Поділля – мальовничий край: пам’ятки, фортеці, цікаві місця, дороги. Звіт про подорож по Україні.

  Автор:
  368

Подорожі по Україні можуть бути яскравими і насиченими відкриттями. Поділля – мальовничий край з багатою історією, унікальними пам’ятками, красивою природою. Це була свого роду оригінальна поїздка. Але про все – по порядку.

Ми давно планували відвідати наших кумів та студентських друзів  у Вінниці, по дорозі побачити цікаві пам’тки, плюс нарешті побувати у фортеці Кам’янець-Подільського. Це була програма мінімум. Коли почали готуватись до мандрівки – виконувати «домашнє завдання», то виявили, що є багато чудових місць, де ми не бували і вони зовсім недалеко від нашого маршруту. У нас вийшов ось такий план подорожі: Буки – Вінниця – Летичів – Хотин – Кам’янець-Подільский – Сютківці – Меджибіж – Вінниця с. Стрижавка.

с. Шамраївка, Сквирський р-н.

Невелика зупинка для фото в с. Шамраївка. Можна було б просто проїхати це невеличке село. Але нас зацікавила церква, яку видно з дороги. Церкву Св. Спиридона Триміфунтського можна назвати «сестрою» Свято-Троїцької церкви в нашому рідному Богуславі. Обидві вони побудовані в один і той же час, в 1840-1860 роки, за наказом і заповітом графині Олександри Браницької, на честь якої створений і названий дендропарк в Білій Церкві. Графиня, мабуть, так сильно нагрішила, що вирішила звести на своїх землях 12 храмів, щоб спокутувати всі свої гріхи.

Церква Св. Спиридона в Шамраївці.

Доречі, дівоче прізвище графині Браницької – Енгельгард. Вона була тіткою поміщика Павла Енгельгарда, у якого служив козачком Т. Шевченко.

Про нашу поїздку по Шевченківських місцях читайте в цій статті:

= Поїздка одного дня. Батьківщина Тараса Шевченка і зовсім не французька Шампань.

Кожне місце на нашому шляху вражало красою, історією, унікальністю.


Зміст


Ландшафтний парк в с. Буки. Київська область.

Наступним пунктом поїздки було село Буки, Київська обл. (Не плутати з тезкою в Черкаській області.) Чим цікаве місце? Читали, що якийсь мільйонер в Буках побудував щось оригінальне.  Село знаходиться в 12 км від нашого маршруту – вирішили заїхати і  подивитися на власні очі.

Як знайти парк Буки? При в’їзді з боку Білої Церкви в районний центр Сквира, відразу за автостанцією і біля пам’ятника вантажівці, є вказівник. Повертаєте і прямуєте до села. Вказівники на Буки ми зустрічали і раніше, але за порадами знайомих  поїхали через Сквиру.

Місцевий мільйонер-аграрій Іван Суслов на місці колишньої картонної фабрики побудував сімейний маєток, з розмахом і смаком. Це дало такий результат, що навіть з Києва організовують спеціальні туристичні маршрути, щоб побачити цю красу.

Храмовий комплекс й ландшафтний парк був побудований під керівництвом архітектора Юрія Бабича в 2000 році. За це він був відзначений Державною премією України з архітектури.

На території ландшафтного парку є різноманітні містки, статуетки, які виконують бажання, прогулянкові човни, щоб покататися на маленьких водоймах. У робочий день можна потрапити тільки на територію храму. Вхід на територію ландашафтного парку відкритий лише у вихідні до 17-00, екскурсія в Казкову Алею і приватний зоопарк тільки з екскурсоводом. Ціна 10 грн з людини, якщо група більше 10 чоловік. Якщо менше, то 100 грн з групи.

Казкова алея.

Приватний міні-зоопарк.

Скульптура жабки, що “давить”.))

Навіть встановили тут старий фонтан з Майдану Незалежності.

Час відвідування парку – 1,5 години, 20 хвилин з яких, ми очікували екскурсовода. Без нього відвідати Казкову Алею і приватний зоопарк не можна.

