками попадете в музей. Напередодні, в понеділок , він був зачинений. Ми повернулись сьогодні, щоб побачити цю стародавню, тепер підземну пам’ятку Відня. Вхід коштує 5 євро. Капела знаходиться на глибині 12 метрів. Ось на такий рівень за століття піднялось місто.

У невеликий експозиції зберігаються предмети, частини скульптур, орнаментів, що були знайдені під час розкопок. Можна побачити як виглядала Virgilkapelle у середні віки.

Далі у нас на меті – головна культурна подія цього дня. У церкві Св.Петра (Peterskirche), у будні о 15-00 проходять безкоштовні органні концерти. Вона розташована на маленький вуличці Jungferngasse, що відходить від Graben. Саме на цьому місті ще за римських часів вперше у Відні був зведений храм. Його перебудували з військової казарми. Сучасна Peterskirche побудована у 1733 році і ввіжається найгарнішим віденським храмом у стилі барокко.

Всередені дивовижна краса, від якої перехоплює подих.

Ми прийшли за 15 хвилин до початку, тож встигли знайти вільне місце. В програмі сьогоднішнього концерту були такі твори.

Від концерту отримали величезне задоволення. Неймовірні враження від поєднання чудової органної музики, відмінної акустики, розкішного інтер’єру. Таке відчуття, що музика ллється храмом і торкається глибин твого серця. На відео зняв уривок твору Й.-С. Баха “Toccata und Fugo”. Насолоджуйтесь.

А потім ми “занурились” у тихі атмосферні вулички Відня. Тут значно менше туристів.

За Собором Св. Штефана на вулиці Domgasse 5 розташований Будинок-музей Моцарта, який ще називають “Будинком Фігаро”. Тут композитор прожив 3 роки і написав “Одруження Фігаро”.

Неспішна прогулянка такими затишними віденьскими вуличками для мене суцільне задоволення. Цікаві вони ще тим, що мають багатовічну історію і зберігають місцеві легенди. Колись в цьому районі жили ткалі, ремісники, пекарі.

Біля входу у греко-католицьку церкву Св. Варвари на вул. Postgasse 8 побачили пам’ятки видатним українцям. Пам’ятний знак українському композитору Андрію Гнатишину, що працював в цьому храмі.

Праворуч від входу в храм – пам’ятник видатному українському письменникові, поету, вченому Іванові Франку. Він жив короткий час у Відні. Тут Іван Франко написав і захистив у Віденському університеті докторську дисертацію про твір “Варлаам і Йоасаф”, публікувався в австрійській пресі.

А ось і згадка про страшну таємницю Середньовіччя. За легендою у ХІІІ столітті у колодязі будинку №7 по вулиці Schönlaterngasse поселився жахливий дракон-василіск з головою півня, тілом жаби та хвостом змії. Він був настільки могутнім, що перетворював на каміння всіх, з ким зустрічався поглядом. У будинку жила родина пекаря. Молодий учень майстра закохався в його прекрасну доньку. Парубок хвилювався, що кохана може загинути від погляду василіска. Він купив найбільше срібне дзеркало, яке тоді існувало у Відні, і направив його у колодязь. Василіск подивився у дзеркало і сам себе перетворив на каміння. Скам’яніле чудовисько підняли і встановили на фасаді будинку. А під василіском зобразили сцену перемоги.

На фасаді ресторану “Василіск”, що розмістився в сусідньому будинку, також відтворено цю легенду.

Вулиця Fleischmarkt – одна з найстаріших у Відні. У давнину на цьому місті було римське поселення. В середньовіччі тут торгували м’ясом. У XVIII- XIX століттях зупинялись в готелях та відвідували ресторації на вулиці Fleischmarkt багато відомих людей. Серед них Т. Караян, Бетховен, Шопен, Никколо Паганіні, Леопольд Моцарт, Ференц Ліст.

З XVIII століття в цьому районі оселились торговці-греки. Красива Троїцька церква, побудована у XIX ст, сьогодні є головним собором грецької православної церкви в Австрії та Угорщині.

