Озеро Вольфгангзее і містечко Санкт-Гільген. Австрія. Регіон Зальцкамергут.

В 35 км від Зальцбурга і 40 км від Гальштата в оточені величних гір розкинулося мальовниче озеро Вольфгангзее. Гірський масив Шафберг з північного боку і гірська гряда Остерхорнгруппе з південного захищають озеро від вітрів. На його берегах розташовані одні з найбільш респектабельних курортних містечок Санкт Гільген, Санкт-Вольфганг, Шторбль. Тут затишно, спокійно, неймовірно гарно.

В цей день ми здійснили одну з своїх туристичних мрій – піднятись в гори, щоб з висоти Альп милуватись навколишньою красою. Але це вдалось нам не з першого разу. Розповімо як ми підкорювали одну з вершин Зальцкаммергута – гору Цвельферхорн, де побачити неперевершені австрійські краєвиди, в якому місці народилась мати Моцарта та любив відпочивати німецький канцлер Гельмут Коль.

А кілька годин тому ми занурювались у казкову атмосферу стародавнього міста Гальштат, про це читайте тут:

= Казковий Гальштат – унікальне містечко регіону Зальцкаммергут

Санкт-Гільген

Ми дуже хотіли насолодитися величною панорамою з висоти гір: побачити озера, австрійські села, гори, хмари з висоти пташиного польоту, вдихнути аромат альпійських трав. Але погода внесла свої корективи. Густі важкі хмари надійно сховали вершини гір в містечку Обертраун поруч з Гальштатом. Тут спочатку і був запланований підйом по канатці на один з найоригінальніших оглядових майданчиків Автрії під назвою «5 пальців».

Наступним пунктом в маршруті цього дня в Австрії було озеро Вольфгангзее. Там, біля містечка Санкт-Вольфганг, можна піднятися на зубчастій залізниці ( сайт –http://www.schafbergbahn.at/ ) на гору Шафберг (1782 м) або біля містечка Санкт-Гільген є канатна дорога , сайт – http://www.12erhorn.at/ на гору Цвельферхорн (1522 м). У Гальштаті було близько 16-00, коли ми виїжджали. У путівнику написано, що зубчаста залізниця робить останній підйом в 17-00. Начебто встигаємо. Поїхали! Вперед за мрією ….

Чим ближче озеро, тим нам більше не подобається ідея з залізницею. На вершині Шафберг знову густі хмари, та й за часом ми почали спізнюватися на останній рейс поїзда. Залишився останній шанс – канатна дорога з м.Санкт-Гільген. Ура! Ми бачимо, що на вершині, куди веде канатка чисто, і кабінки ще піднімаються. Встигли)))

З першого разу ми “промахнулися” до підйомника – повернули раніше з основної дороги вправо і потрапили в самий центр Санкт-Гільгена, але потім розвернулися і все знайшли. Станція канатки знаходиться дуже просто, якщо їхати по трасі з Бад-Ішля в сторону Зальцбурга, то відразу біля траси праворуч парковка і підйомник. (Відповідно, якщо їхати з Зальцбурга, то зліва)) Ось на фото видно трасу і під подвійним канатом видно жовтий будинок з зеленим дахом. Це і є нижня станція канатної дороги.

Придбали квитки в 17-00, нас попередили, що останній спуск на канатній дорозі в 18-00. Якщо не встигнемо, то вниз підемо пішки)) Прайс і час роботи можна подивитися на сайті канатної дороги – http://www.12erhorn.at/

Робочий день підйомника добігав кінця, туристи вже розбіглися. А ми просто отримували задоволення, адже були скрізь практично одні. Кабінка маленька, але затишна, як раз на нашу сім’ю. Підйом на висоту 1500 м триває близько 15 хвилин, але часу ми не помічали))) Їдемо до нашої туристичної мрії!

Ми всі відкрили рот від видів і від самого підйому. Рот закрився тільки на землі.)) Неймовірно мальовничий краєвид з вікон кабіни )))

Затишний готель або ресторан з приголомшливим видом на околиці.

Величні вершини гір, внизу іграшкове містечко, альпійські луки і дзеркала озер. Одночасно бачили три озера. Ми були одні на вершині. Вгорі, до речі, дуже навіть прохолодно, морозно. Ми одягли на себе всі запаси теплого одягу, які взяли для поїздки в червні !, але все одно замерзли. Тому порада – одягайтеся тепліше.

Ми вже на вершині! Внизу м.Санкт-Гільген і озера Вольфганг і Мондзее.

Вказівники на вершині. Прямо як у казці: наліво підеш … .в Берлін попадеш)))

Тут був я))) Висота гори Цвельферхорн 1522 м.

Видно озеро Фушль.

Тиша, вітер, романтика гірських вершин, аромат трав, запаморочлива висота і чудова панорама! Насолоджуємося, сидячи на зручній лавочці! Чергова мрія здійснилася! Ура!