Мої враження: красиво, затишно, оригінально. Чудове місце для фотосесій. Але спеціально їхати в с.Буки все-таки не варто. Якщо ваш шлях лежить цим регіоном, то можна заїхати. Мені дуже не сподобався зоопарк. Тварини, особливо лев і ведмеді, живуть в тісних клітках. В літню спеку їм було дуже некомфортно.

Вінниця.

Вінницю сміливо можна назвати містом народження нашої сім’ї. Раніше ми з Оленою вчилися в місцевому педагогічному університеті ім. Коцюбинського. Там і познайомилися. Останній раз були у Вінниці 7 років тому. Улюблене місто нас приємно здивувало і ще більше закохало в себе.

Перетворення Вінниці мені нагадало ситуацію, коли старе житло відремонтували. І воно перетворилося в красиву, модернову і затишну квартиру. У Вінниці пропала зовнішня стовпова реклама, на зупинках є плани маршрутів всього міського транспорту, всі зупинки красиво підписані, їздять сучасні трамваї, отримані з Швейцарії. З’явилися гарні туристичні вказівники, милі скульптури і туристичні прогулянкові поїзда.

Сквер Козицького. На прогулянці великою і дружньою компанією))

Стара Водонапірна вежа.

Свято-Преображенський Кафедральний Собор.

Як завжди в наших поїздках є програма для дітей. Відвідали вінницький Музей Ретро техніки «Авто-мото-вело-фото-радіо». У ньому представлені перші телевізори, радіоприймачі, автомобілі Другої Світової війни. Вхід на нашу сім’ю – 60 грн. Музей з одного боку цікавий, з багатьма експонатами можна фотографуватися, залазити всередину (не в усі). З іншого боку – експонати не підписані, в приміщеннях пильно, душно і спекотно. Але діткам було цікаво. Тут же нам запропонували покататися по Вінниці на ретро-автомобілі всього за 50 грн. Але ми відмовилися)))

Ну і як бути в Вінниці і не подивитися на знамениті фонтани Roshen. Фонтани вражають. Різноманітна музика, стилі, гарні кольори. Шоу починається о 21-00 і триває одну годину. Глядачів дуже багато. Навіть з нашого міста є організовані поїздки, щоб подивитися фонтани. Тому місця потрібно займати заздалегідь.

Із радістю та ностальгією відвідали рідний університет, який теж дуже сильно змінився і сподобався своєю затишною територією.

Вінницький педагогічний університет ім. М. Коцюбинського.

Де зупинитися в Вінниці.

Забронювати готель чи квартиру можна за цим посиланням:

Більше акцій і пропозицій готелів Вінниці дивіться тут:


Booking.com

 

Вінниця, дякуємо за гостинність, ну а ми прямуємо далі.

 

м Летичів, Хмельницька область

Далі наш шлях лежав у Хмельницьку та Чернівецьку області. По дорозі заїхали в містечко Летичів. Прямо над дорогою, в центрі міста, видно великий пам’ятник Устимові Кармалюку – Народному герою і ватажку селянського повстання 1813-1835 рр., поруч – Домініканський монастир. Тепер це Успенський костел, побудований в XVI-XVII ст. Я. Потоцьким. У ньому зберігається ікона Божої Матері – покровительки Поділля. На костелі є напис «Святиня», що означає «святе сховище».

Тут похований Устим Кармалюк. За пам’ятником – зубчаста кам’яна вежа – це те, що залишилося від колись величного Летичівського замку.

У монастирі проходила служба, тому фотографій немає. (З етичних міркувань не фотографували).

Далі у нас за планом Хотин і Кам’янець. Ми довго розмірковували, в якому порядку їх відвідати. Поставили за мету побувати в них за один день. Спочатку був Хотин. Йому виділили дві години, а решту часу до закінчення дня і сил ми присвятили Кам’янець-Польському. Якби зробили навпаки, то можливо Хотин взагалі б не побачили. А так у нас залишилася приємна недомовленість в Кам’янці, куди ми ще обов’язково повернемося.

Хотин, Чернівецька область.

Ну ось і Хотин. Тут ми відвідали тільки Хотинську фортецю. Приїхали рано, на стоянці були четвертими. Поруч з нами припаркувалася туристична група з Німеччини. Потім їх час від часу зустрічали. Хотинська фортеця приблизно 25 років тому ще заростала бур’яном. Була без охорони держави. А зараз ось приймає туристів. Це дуже добре.