У будинку №11 розміщається найстаріший ресторан Відня – Griechenbeisl. Заклад працює з 1447 року. З ним пов’язана ще одна знаменита австрійська легенда про музиканта Авґустина. Головного героя зображено на фасаді будинку.

Всім відома пісня про милого Авґустина. Її співають у пивних ресторанах Німеччини та Австрії. А з’явилась вона у Відні, у закладі Griechenbeisl. Ось як це було: У XVII столітті у Відні лютувала чума. Улюбленець місцевої ресторанної публіки, веселий музикант Авґустин, так напився пива, що заснув посеред вулиці. Вночі прибиральники померлих від чуми підібрали сплячого п’яного Авґустина, відвезли за межі міста і кинули у загальну яму. Землею не стали присипати. Зранку музикант протверезів і знову повернувся “на пиво” у ресторацію Griechenbeisl. Він дивом не заразився чумою, мабуть, добре напередодні “продезинфікувався”. Звістка про дивовижне повернення Авґустина швидко облетіла весь Відень. Музикант став місцевою знаменитістю. А жартівлива пісня про кумедного музиканта стала популярною у пивних Європи.

На вході в ресторан Griechenbeisl, під решіткою підлоги, зробили символічну яму. В ній сидить Авґустин. Кинули йому монетку.

Чим ще відомий Ресторан Griechenbeisl. У 1882 році тут вперше зварили пиво Pils. У цьому закладі бували такі знаменитості, як Бетховен, Шуберт, Марк Твен, Шаляпін. Ну і ми зайшли на фірмове пиво.)))

Ресторація з високими цінами, аутентичною атмосферою і гарним сервісом. Пиво смачне, бокал коштує 5-6 євро. Компанію нам склав сам Авґустин)).

У світлі ліхтарів, вітрин, вікон будинків вулички вечірнього Відня стають особливо романтичними.

Так ми прийшли на площу Ruprechtsplatz 1, до церкви Св. Рупрехта (Ruprechtskirche). Це найстаріший віденський храм. Він був зведений у 1161 році на місці першої християнської печерної церкви. За римських часів тут були кордони військового табору. Як і багато пам’яток Відня, Ruprechtskirche “знялась” у 1949 році у відомому британському фільмі “Третя людина”. У кадрах – зруйнований після Другої світової війни Відень. Церква Св. Рупрехта та сходи біля неї вціліли під час військових дій. Цікаво було подивитись кінокартину вже після приїзду з Відня.

Від Ruprechtskirche відкривається краєвид на Дунайський канал та сучасні будівлі Дунайського острова.

Сходами спустились до Дунайського каналу та мосту Марієнбрюкке. Помилувались вечірньою красою.

На набережній спробували смажені гарячі каштани. Незвичний смак.

Подорож до Відня ми завершили розкішною королівською вечерею у Ресторані Plachutta. Чому саме цей ресторан? За відгуками, в Плахутті подають найсмачніший Тафельшпіц (Tafelspitz) у Відні. Це була улюблена страва імператора Франца Йосифа. У Відні три ресторани Plachutta, ми обрали заклад по вул. Wollzeile 38. Це легендарний ресторан. Його відвідало багато знаменитостей: зірки спорту, музики, кіно, політики. Багато світлин з “зірками” прикрашають стіни Plachutta.

Серед гостей ресторану: футболіст Кака, колишній гравець італійського Мілану та мадридського Реалу.

Клаус Майне – вокаліст гурту Scorpions.

Джон Керрі – колишній держсекретарь США.

Столик в ресторані Plachutta бронювали завчасно. Це зручно зробити на сайті закладу. Нас привітно зустріли, допомогли з одягом і провели у красивий зал. Поки що тут є кілька вільних столиків, але вже за годину не буде жодного вільного місця. Тому бронь потрібна обов’язково.

Tafelspitz – проста і водночас вишукана страва. Складається з трьох частин: 1. яловичий бульйон з овочами, 2. ніжна відварна телятина, яка подається з різноманітними гарнірами: смаженою картоплею, яблучним пюре з хріном, соусом з сметани та хріну. 3. відварений кістний мозок у кістці, що намазується на грінки з чорного хліба і приправляється сіллю та перцем. Ми замовили один Тафельшпіц на двох, порція дуже велика. При цьому до ціни страви на одного додається ще 8 євро, адже збільшується порція м’яса та гарниру.