Піднялися по стежці трохи вище до великого дерев’яного хреста на самій вершині гори Цвельферхорн. Сімейне фото з вершини))

Ось такий вигляд відкривається з вершини Цвельферхорн.

Мені дуже подобається, як тут все продумано. Багато пішохідних і велосипедних маршрутів тягнеться уздовж вершини. При нас два велосипедиста підкорили Цвельферхорн. Є ресторанчик трохи нижче станції підйомника, але він був уже закритий.

А ще тут живуть бабаки. Вони такі смішні))) Одного вдалося зняти. Доречі, всюди в австрійських сувенірних ятках продаються фігурки та іграшки – бабаки.

Пора повертатися … Настрій відмінний! Ще кілька фото з кабіни канатної дороги.

Спустилися, трошки погуляли по Санкт-Гільгену. Це один з відомих австрійських курортів на березі озера Вольфгангзее. Нам він здався дуже респектабельним і богемним. До речі, це улюблене місце відпочинку колишнього канцлера Німеччини Гельмута Коля.

Колоритні будинки, вікна та балкони яких потопають в яскравих кольорах квітів, рибні ресторанчики на березі озера, магазини, маленькі красиві площі, мальовнича набережна Санкт-Гільген налаштовують до спокійного відпочинку без метушні. Хоча, судячи з нашого підйому в гори, є на цьому престижному курорті і місце для активних мандрівників.

Де зупинитися в Санкт-Гільген і на озері Вольфгангзее

Забронювати затишні готелі, апартаменти або гостьові будинки Санкт – Гильгена можна за цим посиланням:

Готелі Санкт-Гільген і озера Вольфгангзее– від 70 євро.

На допомогу новачкам у бронюванні ця стаття: Як забронювати готель через інтернет.

Акції та спецпропозиції готелів Санкт- Гильгена дивіться у цій формі:

Booking.com

Санкт-Гільген

Воно відоме як місто, в якому народилася мати Моцарта, Анна Марія Вальбурга. У будинку матері Моцарта зараз унікальний музей музичних інструментів. А головна площа Санкт Гільген називається Моцартплац, на ній біля Ратуші встановлено пам’ятник маленькому Моцарту. У музей ми не потрапили, він був уже закритий.

Пам’ятник-фонтан маленькій матері Моцарта.

Вид з набережної Санкт-Гільген на протилежний берег. До речі, по озеру влітку курсують туристичні човни. Ними можна дістатись до м. Санкт – Вольфганг, там прокататись на гору Шафберг на зубчатій залізниці або просто зробити мальовниче “коло пошани” по озеру Вольфгангзее.

Квіткова галявина поруч з набережною)))

Літній театр. У Санкт-Гільген влітку проходять музичні фестівалі.

На багатьох будинках ось такі колоритні малюнки. Наприклад, це пожежна станція.

Наближався вечір і ми поїхали в Фьоклабрук до дому до нашого хостера Боба. На цій тихій вулиці ми жили в Феклабруці.

У м. Фьоклабрук можна також зупинитися в готелях. (Якщо каучсерфінг вам не підходить).

Де зупинитися в Феклабрук.

Забронювати готель можна за цим посиланням:

Готелі Фьоклабрука.

У Феклабруці планували заїхати в супермаркет і купити щось на вечерю. Але він в 19-45 був закритий. Ми були здивовані. У нас магазини працюють мінімум до 9-10 вечора. Ну що ж, запасний варіант харчування був. Приїжджаємо, і нас чекає сюрпрайз. Боб приготував для нас вечерю. Він хоч і вегетаріанець, але для нас купив м’ясні напівфабрикати і посмажив їх. Дружині вручив овочі для салату. Каучсерфінг відкрив для нас цікавих, гостинних та щирих людей.

Спілкувалися весь вечір. Анютка набиралася досвіду перекладача. Запитали у Боба, чи не сумує він за Батьківщиною і як він опинився тут. Сказав, що дружина австрійка його переманила сюди. Де зараз дружина ми тактовно не питали. А по США не нудьгує, так як знає, що в будь-який момент він може бути там.

По приїзду ми дізналися, що він полетів у США. Напевно, наші розпитування його підштовхнули до поїздки в рідну країну. Потім був концерт, він показав свій стильний “хіпстерський” інструмент чимосб схожий на міні -гітару, на якому вчився грати ще за часів розквіту хіпі в США. Наші діти теж навчилися грати на ньому. Подарував діткам інструмент – Казу (kazoo – американський народний інструмент), новий для нас. Ось так весело і музично пройшов останній вечір в Австрії.

На наступний ранок знову на столі сир, хліб, джем масло і записка від Боба. Ми написали лист-відповідь з подякою і коробкою цукерок «Мерсі». ( Через кілька років наші друзі- мандрівниці зупиняться у Боба та знайдуть наш малюночок. Та приємно))) Про це ми писали тут.)