Замок Хотин сподобався – мовчазний, величний і тихий.

У замку знімалося багато історичних фільмів, в тому числі кілька частин Мушкетерів.

Експозиція зброї для взяття фортець представлена в підвалах Хотинської фотреці.

Мимоволі порівнюємо архітектуру і атмосферу Хотинської фортеці з замками, в яких ми побували. Наприклад, з Акерманською фортецею в Білгороді-Дністровському або з замком Хоенверфен в Австрії.

Читайте: Замок Хоенверфен, Ліхтенштейнська ущелина і Зальцбург.

Двір Хотинської фортеці.

Головні ворота.

Навколо Хотинського замку багато простору, є де погуляти. Фото з сусіднього  пагорбу.

А Дністер трохи обмілів у літню спеку.

Хотинська фортеця варта того, щоб спеціально заїжджати. Тим більше, що вона розміщена зовсім недалеко від таких цікавих туристичних місць як Чернівці (приблизно 70 км) і Кам’янець-Подільський (приблизно 35км).

Кам’янець-Подільський.

На це місто ми покладали великі надії. І не помилилися. Дуже затишна і приваблива історична частина. Це Старе місто і фортеця. Все красиво відреставровано, їздять екскурсійні поїзди, відкриті оригінальні кафе. Біля Ратуші на площі Польський Ринок нас зустрів пам’ятник  туристу.

А далі ми занурювалися в історію Старої фортеці Кам’янець-Подільського – погуляли по замку із задоволенням. Побували в таємному проході всередині стіни, піднімалися по крутих сходинках на вежі і спускалися до криниць. Фортеця дуже сподобалася.

Двір Старої фортеці.

На одній з веж побачили табличку, що тут колись був в ув’язненні Устим Кармалюк, могила якого знаходиться в замку Летичева. (Ми проїжджали його вчора і написали про це в статті вище)

Новий замок.

Далі нас чекала не менш цікаве прогулянка Старим Кам’янцем. Мене дуже радують і розчулюють міста, які розвиваються, особливо в туристичному плані. Де з’являються туристичні маленькі поїзди, туристичні маршрути, реставруються будівлі, зберігається старовинний колорит і автентична міська атмосфера.

foto by Anna Puzatko

Серед таких міст – Львів, Вінниця, а тепер в наш список потрапив і Кам’янець-Подільський. Молодці! Адже ми повинні розуміти, що туризм, при правильній організації, приносить багато грошей в місцеву казну.

Читайте також:  Львів за один день. Аромат кави, шоколаду і чарівності.

Ми пішли гуляти по Старому місту. Якщо у Львові нас тягнуло на дахи)), то в Кам’янці навпаки – в підвали))) ЦІкаво, раніше щоб потрапити до сусіда в гості, не потрібно було виходити на вулицю. Досить було спуститься в підвал, а там були двері до сусіда. Так можна було пройти всЕ місто під землею.

Ми не стали порушувати нашу сімейну туристичну традицію і відвідали оригінальне затишне кафе. У Кам’янці це «Кава від поліцмайстера». І знову ж таки, один із залів знаходиться в підвалі.

Визначна пам’ятка Кам’янець-Подільського – Собор Петра і Павла.

Унікальність цього собору в тому, що це єдине в світі поєднання в архітектурі ісламського і православного церковного світу. В одному храмі – ісламска мечеть і католицький собор.

Мене завжди вражала майстерність скульпторів, коли вони з цілого каменю робили статуї, які здаються живими. Такий шедевр ми побачили і в Кам’янці.

Надгробний пам’ятник “Лаурі”.

Мене вражає, як з каменя можна зробити так, щоб було видно складки на покривалі, зморшки на обличчі. Робота майстра Бродського стала такою відомою, що його попросили зтворити схожу роботу, але в Італії. Якщо побачите в Італії цю скульпутуру, то знайте- це копія «Лаури». Перша робота в Україні.

Знайдіть декілька відмінностей))) Італійська “Лаура”.