Подача Tafelspitz теж цікава. На прогріту металеву міні-платформу виставляють мідні каструлі з бульйоном та картоплею, поруч – соусниці. Впродовж усього вечора страва залишалась гарячою й апетитною.

На столі є інструкція. На ній зображено, як правильно їсти Тафельшпиц.

Але інструкція нам не знадобилась. Все робив офіціант: наливав бульйон, намазував грінки, викладав телятину з гарніром. З посмішкою і стільки разів, скільки нам цього хотілось. Дуже смачна й корисна страва.

Я люблю під час подорожей пробувати національну кухню і алкоголь. Щось більше подобалось, наприклад, угорська палінка, болгарська ракія, польська сопліца, а щось менше. Так от, у Відні вирішив спробувати шнапс. В основному меню ресторана Plachutta його немає. Дивно. Запитали у офіціанта, він без проблем приніс шнапс. Виявивилось, що шнапс присутній у окремому десертному меню))). Тобто його австрійці вживають після основної страви, як дигестив. І дійсно, за сусіднім столом австрійська пара смакувала шнапс, після вечері. Ось такий досвід отримали. Цікаво, що вечеря всіх австрійців за сусідніми столиками починалась з величезних бокалів пива. У Плахутті варто спробувати також віденьскі вина.

У всіх закладах Відня, де ми побували, дуже приємне обслуговування. А сервіс у Плахутті нас просто вразив. Чудова командна робота. Наш зал заповнився одночасно. Офіціанти включили реактивну швидкість. Ми не встигали за ними спостерігати. При цьому і нас з посмішкою обслуговували. Їм на допомогу приходили адміністратори, яких ми бачили на світлинах із “зірками”. До чеку за вечерю додають 3,20 євро з людини за сервіс, а ми за таку високу якість обслуговування нашому офіціанту ще “чайові” залишили.

Завершили туристичний день – відвідуванням Музею прикладного мистецтва “MAK”. Він знаходиться на вул. Stubenring 5, недалеко від ресторану Плахутта і Міського парку, варто тільки перейти Ring. Щовівторка з 18-00 до 22-00 у цьому музеї акційні години – квиток коштує 5 євро (звичайна ціна 12 євро). Приємною несподіванкою для нас став безкоштовний вхід. Ввечері тут було багато відвідувачів. В розкішному холі панувала “богемна” атмосфера. Люди спілкувались, пили вино. До експозиції “Лабораторія дизайну”утворилась величезна черга. Решта залів були у вільному доступі.

Музей величезний. Кожен зал присвячений окремій темі у прикладному мистецтві. В них представлені стилі різних епох в інтер’єрі, старовинні килими, дизайн одягу та меблів, картини, сучасні інновації.

По дорозі до готелю знову насолоджувались атмосферою і красою вечірнього Відня. Концертний зал Kursalon. Тут відбувся перший концерт “короля вальсу” – композитора Іоганна Штрауса.

Віденьска опера почала готуватися до проведення щорічного Віденського балу, що відбудеться за два дні.

Час додому! Зранку наступного дня зайшли за солодкими сувенірами у супермаркет, що знаходиться поруч з нашим готелем. Купувати віденьскі ласощі рідним тут вигідніше, ніж в сувенірних крамницях.

До залізничного вокзалу доїхали за 15 хвилин на метро. Придбали в автоматі одноразовий квиток за 2,40 євро. На вході в метро його потрібно прокомпостувати. Квиток на одну поїздку з пересадками діє на всі види транспорта в центральній зоні Відня.

Відвідали у Відні скульптуру знаменитого земляка – українського козака Юрія (Георга) Кульчицького. Він навчив Європу пити каву, придумав рецепт віденського “меланжу” і спас Відень від облоги османських військ. Це національний герой Австрії. На його честь названа вулиця у Відні. Про Юрія Кульчицького ми писали у цій статті (розділ про каву) :

= Що привезти зі Львова. Топ-18 сувенірів, подарунків і “цяцянок” з міста Лева.