Дуже затишний двір Петропавлівського собору.

Потім ще трохи пройшлись містом.

Іноді навіть не вірилося, що ми в Україні.

У нас в планах було катання на тарзанці над глибоким Смотрицьким каньйоном. Але настав момент, коли дочка пошкодувала що вона худенька))) Виявляється, що якщо вага менше 50 кг, то є загроза застрягти, висячи в повітрі посеред каньйону. Перспектива не дуже приваблива, тому від катання відмовились)))

Побачили знаменитий тротуар-вишиванку.

Ще є перехрестя-вишиванка, але це наступного разу. Сили нас покинули та й час закінчувався. Ми багато не побачили: хотілось би ще прогулятися по долині, внизу каньйону, або прекрасним парком з озером, білим і чорним лебедем в ньому, роздивитись старовинні собори. В околицях Кам’янець-Подільского є найдовша печера України (с. Кривче) і найвищий міст України (Стрімка Лань – Висота 70 м. Ми його проїжджали по дорозі на Хотин і назад).

І не дивно, що ми не встигли все подивитися, адже Кам’янець-Подільський, за кількістю історичних пам’яток, займає в Україні третє місце, після Києва та Львова. А цих пам’яток більше 200.

Кам’янець я рекомендую для спеціального відвідування. Тим більше він вдало розташований на шляху до Чернівців або Карпат. Спасибі Кам’янець і до зустрічі)).

Детальніше про відвідування Кам’янець-Подільського ми написали цю статтю:

= Кам’янець-Подільський – місто сонця. Що подивитися за один день. Пам’ятки, історія, екскурсії, фото, готелі.

Де зупинитися в Кам’янці-Подільському.

Забронювати готель чи квартиру можна за цим посиланням:

Більше акцій і пропозицій готелів Кам’янець-Подільського дивіться тут:

Booking.com

 

Далі нас чекала дорога додому і ще кілька цікавих місць на зворотньому шляху.

с. Сутківці, Хмельницька область

Відвідали село Сутківці. До нього їхати не далеко від Кам’янця. На шляху між Ярмолинцями та Хмельницьким є вказівник, від траси всього 5-6 км.

Головна визначна пам’ятка села – Покровська церква-фортеця XIV століття. А також руїни вежі, які залишилися від середньовічного Суткiвецкого замку.

Чим унікальна ця Покровська церква-фортеця. Вона єдина в Україні церква-донжон, в якій об’єднано в одну споруду оборонна вежа і храм. Схоже спорудження є аж у Франції.

Доречі, макет цієї Покровської церкви встановлений в Парку мініатюр фортифікаційних споруд України у Львові.

Про це читайте тут:  Парк мініатюр – маловідома пам’ятка Львова. А також Палац Потоцьких і Музей мистецтва давньої книги.

Недалеко- оглядовий майданчик, правда зараз він дуже брудний)) Знайти просто- від Покровської церкви пройти за пам’ятником і будівлею місцевої сільради. Звідси відкривається вид на вцілілу вежу колишнього замку роду Сутківецких.

Далі у нас в планах було відвідування замку Меджибіж.

с. Меджибіж, Хмельницька область.

Меджибізький Замок знаходиться недалеко від траси Хмельницький – Вінниця. Від дороги їхати приблизно 7-8км.

Такий вид на Меджибізьку фортецю відкривається з моста.

Цей замок на відміну від попередніх, в сумному стані. Йому ще належить пройти шлях від реставрації до хорошого туристичного сервісу.

Повним ходом йде реставрація. Багато в чому допомагають волонтери. Тільки церкву відновлюють професійні реставратори і будівельники. Головна церква у дворі фортеці майже відреставрована.

Фортеця знаменита фестивалем історичої реконструкції «Стародавній Меджибіж». Якраз йшли підготовчі роботи до свята. Анонс про «Стародавній Меджибіж» ми писали в нашій щомісячній добірці фестивалів України.Ч итайте:  12 найцікавіших фестивалів серпня в Україні

Є надія, що цей замок скоро теж буде гарним.

На території Меджибіжського замку є два музеї. Один з них Пам’яті жертв голодомору. Дуже важка обстановка в ньому, за допомогою художніх засобів точно і емоційно показано  всю трагедію геноциду українського народу.

Також є можливість піднятися на найвищу вцілілу вежу замку, з якої відкривається вид на навколишню природу, на двір замку і руїни костелу Св. Трійці 1632р. Сходинки досить круті.

У замок варто заїжджати, працює в усі дні, крім понеділка.

 Вінниця. Ставка Гітлера – Вервольф

Останнім пунктом нашої туристичної програми було село Стрижавка під Вінницею, тут у Другу світову війну була ставка Гітлера – Вервольф. Тепер на цьому місці – Історико меморіальний комплекс пам’яті жертв фашизму.

Було цікаво оглянути місце, де Гітлер з осені 1941 по весну 1942 р ціною тисяч життів військовополонених і в’язнів побудував свою ставку «Вервольф». Ставка пропрацювала 2 роки. При відступі фашистські війська взірвали територію. Вражає товщина уцілілих після вибуху стін, величезна територія і план всієї ставки. Але варто сказати що на душі важко, коли там перебуваєш.

Поруч відкрито військово – патріотичний музей – Виставка зброї та техніки. Музей створений ентузіастами з елементами інтерактиву, тобто можна багато експонатів потримати в руках.

Але ми в нього не заходили, так як вже не було часу і щось схоже бачили в цікавому музеї хутора Шампань, під час нашої поїздки на батьківщину Тараса Шевченка.

Читайте:  Поїздка одного дня. Батьківщина Тараса Шевченка і зовсім не французька Шампань.

На цьому наша подорож закінчилася. Після поїздки по Поділлю ми поповнили нашу домашню туристичну колекцію: магнітики – на холодильник, а тарілочки- на стіну.

Що хотілося ще сказати. В останній день ми проїхали майже 400 км. Так сильно я ще ніколи не втомлювався. Навіть коли долав шлях до Одеси (приблизно 450 км) або від Богуслава до Сколе Львівська обл. (750 км.) А про довгі переїзди  на європейських маршрутах я вже мовчу.

Напевно все через відсутність сервісу на дорозі і погану якість самої дороги. Дуже не вистачає місць для відпочинку, так щоб зупиниться, сісти за стіл під тінню дерев і відпочити. Якість дороги залишає бажати кращого. Найгірші дороги – в Житомирській обл. Було цікаво спостерігати різку різницю в якості траси на кордонах областей. Відразу дорога ставала гірше або краще. Найкраща  ділянка це Комсомольськ-Вінниця, а окружна Калинівки – це вищий клас.

Таке ідеальне покриття зустрічав в Угорщині і в Австрії. Ось статті на тему доріг в цих країнах:

= На машині до Австрії. Відгуки, дороги, комплектація авто, ПДР, оплата доріг, ціни на бензин, паркування, маршрути.

= На машині в Угорщину. Оплата доріг, правила дорожнього руху, комплектація авто.

Одна справа – включити п’яту передачу і їхати, зупиняючись тільки для відпочинку. І зовсім інша справа, коли весь час потрібно або гальмувати перед ямою, або об’їзжати її, прискорюватися для обгону або повільно їхати за старою вантажівкою. І тому, коли покидали сили, доводилося просто зупинятися на узбіччі і трошки відпочивати. А папараці не сплять))) поки я відпочиваю)))

Ось такою була наша подорож Поділлям. Вона вперше відбулася відразу по багатьом містам України та її другорядним дорогам.

Всім дякую за увагу. Бажаю нових яскравих подорожей!

 

Читайте також:

= Україна: Сколе, замок Паланок, Берегово. На машині по Європі. Звіт про поїздку – частина 1.

= Музей історії Богуславщини або Захоплююча Подорож у Часі

= Україна: відпочинок в Карпатах, Славське. Містичний Підгорецький замок.На машині по Європі. частина 7

= Корсунь-Шевченківський – самобутнє місто над Россю

 

Вам сподобалась стаття? Поділіться, будь ласка, нею з іншими. Це найкраща оцінка нашої натхненної праці)))
Підпишіться на Новини блогу та отримайте Авторські Путівники у Подарунок
Залиште Ваш коментар або запитання