Вийшли на станції метро Hauptbahnhof в сторону вулиці Kolschitzkygasse. Навпроти виходу з метро, на розі вулиць Favoritenstrasse и Kolschitzkygasse, встановлено пам’ятник Юрію Кульчицькому.

Від вулиці Кульчицького до залізничного вокзалу Wien Hauptbahnhof йти пару кварталів. За 5 хвилин ми були вже на місті. Спитали місцевого мешканя про дорогу до вокзалу і знову зустрілись з щирим бажанням допомогти. Чоловік не тільки вказав нам напрямок, а й готовий був відвести прямо на платформу, звідки ідуть потяги до Братислави. Але нам до потяга ще 40 хвилин залишалось, тож подякували йому.

Біля залізничного вокзалу знаходиться автовокзал Відня. З нього курсують автобуси в інші міста Європи та Австрії. Квитки можна придбати на сайті:

–Infobus– це міжнародний сервіс, що порівнює цінові пропозиції різних автобусних кампаній і знаходить найдешевші варіанти.

За 30 хвилин до відправлення на табло з’явилась інформація про місце посадки – платформа 4В. Що значить “B”? Виявляється це відрізок платформи, куди прибуває потяг. Тобто не потрібно, як у нас бігти на початок чи в кінець колії. Тут точно відомо – потяг знаходиться в певному секторі платформи від А ,В або С. На кожний сектор є вказівник.

Відень почало засипати снігом. Наш потяг в Братиславу відправився згідно графіку. Ось чому ми надаємо перевагу в зимових подорожах потягам, а не автобусам. Вид з вікна по дорозі до столиці Словаччини.

У засніженій Братиславі купили квиток да аеропорту. На цей раз не в автоматі, а в табачному кіоску біля автобусної зупинки. Продавчиня нам порадила купити квиток на 30 хвилин за 0,90 євро (а не за 1,5о євро, як ми купували минулого разу в автоматі аеропорту). Вона запевнила, що його буде достатньо. І дійсно, квиток діє протягом 30 хвилин на дві зони 100 та 101, які нам і потрібні. За півгодини приїхали в аеропорт.

Братиславу суттєво засипало снігом. Від аеропорту в сторону залізничного вокзалу утворився довжелезний затор. Погода внесла коррективи в наші плани. Зимову прогулянку по Старому місту Братислави відмінили. Тут ми вже бували влітку. Що подивитись у столиці Словаччини за кілька годин читайте в нашій статті:

= Братислава, Словаччина. На машині по Європі. Частина 5

Не знаю як у Відні, але у Братиславі в першу годину великого снігопаду дороги ніхто не чистив. Нам повезло – у напрямку від центра міста до аеропорту заторів не було.

Хвилювались, що за такої заметілі можуть затримати наш рейс. Але в аеропорту все пройшло без затримок. Злітна смуга була в ідеальному стані, і ми вчасно вилетіли у Київ.

Подорож до Відня була насичена враженнями, емоціями, новими відкриттями. За два дні у нас був справжній туристичний “інтесив”. Ми побачили багато. Звісно, за цей короткий період неможливо охопити всі цікаві пам’ятки, музеї, театри. Ми б з задоволенням ще побували у комплексі Бельведер, галереї Альбертина, новому інтерактивному історичному музеї Відня, в Іспанській школі верхової їзди та музеях Хофбурга, на безкоштовній екскурсії по Хофбургу та палацу Епштейна, відвідали концерт у знаменитій Віденській філармонії Musikverein, прогулялись найстарішим зоопарком світу у Шенбруні.

Читайте: Як подивитись Відень економно і цікаво. 10 порад для бюджетних туристів.

Відень виявився розкішним, вишуканим, аристократичним. Це місто з величною історією, культурою, архитектурою, смачною віденською кухнею, приємними мешканцями. У ньому зручно і безпечно. Недаремно столиця Австрії визнана найкомфортнішим містом для життя. Відень варто обов’язково відвідати кожному мандрівнику.

Бажаю вам яскравих подорожей!

Новинка! Що подивитись у Відні за 4 дні. Бажаєте заощадити свій час у підготовці до подорожі? Отримайте наш авторській путівник з готовими маршрутами по місту. Дізнайтеся більше на цій сторінці: